Особливості використання автонавантажувачів.

Підлогові (вилкові) навантажувачі – це універсальні підйомно-транспортні машини на колісному ходу з приводом від двигунів різного типу, обладнані жорсткою вертикальною стійкою з кареткою, що пересувається по ній і несе вантажозахватний пристрій (рис. 14.1).

Рис. 14.1. Будова фронтального чотирьохколісного навантажувача.

1 – передній ведучий міст; 2 – вантажопідйомник; 3 – рульова колонка; 4 – ручні гальма; 5 – сидіння водія; 6 – акумуляторні батареї; 7 – противага; 8 – колесо заднього керуючого мосту; 9 – рама шасі; 10 – гідроциліндри.

Основними їх перевагами є мобільність і універсальність, що визначається більшим числом змінних вантажозахватних засобів і пристроїв, що здатні до самонавантаження, саморозвантаження і штабелювання вантажів, а також висока маневреність.

По призначенню навантажувачі бувають:

– універсальні (загального призначення) – призначені для роботи з більшою номенклатурою вантажів;

– спеціальні – для виконання вантажних робіт з одною групою вантажів.

По вантажопідйомності виділяють:

– легкі (малогабаритні) – вантажопідйомністю до 2 т;

– середні – 3…5 т;

– тяжкі – 10…40 т.

По типу силової установки (приводу) розрізняють наступні групи:

– електронавантажувачі – з приводом від електродвигуна, що отримує енергію від власних акумуляторних батарей або від зовнішнього джерела з допомогою кабелю (рис. 14.2);

– автонавантажувачі – з приводом від двигуна внутрішнього згоряння.

По розташуванню робочого обладнання відносно самохідного шасі (по місцю розташування вантажопідйомника) навантажувачі діляться на:

– фронтальні – вантажопідйомник знаходиться в поздовжній осі навантажувача (спереду, ззаду);

– бокові – вантажопідйомник розташований перпендикулярно вісі навантажувача (збоку) (рис.14.3);

– портальні – вантажопідйомник розташований в вертикальній площині навантажувача (внизу, вверху).

Рис. 14.2. Електронавантажувачі з різними типами матч.

а – V і SV; б – FV; в – FSV.

 

Рис. 14.3. Спеціальні навантажувачі з боковим висувним вилочним захватом:

а – в транспортному положенні; б – в робочому положенні з опущеними вилами.

 

Універсальні навантажувачі виконуються в основному фронтальними, а спеціальні – боковими або портальними.

Досвід показує, що найбільш раціональною відстанню транспортування вантажів для електронавантажувачів є 70…100 м зі швидкістю до 10 км/год, а для автонавантажувачів – 100…200 м зі швидкістю від 15 км/год і більше.

Однією із особливостей вилкових навантажувачів є консольне розташування вантажу відносно передніх коліс. Тому для забезпечення поздовжньої стійкості навантажувачів при маніпуляціях з вантажем вони забезпечуються противагами, що встановлюються в протилежному вантажопідйомнику кінці машини. Між вагою навантажувача і його вантажопідйомністю існує пряма залежність – вага збільшується із збільшенням вантажопідйомності.

Автонавантажувчі – це рухомі нестрілові підйомно-транспортні механізми, які при виконанні вантажних робіт користуються спеціальним робочим органом – вертикальною вантажозахватною рамою з закріпленим на ній рухомим захватним пристроєм.

Вони призначені для виконання НРР і переміщення на відстань до 200м різних видів вантажів в основному на відкритих складах і майданчиках. При використанні в закритих вантажних приміщеннях їх дообладнують каталітичними нейтралізаторами, або двигунами, що працюють на газовому паливі.

Автонавантажувачі характеризуються високою продуктивністю, мобільністю, універсальністю і здатністю виконувати НРР в різних експлуатаційних умовах з контейнерами і іншими штучними важкими і довгомірними вантажами, а також з сипучими вантажами. Для цього вони обладнуються різними швидкознімними вантажозахватними пристроями, показаними на рис 14.4.

Рис. 14.4. Вилочний фронтальний трьохопорний навантажувач.

 

Найбільше розповсюдження отримали автонавантажувачі середньої вантажопідйомності 3…5 т.

На сьогоднішній день в контейнерних терміналах широке застосування знайшли автонавантажувачі з автоматичним захватом-спредером (рис. 14.5). Вантажопідйомність таких навантажувачів досягає 25 т, а контейнер піднімають на висоту до 20 м.

Рис. 14.5. Автонавантажувач з захватом-спредером і телескопічною стрілою.

 

Портальні навантажувачі-автоконтейнеровози призначені для перевантаження і транспортування на невеликі відстані 2…3 км великотоннажних контейнерів вагою 20…30 т, довгомірних і інших видів вантажів. Використовуються в портах, великих підприємствах і терміналах.

Автоконтейнеровоз (рис. 14.6) складається із порталу, який опирається на колеса, забезпечені пневмошинами. Керують ним із кабіни, яка знаходиться на одній із опор порталу і для кращого огляду має можливість вертикального переміщення по ній.

Максимальна швидкість таких навантажувачів з вантажем складає 12 км/год, а без вантажу досягає 30 км/год.

Автонавантажувачі належать до числа найбільш сучасних навантажувально-розвантажувальних механізмів. Класифікація автонавантажувачів передбачає віднесення їх до однієї з наступних груп з різною вантажопідйомністю і ходовим обладнанням:

1) малогабаритні автонавантажувачі і електронавантажувачі вантажопідйомністю до 1500кг;

2) автонавантажувачі вантажопідйомністю понад 1500 кг.

 

Рис. 14.6. Портальний автонавантажувач.

 

Малогабаритні навантажувач і вантажопідйомністю до 1500 кг працюють з електродвигунами, що отримують енергію від акумуляторних батарей які знаходяться безпосередньо на навантажувачі. Їх призначення – навантаження, розвантаження і внутрішньоскладське переміщення вантажів в критих і напіввідкритих складських приміщеннях при наявності гарного твердого покриття на вантажних площадках.

Автонавантажувачі вантажопідйомністю понад 1500кг на пневмоколісному ходу мають силове обладнання виключно в вигляді двигунів внутрішнього згорання. Вони використовуються при обслуговуванні великих по площі вантажних дворів, обмінних контейнерних пунктів, будівельних площадок, і працюють в основному під відкритим небом. Автонавантажувачі цього типу можна використовувати на площадках, що не мають твердого покриття, якщо їх поверхня достатньо рівна і горизонтальна.

Автонавантажувачі часто прийнято називати „вилковими” маючи на увазі встановлений на навантажувачах вилковий захват в вигляді двох висунутих консоллю вперед паралельних вилок, що являються тим основним робочим органом, з допомогою якого автонавантажувач приймає і переміщую вантаж.

Крім цього можна зустріти автонавантажувачі з ковшом, з безблочною стрілою, з обжимними лапами, з грейферним захватом і іншими видами змінного робочого обладнання.