Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку

Думки і почуття кожного учасника агресивного натовпу знач­ною мірою відрізняються від тих, що характерні для його повсяк­денного життя; дії і вчинки також зазнають трансформацій. У найбільш загальному вигляді психіка людини в натовпі змінюється таким чином:

— збільшується емоційність сприймання того, що індивід
бачить та чує. Підвищена емоційність пригнічує
раціональні засоби поведінки, почуття починають
домінувати над інтелектом аж до того, що людина взагалі
втрачає здатність логічно міркувати і контролювати свою
поведінку;

— підвищується навіюваність і зменшується рівень критич­
ного ставлення до себе та оточуючих. Зменшується
здатність до раціональної переробки інформації, що над-

Психологічна характеристика масовидної поведінки 121

ходить, з'являється ефект швидких перебігів уваги. Це створює сприятливий фон для зовнішніх впливів, зокре­ма, за рахунок розповсюдження чуток для формування аг­ресивних установок;

— пригнічується почуття відповідальності, виникає впевненість у власній безкарності («відповідати за все, що відбувається, повинні всі, а не хтось особисто»), з'являєть­ся усвідомлення власної анонімності. Внаслідок цього стає можливим вчинення дій і поведінка загалом, що в звичай­них умовах для особистості неприйнятні. Ступінь вираженості таких змін може бути різним: від незви­чайності емоційних проявів до повної втрати спроможності са­моконтролю, що залежить від індивідуально-психологічних особливостей конкретної людини та специфіки натовпу (його спрямування, кількості учасників та їх якісного складу, етапу розвитку подій).

Зазначені закономірності трансформацій психічного стану кожного учасника натовпу зумовлюють спшьність поведінкових реакцій, однорідність дій усіх присутніх. Тому на побутовому рівні ми говоримо про натовп як про щось самостійно-цілісне та єдине: «бажання натовпу», «реакція натовпу», «поведінка натовпу». Але це, безумовно, не означає, що суб'єктивна оцінка своєї поведінки у присутніх зовсім відсутня. Абсолютної психологічної єдності, повної тотожності індивідів у натовпі немає і не може бути в прин­ципі, індивідуально-психологічні особливості зберігають віднос­ну автономію. Завжди можна говорити про індивідуальну поведінку людини в масі, бо залишаються індивідуальними мо­тиви її участі, ставлення до того, що відбувається, отже, ступінь і можливості психологічного впливу на окремих людей різняться. Важливою структурною характеристикою натовпу є його соціально-психологічний склад. Це — самостійний чинник, що значною мірою впливає на його формування, розвиток та, що особливо важливо, перехід його учасників до активних дій. На­товп за складом завжди неоднорідний, зокрема, у масових зібран­нях протестного характеру можна виділити такі прошарки:

1) лідери та активні учасники —ті, хто мають на меті підго­тувати умови або брати безпосередню участь у протиправних

Тема 5

діях, причому мотиви їх поведінки можуть бути різними (само-ствердитися та набути авторитету серед присутніх, дати вихід негативним емоціям, помститися працівникам правоохоронних органів та інші);

2) підбурювачі — ті, хто не має наміру особисто діяти актив­
но, але прагне використати для досягнення власної мети зусил­
ля інших осіб; вони формують «образ ворога», звертаючись до
присутніх із лозунгами та закликами для формування певних
позицій і установок, маніпулюючи їх свідомістю та уявленнями
у власних інтересах, спонукаючи швидку динаміку негативних
емоцій;

3) «зацікавлені, співчуваючі» — зацікавлено та прихильно
ставляться до того, що відбувається, але первісно наміру брати
участь в активних діях не мають;

4) «випадкові, спостерігачі» —ті, хто опинилися на місці події
внаслідок збігу обставин, ставляться до неї байдуже або ж навіть
негативно, засуджуюче, але своєю присутністю збільшують чи­
сельність, надаючи іншим учасникам відчуття могутності.

Натовп переходить до дій, коли кількість активних учасників досягає «критичної концентрації» (приблизно 20%). Це стає мож­ливим внаслідок дії наступних умов:

— зумисне загострення обстановки підбурювачами, що може
мати як словесну форму (звертання до присутніх, вигуки,
скандування окремих слів чи лозунгів), так і виражатися
у безпосередніх агресивних діях, які вчиняють спеціаль­
но проінструктовані та підготовлені особи, досить часто
— за матеріальну чи іншу винагороду. Привід для таких
дій, як правило, не відповідає ступеню активності (зупин­
ка та пошкодження транспорту, биття шибок, застосуван­
ня сили щодо «невгодних» ораторів чи працівників право­
охоронних органів), метою якої є провокування на засто­
сування сили представників «офіційної сторони» та агре­
сивності присутніх громадян;

— неможливість перевірки відомостей, що надходять, внас­
лідок чого на віру приймається та інформація, що відпо­
відає загальному емоційному настрою та надходить від
осіб, які користуються довірою і авторитетом;

Психологічна характеристика масовидної поведінки 123

— присутність неврівноважених та легкозбуджуваних лю­дей; осіб, схильних до агресивної поведінки та таких, що нарікають на несправедливе до себе ставлення в минуло­му; п'яних чи в стані наркотичного збудження; угруповань підлітків та молоді з антисоціальними установками. Такі учасники з «підвищеною реактивністю» до порушень гро­мадського порядку далеко не завжди з'являються на місці події спонтанно — їх можуть спеціально доставляти чи готувати, у тому числі й тенденційно пояснюючи події, до­водячи до стану легкого сп'яніння, тощо. Вплив зазначених умов призводить до зростання питомої ваги тих, хто прагне діяти активно, внаслідок чого протестне скупчення громадян трансформується в агресивний натовп, де багато хто починає поводитися зовсім не так, як у повсякденно­му житті — вони приймають за зразок та копіюють поведінку оточуючих, навіть якщо вона суперечить їхнім моральним прин­ципам та звичкам. Значно зростає негативний емоційний по­тенціал присутніх, у їхніх висловлюваннях та діях з'являється ворожість і жорстокість.

Можна виділити наступні етапи розвитку натовпу:

1) початковий — виникнення конфліктної ситуації, що своє­
часно не ліквідується; присутні висловлюють невдоволення та
обурення, з'являються чутки, зростає емоційна напруженість
людей і відбувається зараження негативною емоцією осіб, які не
мають безпосереднього відношення до конфлікту. Громадяни
втрачають спокій, стають підвищено вразливими щодо негатив­
ної інформації. З числа присутніх виділяється лідер (стихійний
чи такий, що свідомо використовує для досягнення власної мети
виниклу ситуацію) та активне ядро, які прагнуть будь-що
збільшити кількість осіб, готових активно діяти. Швидко зрос­
тає емоційне напруження, яке вимагає спільних та невідклад­
них дій, формується агресивна установка;

2) перехідний — актуалізація умов для реалізації агресив­
ної установки учасників. Постійне і прогресуюче збільшення
кількості присутніх, навмисне загострення обстановки актив­
ним учасниками і підбурювачами, безконтрольність спілкуван­
ня, дефіцит достовірної інформації, звідси — поширення чуток

124 Тема 5

і провокаційних повідомлень, досягнення «критичної концент­рації» неврівноважених осіб та індукторів емоційного напру­ження;

3) активний — від перших спільних агресивних дій до почат­
ку розсіювання натовпу. Як правило, він розпочинається після
певних додаткових стимулів, у тому числі провокаційних зак­
ликів і вимог розправитися з «винуватцями» («образ ворога» за­
лежить від ситуації). На даному етапі цілі й мотиви діяльності
учасників натовпу можуть змінитися: агресивність присутніх
спрямовується не на об'єкт, що первісно викликав негативні
емоції, а на осіб, які забезпечують охорону громадського поряд­
ку і, на думку зібрання, є представниками «винуватої» сторони.
Саме цим пояснюється ворожість натовпу щодо працівників
правоохоронних органів та опір навіть правомірним їх вимогам
і діям;

4) заключний — самоліквідація натовпу (після досягнення
мети та загального зниження активності, при вилученні лідерів
та активних учасників, у випадку різкої зміни зовнішніх умов)
або його роззосередження за допомогою спеціальних заходів.

Виділення цих етапів не означає, що вони завжди наявні у повному обсязі та настають один за одним. Розвиток цього про­цесу може бути призупинений чи зовсім припинений, наприк­лад, коли подія, що згуртувала навколо себе людей, втрачає ак­туальність, увага присутніх переорієнтовується на інший об'єкт, лідери кваліфіковано нейтралізовані на перших етапах тощо. Розвиток подій може призупинитися внаслідок якихось об'єктив­них обставин (злива, настання ночі та ін.) або застосування пра­воохоронними органами сили, але в таких випадках існує висо­ка ймовірність поновлення активності після їх природного за­вершення чи ресурсного вичерпання. Нарешті, у виняткових випадках натовп може самоліквідуватися (наприклад, при до­сягненні лідерами своєї мети іншим шляхом).

Як вже зазначалося, динаміка натовпу (його активізація чи нейтралізація) значною мірою визначається виникненням та функціонуванням чуток. Коли люди зустрічаються з чимось су­б'єктивно значущим, але недостатньо зрозумілим, вони нама­гаються одержати інформацію, що містила б необхідні роз'яс-

Психологічна характеристика масовидної поведінки 125

нення. Якщо з офіційних джерел така інформація не надходить, або надходить суперечлива чи тенденційна, то емоційна напру­женість зростає і починає потребувати відповідної активності щодо її здобуття та перевірки. Так народжуються чутки — усна, офіційно не підтверджена інформація про деякі події, що викли­кають інтерес багатьох громадян, причому її достовірність може коливатися в широких межах — від абсолютно достовірної до повністю вигаданої і навіть безглуздої.

Чутки за умови високого рівня соціальної напруженості в суспільстві набувають здатності провокувати та стимулювати агресивні настрої присутніх — їх групового автора. Наприклад, в одному з обласних центрів України у вечірні «години пік» пра­цівники міліції затримали громадянина, що в нетверезому стані знаходився на проїжджій частині вулиці та заважав руху транс­порту. Громадський транспорт при цьому функціонував дуже погано, на зупинках накопичилася велика кількість людей, що не могли дістатися додому. Правопорушник почав чинити опір, конфліктна ситуація тривала досить довго і привернула увагу багатьох присутніх, внаслідок чого рух транспорту зовсім зупи­нився. Відповідно, кількість людей на вулиці зросла, причому новоприбулі висловлювали своє невдоволення, не розуміючи суті того, що відбувається. Раптом жінка з натовпу почала кричати: «Міліція вбиває людей» (як пізніше з'ясувалося, вона навіть не була свідком самої події), виникла чутка, що затриманого били головою об землю і вбили. Як наслідок, щодо працівників міліції була застосована сила, а правопорушник — протизаконно звільнений.

Можна виділити наступні характерні ознаки чуток:

— це соціально-психологічний феномен, результат групової
творчості, причому при передачі від однієї особи до іншої
первісна інформація «спрощується», втрачаються її незро­
зумілі чи не співзвучні уявленням автора фрагменти, вона
стає коротшою, але більш емоційно насиченою та фоку­
сованою;

— їх джерелом є ситуації (предмети, об'єкти, явища), що сто­
суються чи прямо зачіпають інтереси багатьох осіб або ж
викликають їх зацікавленість;

126 Тема 5

— за наявності певної невизначеності чи суперечливості у наданій інформації, кожен із авторів «заповнює прогали­ни» на власний розсуд, відповідно до свого життєвого дос­віду, переконань, уподобань та установок. Чим менше у нього можливостей та бажання перевірки наданих відо­мостей, тим вищою стає ймовірність викривлення інфор­мації внаслідок застосування механізму атрибутивності (приписування).

У натовпі чутки виконують функцію орієнтації учасників у ситуації, що швидко змінюється, співвіднесення своїх дій із дія­ми інших, стимуляції процесу спільного прийняття рішення, формування спільних правил поведінки та засобів дії. Окрім того, вони сприяють поширенню емоцій, отже — підвищенню рівня збудження й напруженості, а в окремих випадках — про­вокують перехід до активних дій. Отже, якщо попередити роз­повсюдження чуток ще на початковому етапі, можливість агре­сивних груповий дій значно зменшиться.