Характерні риси сучасного загальновійськового бою.

 

Під рисами сучасного загальновійськового бою розуміються важливі його властивості і особливості, які розкривають характер бою в тій чи іншій війні.

Характер бою - це сукупність загальних рис, притаманних даному бою і визначаючих його властивості і особливості. Риси бою не являються незмінними, удосконалення матеріальної основи бою змушує змінювати його характерні риси. Порівняно невисокий рівень розвитку засобів боротьби в період першої світової війни визначив виключно повільний розвиток бою, його обмежений розмах і недостатню рішимість. І навпаки, різке якісне покращення засобів ведення бою в другій світовій війні і кількісне їх збільшення придали бою новий зміст, обумовили його високу маневреність і динамічність.

Сучасний бій характеризується рішучістю, високою маневреністю, напруженістю, швидкими і різкими змінами обстановки, різноманітністю застосування способів його ведення, розгортанням бойових дій на землі і в повітрі, на широкому фронті, на велику глибину і ведення їх у високому темпі.

Рішучість бойових дій визначаєтьсяся гострим класовим характером майбутньої війні, застосування потужних сучасних засобів бою, що складають всі необхідні умови для ведення таких дій, високими морально-бойовими якостями особового складу.

Рішучість проявляється в цілях бою і способах їх досягнення, в самовідданих діях військ, їх непереборному прагненні виконати бойову задачу в будь-якій обстановці, діючи ініціативно, з максимальною наполегливістю і настирністю. Важливе значення має виховання офіцерського складу в дусі сміливості, наполегливості, умінні без роздумів довести до кінця рішення розбити противника, в готовності взяти на себе відповідальність за проявлену ініціативу, використовувати всі можливості для виконання бойового завдання. Пасивність в бою веде до поразки.

Висока маневреність сучасного бою являється результатом застосування потужних засобів ураження, різкого росту рухливості загальновійськових підрозділів, частин і з’єднань завдяки їх повній моторизації і оснащенню високорухливою бойовою технікою, а також відсутністю суцільного фронту в обороні і в наступі.

Сучасні засоби ураження дозволяють наносити противнику більших втрат, а висока рухливість військ дає можливість швидко використовувати результати застосування високоточної зброї і вогневих ударів, з ходу атакувати противника, стрімко рухатися в глибину, в короткі строки виконувати маневр з різноманітними цілями.

В минулому маневр військами зазвичай обмежувався їх переміщенням з метою стати у вигідне положення по відношенню до противника для нанесення ударів. До здійснення маневру в бою прагнули завжди, особливо під час Великої Вітчизняної війни. Однак сприятливі умови для маневру в минулому створювалися значно рідше. Підрозділи, частини і з’єднання, діючи в вузьких полосах, спочатку були вимушені здійснювати фронтальну атаку. Для здійснення охвату або обходу потрібно було прорвати суцільну оборону противника, тобто створити проміжок в його позиції.

В теперішній час маневр використовується також з метою своєчасного використання військами результатів застосування високоточної зброї, вогневих ударів, швидкого переносу зусиль в глибину або на новий напрямок.

Таким чином, можливість для широкого маневру зараз відкривається з самого початку бойових дій, а не тільки при бої в глибині оборони.

Сучасна оборона будується зі значними проміжками між опорними пунктами і районами оборони. Крім того, застосування високоточної зброї, звичайної зброї, дозволяє в найкоротші терміни нанести великих втрат противнику і порушити його бойовий порядок.

Напруженість бойових дій є наслідком прагнення і можливості противника вести активні бойові дії з рішучими цілями. В цих умовах досягнення перемоги в бою потребують від наших військ високих бойових навиків і морально-психологічної підготовки, максимальної напруги фізичних і духовних сил.

Швидкоплинність бою обумовлюється потужністю сучасних засобів ураження, їх швидкодією, здатністю в короткі строки наносити поразку противнику і закінчувати його розгром в слід за ударами, у високих темпах розвивати успіх в глибину.

В умовах швидкоплинності бойових дій як ніколи гостро стоїть питання про боротьбу за виграш часу, про вміння офіцерів швидко оцінювати обстановку і ставити завдання на основі високої тактичної підготовки і твердих навиків управління військами.

Під час Великої Вітчизняної війни багато боїв були швидкоплинними. Але зараз ця відмінність бою стала ще характернішою у зв’язку з багато чисельним ростом бойових можливостей підрозділів, частин і з’єднань. Якісний розвиток новітніх систем звичайної зброї, широке застосування бойових вертольотів ще більше посилять в найближчі роки напруженість і швидкоплинність бою.

Швидка і різка зміна обстановки – нова характерна риса сучасного бою. Швидкість зміни обстановки визначається коротким часом, на протязі якого проходять суттєві зміни обстановки, положення стану і характеру бойових дій військ. Вона залежить від здатності сучасної зброї за мінімальний проміжок часу знищити визначенні об’єкти противника, а також від швидкості пересування військ.

Швидкість зміни обстановки обумовлена збільшенням можливостей сторін в короткі терміни нанести більші втрати противнику і тим самим швидко і докорінним чином змінювати якісний склад угрупування своїх військ і противника, співвідношення сил і засобів при переході від одного виду бойових дій до іншого.

Збільшення швидкості впливу і потужності засобів ураження а також рухливості військ буде підвищувати і в майбутньому значення даної риси бою. Це викликає необхідність готовити війська для виконання будь-яких бойових задач в умовах швидкої зміни обстановки, а командирів – до уміння швидко і грамотно реагувати на її зміну, проявляючи рішучість, ініціативу, самостійність.

Різноманітність способів ведення бою – риса, обумовлена високою динамічністю і швидкоплинністю, й швидкими змінами обстановки, можливості переходу від одних засобів ураження до других, швидкою зміною видів бойових дій, а також різким зростанням бойових можливостей військ, великою різноманітністю наявних в їх складі засобів боротьби і завдань що вирішуються в ході бою.

Для перемоги над противником в реальному часі командир повинен володіти мистецтвом застосування всього різноманіття способів бою.

Під способами ведення бою розуміють визначений порядок застосування сил і засобів для розгрому противника і досягнення цілей бойових дій. Способи ведення бою, як показує історичний досвід, змінюються і удосконалюються по мірі розвитку матеріальної бази. Вони також залежать від задач, поставлених військам, від умов їх виконання, можливостей військ, складу і характеру дій противника і умов місцевості і призводять до того, що способи сучасного загальновійськового бою будуть дуже різноманітними.

При наступі із застосуванням звичайної зброї необхідного степеня ураження противника можна досягти тільки на вузькій ділянці фронту. Тому в основу способів наступу в таких умовах повинні входити

- масоване застосування вогневих засобів і авіації на вузькому участку фронту;

-прорив оброни на цьому участку механізованими і танковими підрозділами;

- розвиток успіху в глибину і в сторони флангів, облога і знищення головних сил противника, який обороняється, у взаємодії з сусідами.

В обороні основним способами ведення бойових дій являється:

- ураження основної групи противника в процесі її розгортання для наступу несподіваними ядерними ударами, ударами авіації і артилерії;

- відбиття атак його танків, мотопіхоти, і аеромобільних військ вогнем всіх наземних і повітряних сил і засобів перед переднім краєм;

- стійке утримання важливих районів в глибині у сукупності з проведенням контратак;

- послаблення ударного угруповання противника при його висуванні, розгортанні та зайнятті початкового положення для наступу ударами ракет в звичайному спорядженні, ударами авіації та вогнем артилерії, а також участь у контрпідготовці;

- проведення контратак в поєднанні з стійким утриманням основних районів.

Розвиток бойових дій на землі і в повітрі на широкому фронті на велику глибину, ведення їх в високих темпах обумовлені різким збільшенням бойових можливостей військ і дальнобійності засобів ураження. Це призвело до значного розширення просторових кордонів бою і росту його темпів.

В майбутньому зі збільшенням дальності стрільби і розвитку авіації просторові кордони бою по глибині будуть збільшені. Разом з тим аналогічний розвиток засобів ведення бою наших можливих противників і ріст бойових можливостей їх військ не дозволяє суттєво збільшити ширину полос наступу наших підрозділів і з’єднаннь.