Зміст заняття та методика його проведення

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра військової підготовки

ВОС 021000

ФОНД МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

 

 

Навчальна дисципліна: „ Тактична підготовка ”

 

Заняття: Групове заняття № 2

	Тема 2 Основи сучасного загальновійськового бою Заняття 2 Зброя масового ураження і захист від її вражаючих факторів

 

 

Київ-2013 р.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра військової підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮ Зступник Завідувача кафедри військової підготовки   О. Г. Максименко “___” ___________ 2013 року

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення групового заняття

зі студентами кафедри військової підготовки

з навчальної дисципліни „Тактична підготовка”

Тема 2 Основи сучасного загальновійськового бою

Заняття 2 Зброя масового ураження і захист від її вражаючих факторів

Час: 2 години

Місце: навчальна аудиторія

 

Навчальна та виховна мета

1. Довести до студентів властивості зброї масового знищення, її устрій та вражаючі фактори;

2. Довести до студентів способи захисту від зброї масового знищення та дати практику в виконанні нормативів по ЗМУ;

3. Виховувати у студентів високі моральні якості та впевненість у особистих діях в умовах застосування зброї масового ураження.

 

 

Обговорено та схвалено на засіданні ПМГ-1 “______” _________ 2013 року Протокол №____

Київ 2013 р.

Навчальні питання і розподіл часу:

І. ВСТУП..................................................................................................................10 хв.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА......................................................................................65 хв.

1. Ядерна, хімічна, бактеріологічна (біологічна), запалювальна зброя, стисла характеристика вражаючих їх факторів......................................................45 хв.

2. Основні заходи захисту від вражаючих факторів зброї масового ураження.........................................................................................................................20 хв.

ІІІ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТЬ............................................................5 хв.

Навчальне матеріальне забезпечення:

- Плакати;

- Слайди;

- Набір зразків ОР;

- офіцерські лінійки.

Навчальна література:

1. Підручник “Защита от оружия массового поражения”, серія “Бібліотека офіцера”, вид. 1989.

2. Підручник сержанта танкових військ. МО України, вид. 2006р.

3. Захист від зброї масового ураження та хімічне забезпечення роти (взводу) у бою, вид. 1988.

4. Підручник “Ядерное оружие”, вид. 1987.

 

5. Підручник “Отравляющие вещества”, вид. 1990.

 

6. Посібник. ОМП. Защита и химическое обеспечение подразделений. Ч. 2., вид. 1985р.

 

Загальні організаційно-методичні вказівки

І. При проведені заняття звернути особливу увагу на вимоги наказів Міністра Оборони України – проводити заняття з тактичної підготовки в складній обстановці, з високою інтенсивністю і напругою для особового складу, навчати проведенню стрімких атак, сміливим виходам у фланг і тил противника. Постійно підвищувати польову виучку, стійко переносити фізичні та психологічні навантаження.

 

ІІ. На передодні заняття вручити студентам завдання, згідно якого вони під керівництвом викладача повинні:

 

1. Вивчити статутні положення і вимоги настанов по захисту від зброї масового ураження;

2. Вивчити склад механізованого (танкового) підрозділу;

3. Бути готовим в ролі солдата доповісти основні види озброєння, що є в підрозділі.

4. Опрацювати під керівництвом викладача в ході самостійної підготовки питання з визначення захисних властивостей інженерних споруд, техніки та елементів місцевості.

 

ІІІ. Навчальні питання в ході заняття відпрацьовувати в такій послідовності:

Довести до студентів під запис всі основні положення матеріалу навчального питання, а потім розібрати з ними порядок і способи захисту від даного виду зброї масового ураження.

 

IV. Викладач повинен залучати якомога більше студентів до виконання нормативів по захисту від зброї масового ураження.

 

V. На занятті нормативи виконувати без врахування часу, добиваючись при цьому правильних і чітких дій.

 

 

 

Зміст заняття та методика його проведення

 

Навчальні питання (Етапи заняття. Дії керівництва і зміст ввідних)	Час (хв.)	Методичні вказівки (Дії студентів)
І. Вступ.....................................................	10 хв.
Організація заняття:
- перевірка підготовки навчального взводу до заняття (перевірити присутність та зовнішній вигляд студентів і готовність до заняття);		- командир навчаль-ного взводу шикує взвод і доповідає викладачу про готовність до прове-дення заняття;
а) наявність навчально-матеріального забезпечення;		- усувають виявлені недоліки;
б) контрольне опитування:
1. Бойові підрозділи механізованого батальйону;		- 2-3 студента відповідають на поставлені питання;
2. Організація, бойова техніка та озброєння механізованого відділення;
в) викладач оголошує тему, мету та навчальні питання заняття;		- Викладач оголошує тему, мету, навчальні питання. Тему заняття викладач записує на дошці.
ІІ. Основна частина..........................................................................	65 хв
1-ше навчальне питання: Ядерна, хімічна, бактеріоло-гічна (біологічна), запалювальна зброя, стисла харак-теристика вражаючих їх факторів.................................... Ядерна, хімічна, бактеріологічна (біологічна) та запалювальна зброя - це зброя масового ураження. Застосування такої зброї масового ураження і, по-перше ядерної, корінним чином змінило характер бойових дій, різко збільшило можливості сторін по знищенню за короткий час підрозділів, частин та з’єднань військ противника. 1.1. Ядерна зброя. Ядерною зброєю називається зброя, вражаюча дія якої зу-мовлена внутріядерною енергією, яка виділяється в результаті вибухових процесів при цепних реакціях ділення тяжких ядер деяких ізотопів урану і плутонію (ядерний вибух) або при термоядерних реакціях синтезу легких ядер – ізотопів водню (дейтерія і трітія) у більш тяжкі, наприклад, ядра ізотопів гелія (термоядерний вибух). В дійсний час вона являється самим міцним засобом масово-го враження і володіє великою руйнівною силою. Ядерний вибух може за короткий час одночасно ліквідувати на великій площі лю-дей, техніку, порушити інженерно-технічні спорудження та змінити окружний ландшафт. Ядерні боєприпаси. До ядерних боєприпасів відносяться боєприпаси, в яких бойові частини начинені ядерними чи термо-ядерними зарядами. Це може бути: різноманітні ракети (балистичні крилаті, зенітні), артилерійські снаряди, міни (фугаси)і торпеди. Засобами доставки ядерних боєприпасів до цілі є ракети, авіація та артилерія. Крім того вони можуть встановлюватися у шарі	45 хв.	Викладач оголошує перше навчальне питання.     Студенти записують визначення ядерної зброї до своїх конспектів   занотовують до конспектів визначення ядерних боєприпасів
.грунту і під водою. Головними частинами ядерних боєприпасів є корпус, ядер-ний заряд, система автоматики і джерела живлення. В залежності від характеру реакцій, що проходять при вибуху боєприпаси бувають трьох типів: ядерні, термоядерні і комбінованого типу. Ядерні боєприпаси (рис. 1.1). Енергія вибуху в цих боєпри-пасах виділяється при реакції ділення ізотопів тяжких елементів – урану-235, плутонію – 239 чи урану -233. Термоядерні боєприпаси (рис. 1.2). Енергія вибуху в цих боєприпасах виділяється у дві стадії: спочатку протікає реакція ділення ядер тяжких елементів (урану – 235, плутонію – 239 чи урану – 233), а потім під впливом високої температури (десятки мільйонів градусів), яка появляється при ядерному вибуху, протікає реакція синтезу ядер легких елементів (ізотопів водню і літію). Термоядерні боєприпаси часто називають водневими. Ядерні боєприпаси комбінованого типу (рис. 1.3). Оболонки цих боєприпасів виготовляються із природного урану – 238. Енергія вибуху в них виділяється у три стадії: перша – ділення ядер тяжких елементів (плутонію – 239, урану-235 чи урану-233); друга – синтез ядер легких елементів і третя – ділення оболонки боєприпасу. Ядерні боєприпаси комбінованого типу мають значне більшу вражаючу дію чим ядерні і термоядерні боєприпаси. Нейтронні боєприпаси (рис. 1.4). Є представником нового різновиду ядерної зброї. Вони мають більшу потужність ядерних зарядів, але зменшені розміри і масу боєприпасів. Можлива поява і інших різновидностей ядерної зброї, наприклад, з підвищеною дією ударної хвилі, але з меншою дією інших вражаючих факторів. Нейтронний боєприпас являє собою малогабаритний термоядерний заряд потужністю не більше 10 кт, у якого основна доля енергії виділяється за рахунок синтезу ядер дейтерію і тритію, а кількість енергії отриманої в результаті ділення важких ядер в детонаторі, мінімальна, але достатня для початку реакції синтезу. Нейтронна складова, проникаюча радіація, такого малого за потужністю вибуху і буде давати основну вражаючу дію на особовий склад. Для нейтронного боєприпасу на однаковій відстані від епіцентру вибуху доза проникаючої радіації приблизно в 5-10 разів більша, ніж для заряду ділення тієї ж потужності. Потужність ядерних боєприпасів.Потужність ядерних боєприпасівхарактеризується тротиловим еквівалентом, по величині якого ядерні боєприпаси поділяються на групи: над малі (до 1 кт); малі (1-10 кт); середні (10-100 кт); великі (100кт – 1 Мт); над великі (більш 1 Мт). Ядерна зброя, в залежності від стоячих задач та характеру бойових дій, переважно планується використовуватись у вигляді повітряних і наземних вибухів. Можливе використання її також під землею та підводою. Виходячи з цього розрізняють: повітряні, висотні, наземні		записують елементи частин ядерних боєприпасів, занотовують до конспектів типи ядерних боєприпасів   уважно слухають пояснення викладача   Записують дані по нейтронним боєприпасам     записують поділ ядерних боєприпасів за потужністю
(надводні) і підземні (підводні) ядерні вибухи. Повітряний ядерний вибух – це вибух, для якого середо-вищем являється повітря. Він виконується в атмосфері на висоті, при якій світна область не торкається поверхні землі (води), але не більше 10 км. Виконується для враження повітряних і наземних цілей. Висотний ядерний вибух –це вибух, для якого середо-вищем, оточуючим зону вибуху, є розріджене повітря. Він вико-нується вище границі тропосфери Землі (більше10 км) і підроз-діляється на: стратосферні (вибухи на висотах від 10 до 20 км) і космічні (вибухи на висотах більше 80 км). Виконується для враження повітряних цілей і здійснення перешкод радіотехнічним засобам. Наземний ядерний вибух –цевибух,який здійснюється на поверхні землі (контактний) чи на такій висоті, коли світна область торкається поверхні землі. Виконується для враження підземних і міцних наземних цілей. Підземний ядерний вибух - цевибух,для якого середо-вищем, оточуючим зону реакцій є грунт. Він виконується нижче поверхні землі з викидом чи без викиду грунту (камуфлетний) для враження найбільш міцних заглиблених споруд та здійснення загороджень. Надводний ядерний вибухздійснюється на поверхні води (контактний) чи такій висоті від неї, коли світна область вибуху торкається поверхні води. Виконується для враження надводних цілей і берегових споруджень. Підводний ядерний вибух –це вибух нижче поверхні води, для якого середовищем, оточуючим зону реакції є вода. Вінвиконується на певній (заданій) глибині для враження підводних і надводних цілей, гідротехнічних споруджень та інших об’єктів. Вражаючими факторами ядерного вибуху є: повітряна ядерна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження, електромагнітний імпульс, сейсмови-бухові хвилі в ґрунті. Повітряна ядерна хвиля – це один із основних вражаючих факторів ядерної зброї. Вона представляє собою область різкого стискання повітря, яка розповсюджується в усі сторони від центра вибуху з надзвичайною швидкістю. На її долю прихо-диться 45-55% енергії вибуху. Враження людей та пошкодження озброєння і військової техніки здійснюється, як прямою дією повітряної ударної хвилі, так і побічною (падаючими шматками споруд, камінням, ґрунтом). Світлове випромінювання -це один із вражаючих факторів ядерної зброї, який являє собою потік променевої енергії оптич-ного діапазону, що включає ультрафіолетову, видиму і інфрачервону область спектру. Джерелом світового випроміню-вання є сяюча область з температурою 2000-30000°С.		.   уважно слухають пояснення викладача.   записують вражаючі фактори ядерного вибуху.     уважно слухають пояснення викладача.
Світлове випромінювання може викликати у особового складу опіки відкритих і закритих ділянок шкіри і пошкодження очей. Крім того, викликати пожежу, обвуглення та оплавлення різних матеріалів, що також є додатковою загрозою для опіків. Проникаюча радіація - це один із вражаючих факторів ядерної зброї, який являє собою потік гамма-випромінювання і потік нейтронів, що розповсюджується в повітрі в усі сторони із зони ядерного вибуху. При вибуху ядерних боєприпасів проникаюча радіація є основним вражаючим фактором. Проходячи через біологічну тканину вона іонізує атоми і молекули, які входять в склад живих клітин, в результаті чого порушується нормальний обмін сполук і змінюється характер життєдіяльності живих клітин, окремих органів і системи організму, що приводить до виникнення специфічного захворювання - променевої хвороби. місце Радіоактивне зараження місцевості, атмосфери і різних об’єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху. Значення радіоактивного зараження, як вражаючого фактору, визначається тим, що високі радіації можуть спостерігатись не тільки в районі прилеглого до місця вибуху, але і на відстані десятків і навіть сотень кілометрів від нього. Дія радіо-активного зараження може бути небезпечним на протязі декілька діб і неділь після вибуху. Радіоактивне зараження може викликати враження особового складу як шляхом зовнішнього опромінюван-ня, так і при попаданні радіоактивних речовин до організму. Електромагнітний імпульс - це короткочасне електромаг-нітне поле, яке виникає при вибуху ядерного боєприпасу. Спектр частот електромагнітного відповідає діапазону радіо-хвиль. Він є вражаючим фактором ядерної зброї: виводе з ладу чи погіршує роботу радіоелектронних засобів, засобів провід-ного зв’язку і систем електропостачання. Сейсмовибухові хвилі в грунті - це механічні коливання грунту, які виникають при повітряних і наземних ядерних вибухах. Джерелом сейсмовибухових хвиль є ударна хвиля, діюча на поверхні землі. Ці хвилі розповсюджуються на великі відстані від епіцентру вибуху, викликають деформацію грунту і є істотним вражаючим фактором для підземних споруджень та будівельних конструкцій.   1.2. Хімічна зброя.Хімічна зброя – це засоби бойового використання, вражаюча дія яких ґрунтується на основі токсич-ної дії отруйних речовин на організм людини (токсичний – від грецького слова „отрава”). Основу хімічної зброї складають отруйні речовини. Отруйними речовинами називаються токсичні хімічні сполуки, які при бойовому використанні можуть наносити вражен-ня незахищеній силі або понижувати її боєздатність, заражувати місцевість та бойову техніку.		записують дані з вражаючого фактору проникаюча радіація   уважно слухають пояснення викладача     студенти записують визначення хімічної зброї, отруйних речовин до своїх конспектів
Отруйні речовини, які знаходяться у бойовому стані, вражають організм людини через органи дихання, кожні покрови і рани від осколків хімічних боєприпасів. Крім того, людина може отримати враження в результаті вживання заражених продуктів харчування та води, а також при дії отруйних речовин на слизову оболонки очей і носоглотку. Бойовий стан отруйних речовин - такий стан речовини, в якому воно застосовується на полі бою з метою досягнення максимального ефекту, у враженні живої сили. Види бойового стану отруйних речовин:пар (газ), аерозоль (туман, мряка), краплі. Хімічні боєприпаси –це бойовий засіб використання отруй-них речовин одноразового використання (хімічні бойові частини ракет; авіаційні хімічні бомби і касети; артилерійські хімічні снаряди і міни; хімічні фугаси; хімічні шашки, гранати, патрони і інші засоби. Хімічні бойові прилади –це бойовий засіб використання отруйних речовин багаторазового використання (вшивні авіаційні прилади і механічні генератори аерозолів отруйних речовин і інші засоби). Класифікація отруйних речовин(рис. 1.6).В залежності відхарактеру вражаючої дії отруйні речовини поділяються на: - смертельні (зарин, зоман, ві-ікс, перегнаний іприт, синильна кислота, фосген); - ті, що тимчасово виводять живу силу із строю (бі-зед); - подразнюючі (хлорацетофенон, сі-ес); - навчальні (хлорпікрин). До групи смертельних отруйних речовинвходять:: 1) нервово-паралітичної дії: табун, зарин, зоман, ві-ікс; 2) шкірнонаривні: технічний іприт, перегнаний іприт, азотний спирт; 3) загально-отруйної дії: синильна кислота, хлорциан; 4) задушуючі: фосген До групи отруйних речовин, які тимчасово виводять живу силу із строю входять: 5) - психохімічні: бі-зет; 6) - подразнюючі: хлорацетофенон, адамсит, зі-екс, сі-айр. Стійкість отруйних речовин - розуміють час, протягом якого отруйні речовини після застосування здатні наносити враження живій силі. Стійкість отруйних речовин залежить від фізичних і хімічних властивостей, способів використання, метеорологічних умов, характеру місцевості. За стійкістю отруйні речовини поділяються на дві групи: стійкі і нестійкі. До стійких відносять отруйні речовини, які при бойовому використанні зберігають на місцевості свою вражаючу дію від		записують групи ОР по характеру вражаючої дії   записують поділ ОР за стійкістю
декількох годин до декількох діб і навіть тижнів. Типовим представником є іприт, Ві-ікс, зоман. До нестійких відносять отруйні речовини, які швидко випаро-вуються, які при бойовому використанні на відкритій місцевості зберігають свою вражаючу дію протягом декілька десятків хвилин. Нестійкими отруйними речовинами є: синильна кислота, фосген. Характеристика отруйних речовин по швидкості настання вражаючої дії розрізняють: швидкодіючі отруйні речовини, які не мають прихованого періоду дії і за декілька хвилин викликають смертельний результат або втрату боєздатності (зарин, зоман, синильна кислота, хлористий ціан); повільно діючі отруйні речовини, які мають прихований період дії і приводять до враження по закінченню деякого часу (Ві-Ікс, іприт, фосген, Бі-Зет).   1.3. Бактеріологічна (біологічна) зброя.Бактеріологічна зброя – це зброя масового ураження, дія якої основана на вико-ристанні хвороботворних мікроорганізмів (мікробів). Хвороботворні мікроби та токсини (отрута), які вони виробляють, називають бактеріальними засобами. Більш широке поняття є термін «Біологічна зброя» до якої відносять крім хвороботворних мікроорганізмів (мікробів) і їх токсинів комах, кліщів, гризунів, і інших перенощиків хвороботворних мікробів. Бактеріологічна (біологічна) зброя призначена для вра-ження живої сили противника, утруднення бойової діяльності військ, дезорганізації тилу та нанесення економічної шкоди сільському господарству противника. Бактеріологічна (біологічна) зброя включає в себе: бактеріальні (біологічні) засоби і різноманітні боєприпаси (прибори), які використовуються для нанесення враження противнику. Основу вражаючої дії бактеріологічної (біологічної) складають біологічні засоби – спеціально відібрані для бойового використання біологічні агенти, які здібні визивати у людей, тварин, рослин масову тяжку хворобу (враження). До біологічних агентів відносяться: бактерії, віруси, рикет-сії і грибки (загальна назва – мікроби) та отрава, яка виробля-ється деякими бактеріями (токсини). Бактерії – одноклітинні мікроорганізми, які видно тільки під мікроскопом. Розмножуються простим діленням: через кожні 20-30 хв. із однієї бактерії утворюється дві. При певних умовах (при низьких температурах -15°-20°С) здібні покрива- - тися захисною капсулою чи утворювати спори, що придає їм високу стійкість. Бактерії викликають захворювання чумою,		записують поділ ОР за швидкістю настання вражаючої сили   Студенти записують визначення бакте-ріологічної (біоло-гічної) зброї до своїх конспектів.     Записують до конспектів призначення біологічної зброї і, що вона включає     записують, що складає основу біологічної зброї і, що відноситься до біологічних агентів
холерою, сибірською язвою і ін. Віруси – найменші мікроорганізми, які значно менше бак-терій. Вони розвиваються тільки у живих клітинах і тому нази-ваються внутрішньоклітинними паразитами. Вони гарно перено-сять, як висушування, так і замерзання. Віруси викликають за-хворювання: натуральна віспа, жовта лихорадка і ін. Рикетсії – мікроорганізми, які займають по складності будови проміжне становище між бактеріями і вірусами. Як і віруси, вони живуть розвиваються тільки у тканинах вражених ними органів. Рикетсії викликають захворювання: всипним тифом, плямистої лихоманки скелястих гір, Ку-лихоманки, лихоманки Денге і ін. Грибки – однокліткові і багатокліткові рослинні мікроорга-нізми. Вони можуть бути і у виді спори. Більш складні по будові і формі розмноження чим бактерії. Грибки являються збудника-ми різного роду захворювання: бластомікозу, гістоплазмозу і ін. Токсини – сильні отрави, які виникають в процесі життє-діяльності хвороботворних мікробів. Серед бактеріальних токсинів: бутулісний токсин, стафілококовий ентеротоксин. Боєприпаси (прибори), які споряджені бактеріальними засобами, називаються біологічними боєприпасами (приборами). Для доставки їх до району застосування можуть викорис-товуватися (рис. 7): *авіаційні бомби різного калібру і конструкції; * авіаційні касети з дрібними бомбами, які при викиданні позволяють забезпечити враження живої сили на площі до від кілька десятків до сотень квадратних кілометрів: *літаки, а також аеростати, які обладнані розпилювальними установками (приборами); *спеціальні авіаційні контейнери, які споряджені зараже-ними комахами та кліщами; *керовані та некеровані реактивні снаряди різноманітних класів з бойовою частиною, яка начинена дрібними бомбами; *наземні (переносні) розпилювальні прибори для діяння по живій силі противника. Крім того, бактеріальні засоби можуть використовувати-ся диверсійними методами для зараження приміщень, харчів, фуражів, джерел водопостачання, а також розповсюдження заражених комах, кліщів та гризунів. Ефективність дії бактеріальної (біологічної) зброї зале-жить не тільки від вражаючих особливостей біологічних засобів, але і в значній мірі від правильного вибору способів і засобів їх застосування, а також від умов використання. Вибір засобів бойового застосування біологічних засобів залежить від того, яким шляхом можуть проникати патогенні мікроби і		записують збудників інфекційних хвороб.   уважно слухають пояснення викладача   записують до конспектів визначення біологічних боєприпасів, та засоби їх доставки
токсини в організм: - з повітрям, через органи дихання; - з їжею і водою, через травневий тракт; - через шкіру, внаслідок укусів зараженими комахами; - через слизові оболонки носу, роту, очей, а також через Методи використання бактеріальних (біологічних) засобів для масового враження живої сили ворога: - зараження приземного шару повітря частинками аерозолю шляхом розпилення біологічних рецептур - аерозольний спосіб; - - розсіювання в районі цілі штучно заражених переносників - - трансмісійний спосіб; - зараження біологічними засобами повітря і води в закритих приміщеннях (об'ємах) за допомогою сіонного спорядження; - диверсійний спосіб. Найбільш ймовірними об'єктами застосування біологічної зброї можуть бути великі скупчення військ на лінії фронту і в глибокому тилу, центри підготовки військ, великі політико-адміністративні центри, райони інтенсивного тваринництва і вирощування сільсько-господарських культур і інші об'єкти. 1.4. Запалювальна зброя.Запалювальна зброя–засоби для враження живої сили і військової техніки противника, дія яких заснована на використанні запалювальних речовин. Запалювальна зброя не відноситься до зброї масового ураження, її в більшій мірі відносять до звичайних засобів враження. Але, ефективне використання її в ході війни у В’єтнамі, на Ближньому Сході показало, що по своїм бойовим можливостям запалювальна зброя в 3-5 раз вище вогнестрільної. Запалювальна зброя включає в себе запалювальні боєпри-паси і вогнесуміші, а також засоби їх доставки. Засобами доставки запалювальної зброї є: авіація (запа-люючі баки, бомби, касети, які знаряджені запалювальними бомбами малого калібру), артилерія (запалюючі снаряди, міни), танкові (самохідні) і ранцеві вогнемети та вогневі фугаси, ручні запалювальні гранати, запалювальні шашки і патрони для ураження особового складу, знищення озброєння, бойової техніки, транспорту і військового майна противника, а також для підпалювання фортифікаційних споруд, різних будівель, посівів і лісових масивів. Запалювальні речовини -спеціальні склади (суміші), які здібні при горінні виділяти велику кількість тепла та розвивати високу температуру. Запалювальні речовини призначені для спорядження запалю-вальних боєприпасів і вогнеметів. В залежності від хімічного складу запалювальні речовини поділяться на: *горючі з використанням повітря (напалми і пірогелі – металізовані запалювальні суміші); *горючі без доступу повітря, які мають у своєму складі окислювачі (терміти і термітно-запалювальні сполуки).		Записують шляхи проникнення токсинів в організм.   Студенти записують визначення та складову частину запальної зброї до своїх конспектів,   занотовують до конспектів визначення запалювальних речовин     записують розподіл запалювальних речовин.
Запалювальні речовини будуються на основі рідких нафтопро-дуктів та органічних запалювальних розчинників чи на основі металів. Особливу групу запалювальних речовин складають звичайний і пластифікований фосфор, лужні метали і самозаймисті суміші на основі триетіленалюмінію. Запалювальні речовини на основі рідких нафтопродуктів підрозділяються на не загущені (рідкі) і загущені (в’язкі). Не загущені (рідкі) запалювальні речовини (суміші) виготовляються з бензину, дизельного палива і мастил. Вони добре займаються і використовуються з ранцевих вогнеметів. Загущені (в’язкі) запалювальні речовини складаються з бензину чи іншого рідкого палива, яке змішується з різними загус-никами. Основними їх представниками являються напалми і піро- гелі. Напалм. Являє собою жовту, киселеподібну липку масу, яка складається з 92-96% бензину і 4-8% загусника. Загусник -- порошок сірого або рожевого кольору. Складається з алюміні-євих солей пальмітинової, нафтенової та олеїнової кислот. Замість солей олеїнової кислоти може використо-вуватись кокосова олія. Назва запалювальної суміші "напалм" утворена від перших складів назв солей: нафтенової, пальмітинової. Напалм гарно прилипає до поверхні різних предметів, тому видаляється з великими труднощами. Попадаючи на тіло людини, напалм викликає дуже сильні і глибокі опіки. Від гострого болю людина приходить у шоковий стан. Пірогель. Це металізована в'язка вогнесуміш, тістопо-дібна липка маса сірого кольору, набагато важча води. Складається з бензину (нафтового дистиляту), загусника (каучук або полі-метилметакрилат) і наповнювача (магнієвий і алюмінієвий порош-ки або стружка, вугілля, асфальт та інше). Температура горіння 1200-1600 °С, горить зі спалахами і виділенням чорного диму; може затікати в середину бойової техніки і інженерних споруд. Напалми використовуються для вогнеметів із танкових (самохідних) і ранцевих вогнеметів, для спорядження авіаційних бомб і баків, артилерійських снарядів і мін, а також вогневих фугасів різних типів. Пірогелі використовуються тільки для спорядження авіаційних запалювальних бомб і артилерійських боєприпасів. Терміт і термітні сполуки являють собою порошкопо-дібну, спресовану суміш оксиду заліза і порошкоподібного гранульованого алюмінію (А1 -25%, Ре2ОЗ - 75%). Крім того, термітні сполуки можуть містити барієву селітру, сірку і зв'язуючі речовини (лаки, масла). Термітні сполуки займаються від спеціальних запалювальних пристроїв при температурі 1300 °С і під час горіння розвивають температуру 2800-3000 °С.		Показую, що собою представляє напалм.   Показую, що собою представляє пірог ель.   Показую, що собою представляє терміт.
Горіння терміту відбувається бурхливо, з розбризкуванням маси, що горить. Маса, що горить, здатна пропалювати листи сталі, дюралюмінію, розплавлювати металеві предмети. Терміт і термітні сполуки використовуються для споряд-ження запалювальних мін, снарядів і бомб малого калібру, ручних запалювальних гранат і шашок, а також входять в склад запаль-ника для запалюючих авіаційних бомб. "Електрон". Це магній і його сплав з невеликою кількістю алюмінію, міді, цинку, кремнію і марганцю. Він спалахує при температурі 635-650 °С і горить, розвиваючи температуру до 2000 °С. "Електрон" широко використовувався під час другої світової війни для виготовлення корпусів легких запалювальних авіаційних бомб і спорядження артилерійських запалювальних мін і снарядів. "Білий фосфор". Звичайний білий фосфор являє собою тверду, воскоподібну, отруйну речовину з жовтуватим відтінком. Доза 0,1 г смертельна для людини. На повітрі самоза-палюється і енергійно горить з виділенням великої кількості густого, їдкого білого диму, температура займання 34 - 35 °С. Температура горіння 1200 °С. Температура плавлення - 44 °С. Температура кипіння - 280 °С, питома вага - 1,83. Пластифікований фосфор є сумішшю звичайного білого фосфору з в'язким розчином синтетичного каучуку. Ця суміш пресується у гранули. Пластифікований фосфор стійкий при зберіганні в боєприпасах, при розриві їх дробиться на більш крупніші частини у порівнянні із звичайним фосфором, швидкість його горіння сповільнюється. Фосфор, що горить, здатен причинити важкі болючі опіки, які тяжко лікуються. Білий фосфор використовується в димових боєприпасах (авіаційних бомбах, снарядах, мінах, ручних гранатах) і в якості запальника в запалювальних авіаційних бомбах, які споруджені напалмом і пірогелем.   2-ге навчальне питання: Основні заходи захисту від вражаючих факторів зброї масового ураження.............. Захист від вражаючих факторів зброї масового ураження є одним із основних видів бойового забезпечення бою. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного (РХБ) захисту організується постійно, як під час підготовки так і при веденні бойових дій. Воно організується і здійснюється з метою максимального зменшення втрат під час дій в умовах РХБ зараження, зберігання боєздатності особового складу, успішного виконання поставлених йому задач. Завдання РХБ захисту виконуються силами і засобами взводу (відділення, екіпажу) з використанням табельних засобів у всіх видах	20 хв	Показую, що собою представляє “Електрон”.   Показую, що собою представляє білий фосфор.   Студенти записують мету заходів захисту від вражаючих факторів ЗМУ

тактичних дій, у різних умовах обстановки, у будь-який час року і доби. При цьому найбільш складні і специфічні завдання, які вимагають особливої підготовки особового складу та спеціальної техніки, виконуються частинами (підрозділами) РХБ захисту. Забезпечення РХБ захисту складається з: * радіаційної, хімічної, біологічної розвідки; * попередження особового складу встановленими сигналами про загрозу та початок використання противником зброї масового ураження, а також оповіщення про РХБ зараження; *радіаційного і хімічного контролю; *своєчасного й умілого використання засобів індивідуального та колективного захисту; *фортифікаційного обладнання займаного району (позиції); *використання захисних та маскувальних властивостей місце- вості і військової техніки; * проведення протиепідемічних, санітарно - гігієничних і спеціальних профілактичних медичних заходів; *ліквідування наслідків застосування противником зброї масового ураження. *застосування димів і аерозолів. Радіаційна, хімічна, біологічна розвідка організується і проводиться для своєчасного виявлення РХБ зараження і ведеться з використанням приладів радіаційної, хімічної розвідки (бортових, стаціонарних) і візуально. Попередження особового складу про загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження здійсню-ється єдиними і постійно діючими сигналами, які встановлені старшим командиром і доводяться до всього особового складу. З одержанням сигналу попередження особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання і переводить засоби захисту в положення «напоготові». При нанесенні противником ядерного удару особовий склад по спалаху вибуху приймає міри захисту: *при знаходженні в бойових машинах – зачиняє люки, двері, бійниці, жалюзі і вмикає систему захисту від зброї масового ураження; *при знаходженні у відкритих машинах – повинен пригнутися, а при розташуванні поза машиною – швидко зайняти сховище, яке знаходиться поблизу чи лягти на землю головою в протилежний до вибуху бік. Після проходження ударної хвилі особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання.		Студенти заното-вують до конспектів основні заходи захисту від вражаю-чих факторів ЗМУ   уважно слухають пояснення викладача
За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне забруднення та біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання поставлених завдань, негайно одягає засоби індивідуального захисту; під час перебування в закритих рухо-мих об'єктах, які не обладнані системою захисту від зброї масового ураження, - тільки респіратори (протигази), а в об'єктах, обладнаних цією системою, зачиняє люки, двері, бій-ниці, жалюзі та вмикає цю систему захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, який розміщується в сховищах, вмикає систему колективного захисту. За сигналом «Радіаційна небезпека» особовий склад одягає респіратори (протигази), за сигналом «Хімічна тривога» - протигази. Радіаційний і хімічний контроль здійснюється для визна-чення боєздатності особового складу та в разі потреби прове-дення спеціальної обробки. Він складається з контролю доз опромінення особового складу та контролю ступеня зараження підрозділів, матеріальних засобів, продуктів харчування, води. Проводиться з використанням вимірювачів (дозиметрів) і при-ладів радіаційної і хімічної розвідки. Своєчасне й уміле використання засобів індивідуального та колективного захисту досягається: *постійним контролем їх наявності та справності; * завчасною підготовкою і тренуванням особового складу щодо використання засобів у різних обставинах; *правильним визначенням часу переведення засобів індивідуаль-ного захисту в «бойовий стан» і їх знімання; *визначення режиму й умов експлуатації систем захисту від зброї масового ураження, озброєння, військової техніки та порядку використання об'єктів, які оснащені фільтровенти-ляційними установками. Фортифікаційне обладнання району (позиції) замикається в обладнанні окопів, траншей, щілин, бліндажів для особового складу, окопів і сховищ для техніки. Використання захисних та маскувальних властивостей місцевості і військової техніки. Підрозділи при виконанні задач на марші і розміщенні на місті з метою захисту повинні вміло викорис-товувати лісні масиви, лощини, балки, зворотні скати висот, під-земні виробки і інші сховища. Проведення протиепідемічних, санітарно - гігієничних і спеціальних профілактичних медичних заходів досягається строгим виконанням встановлених гігієничних вимог при розміщенні та харчуванні особового складу, а також виконання		уважно слухають пояснення викладача Вибірково роблять помітки із пояс-нення викладача
вимог особистої і загальної гігієни, вмілим та своєчасним використанням протирадіаційних препаратів та антидотів. Протирадіаційні препарати використовуються тільки по розпорядженню старшого командира (начальника), а антидоти використовуються особовим складом самостійно при появі перших ознак враження ОР чи по розпорядженню командира підрозділу. Ліквідування наслідків застосування противником зброї масового ураження. При цьому проводяться рятувальні, надання першої допомоги, вивіз (винос) із зони зараження вражених, дозиметричний і хімічний контроль, локалізація і гашення пожарів, спеціальна обробка. Застосування димів і аерозолів. Здійснюється з метою протидії засобам розвідки і наведення зброї противника, прикриття своїх дій, а також для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів і лазерної зброї. Дими й аерозолі застосовуються за допомогою димових машин, димо-вих шашок і гранат. ІІІ. Підведення підсумків заняття............................... Розбір заняття: 1. Нагадати тему, навчальну мету і ступінь їх досягнення; підвести підсумки заняття; 2. Провести розбір заняття та оцінити дії осіб, які навчаються. Об’явити оцінки. 3. Дати завдання на самостійну підготовку: - Підручник “Защита от оружия массового поражения”, серія “Бібліотека офіцера”, вид. 1989. - Захист від зброї масового ураження та хімічне забезпечення роти (взводу) у бою, вид. 1988. - Довідник по вражаючій дії ядерної зброї. - Підручник “Ядерное оружие”, вид. 1987. - Підручник “Отравляющие вещества”, вид. 1990. 4. Відмітити дисципліну на занятті. 5. Об’явити тему і місце наступного заняття. 6. Дати команду на закінчення заняття.	5 хв.	Студенти чітко слухають, роблять висновки; Студенти слухають викладача;   Студенти записують в конспекти завда-ння на самостійну підготовку.

 

 

РОЗРОБИВ:

Викладач ПМГ-1 ______________ А.Г.Смаль.