Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤деальне та матер≥альне бутт€.




ћатер≥альне й ≥деальне бутт€ знаход€тьс€ у нерозривн≥й Їдност≥, хоча саме €к протилежност≥.„уттЇво-матер≥альне предметне бутт€ ви€вл€Ї себе у двох формах: природн≥й ≥ соц≥альн≥й. ƒ≥алектика взаЇмозвТ€зку ≥деального та матер≥ального бутт€ не може ос€гатис€ поза њњ субТЇктивним чинником. Ућатер≥€Ф €к бутт€ (зм≥ст њњ динам≥чноњ обТЇктивноњ реальност≥) знаходить вираз лише у субТЇктивн≥й форм≥ ≥деального (людському мисленн≥, де вона стаЇ вузловим пон€тт€м, категор≥Їю). ћова не йде про њхню тотожн≥сть, а лише про њх ≥зоморфн≥сть. ƒух, св≥дом≥сть, псих≥чне Ї, мають бутт€, ≥деальне бутт€. ≤ це в≥дкрило шл€х до зб≥гу субТЇктивност≥ онтолог≥њ з онтолог≥зац≥Їю субТЇктивност≥. јнтрополог≥€ стаЇ онтолог≥Їю!

≤деальне Ц ф≥лософське пон€тт€, сенс €кого оформл€Їтьс€ в опозиц≥њ "≥деальне Ц матер≥альне". ¬ ≥деал≥зм≥ мислитьс€ у €кост≥ категор≥њ дл€ ф≥ксац≥њ специф≥чноњ субстанц≥њ Ц субстанц≥њ духу, самодостатньоњ реальност≥ поза простором ≥ часом. ” межах традиц≥њ матер≥ал≥зму трактуЇтьс€ €к специф≥чний спос≥б бутт€ об'Їкта (або його ф≥ксац≥њ), €кий знаходить вираз в псих≥чному св≥т≥ ≥ життЇд≥€льност≥ суб'Їкта.

ѕроблема "≥деальногоФ стала актуальною й очевидною з р€ду причин. ќсновою виступив стаб≥льний досл≥дницький ≥нтерес до знанн€, а через нього Ц до людини. ¬ об'Їктив≥стському (науковому) п≥дход≥ до св≥домост≥ переважаЇ констатац≥€ зв'€зк≥в розумовоњ активност≥ з≥ спец≥ал≥зованим нейродинам≥чним процесом у мозку (ф≥з≥олог≥€ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥). “ут ≥деальне ≥нтерпретуЇтьс€ €к ≥нформац≥€, €к стан св≥домост≥ окремоњ особистост≥, €к суб'Їктивно пережит≥ людиною матер≥альн≥ стани його власного мозку. Ѕулиг≥н ј.¬. розгл€дав (природничо-науковий анал≥з проблеми) ≥деальне €к продукт кодуванн€ й декодуванн€ сенсорноњ ≥нформац≥њ Ц надлишку чуттЇвоњ д≥€льност≥.

” культуролог≥чному аспект≥ субстратом ≥деального Ї також матер≥ал≥зована (зд≥йснена) р≥зноман≥тн≥сть ≥дей, творчих задум≥в, сама жива мова та ≥нш≥ знаков≥ системи. ” цьому п≥дход≥ акцент ставитьс€ на д≥€льн≥сн≥й, сусп≥льн≥й природ≥ св≥домост≥. ’оча не варто вважати ≥деальне генетичним продуктом ≥ формою людськоњ прац≥, ц≥леспр€мованого перетворенн€ природного матер≥алу ≥ сусп≥льних в≥дносин, однак не сл≥д в≥дкидати надзвичайно важливу њхню роль у розвитку ≥деального. —учасне довк≥лл€ людина придбала у 20 стор≥чч≥ зовс≥м в ≥нш≥й €кост≥, в ≥ншому стан≥, н≥ж до цього етапу њњ д≥€льноњ активност≥. ÷е вже не ст≥льки природна система, ск≥льки пронизане ≥деЇю, творч≥стю середовище, у рамках €кого ≥деальне в≥д≥граЇ ≥стотну роль.

¬ систем≥ культури ≥деальне отримало ≥нтерсубТЇктивне значенн€ (незалежне в≥д кожного окремого ≥ндив≥дуального субТЇкта, але не ≥снуюче поза взаЇмод≥Їю живих конкретних ≥ндив≥д≥в); розвиваЇ, розширюЇ зм≥ст ≥ сенсов≥ можливост≥ вс≥х ≥снуючих культурних ун≥версал≥й; заново орган≥зуЇ й людином≥рне Дпере-транслюЇФ зм≥ст св≥ту.

—труктура ≥деального бутт€. ≤деальне Ц це ц≥ла система стосунк≥в м≥ж р≥зноман≥тним св≥том €вищ ≥ людиною, зд≥бною њх в≥дтворювати, перетворювати, переоформлювати. ƒо сфери ≥деального належать: чуттЇв≥ образи, ейдоси, абстракц≥њ, ц≥нност≥, норми, вольов≥ акти.

≤деальне бутт € людини також подв≥йне: ≥ндив≥дуальне й обТЇктивоване (означене).

1. ≥ндив≥дуально-≥деальне бутт€ Ц псих≥чно-образне (р≥зноњ к≥лькост≥ й €кост≥, р≥зноњ м≥ри багатства асоц≥ац≥й, ≥нтенсивност≥ процес≥в), належне конкретному живому нос≥ю вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ у культурному середовищ≥. ¬изначаЇ зм≥ст внутр≥шнього св≥ту особистост≥, њњ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, €кост≥ усв≥домленн€ ≥ саму можлив≥сть св≥домост≥.

2. об'Їктивовано-≥деальне бутт€ (зовн≥шньо означене ≥деальне) знайшло вираз в чуттЇво-надчуттЇвому св≥т≥ (знаковому). «нак Ц це субТЇктивований матер≥альний, чуттЇво сприйманий предмет (€вище, под≥€, д≥€ або зображенн€. сигнал≥зац≥€), що виступаЇ €к указ≥вка, позначенн€ або представник ≥ншого предмету, под≥њ, д≥њ, суб'Їктивного утворенн€. ѕризначений дл€ придбанн€, збереженн€, перетворенн€ ≥ трансл€ц≥њ певноњ ≥нформац≥њ (пов≥домленн€ значенн€).«нак Ц ≥нтерсубТЇктивний посередник-мед≥атор у структур≥ соц≥альних взаЇмод≥й ≥ культурноњ комун≥кац≥њ. –озум≥нн€ знаку неможливе без з'€суванн€ його предметного значенн€. «а допомогою знак≥в отримали ст≥йке бутт€ ц≥нност≥ культури, принципи, загально-значим≥ категор≥њ знанн€, лог≥чн≥ форми. « окремих значк≥в (на в≥дм≥ну в≥д знак≥в в них не закр≥плен≥ зм≥стовн≥ значенн€) абетки складаютьс€ знаки мови, будь-€ких знакових систем взагал≥. ќзначене ≥деальне Ц чудовий зас≥б форсуванн€ можливостей символ≥зац≥њ та узагальнень. Д—в≥тове деревоФ Ц чудовий приклад символ≥чно-узагальненого знаку всього бутт€ Їдиного св≥ту землероб≥в ≥ скотар≥в архањчноњ доби, €кий забезпечив велетенську к≥льк≥сть пох≥дних знак≥в-образ≥в.

Д—в≥тФ в розум≥нн≥ культури Ц це духовне осмисленн€ й знакове моделюванн€ зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ реальност≥ людського бутт€ в його можлив≥й повнот≥ та ц≥л≥сн≥й просторово-часов≥й Їдност≥, проекц≥€ людини в загальн≥сть ≥ складн≥сть сенсового горизонту й глибини д≥йсност≥: њњ обширу (прост≥р) та тривалост≥ (час).  ожна культурна епоха маЇ справу з особливими св≥тами (Ддит€чийФ, Двнутр≥шн≥йФ, Дб≥знесуФ тощо), з≥ своЇр≥дною моделлю ц≥л≥сноњ св≥тобудови.

—в≥т Ц це знаки людськоњ д≥€льност≥ та сп≥лкуванн€, що характеризують у духовному житт≥ просв≥тленн€ темного, вже освоЇну реальн≥сть. —в≥т не Ї щось стаб≥льне, п≥дручно-належне: це реальн≥сть, що виринаЇ з небутт€ (трансцендентноњ реальност≥) €к певн≥ феномени, туди ж ≥ втопаЇ, в≥н зд≥йснюЇтьс€, просторуючись ≥ часуючись. ќтже, св≥т Ц це також духовне житт€, сам≥сна реальн≥сть. ÷е позначенн€ Дмеж≥Ф св≥домост≥ стосовно складних систем реальност≥ €к зовн≥шн≥х ≥ самодостатн≥х. ÷е Дформа тотальност≥ €вищ в межах певного типу реальност≥, комплексу матер≥альних чи духовних умов бутт€Ф. ÷е Дсфери функц≥онуванн€ фундаментальних законом≥рностей, самодостатн≥х дл€ детерм≥нац≥њ вс≥Їњ р≥зноман≥тност≥ цього бутт€Ф, ви€в самод≥€льност≥ бутт€.

—в≥т €к проект у екзистенц≥ал≥ст≥в маЇ глибок≥ п≥дстави. ћайбутт€ ор≥ЇнтуЇ й на минувше бутт€ (минуле). ДЋюдське бутт€ (Dasein) може бути д≥йсно бувшим лише ост≥льки, оск≥льки воно Ї майбутн≥м. Ѕувше у певному сенс≥ виникаЇ з майбутньогоФ (√айдеггер ДSein und Zeit, с.326). ƒ≥ючи у взаЇмод≥њ та сп≥лкуючись у д≥њ, людина ДнаштовхуЇтьс€Ф думкою на загадкову д≥алектику одиничного й загального (Їдиного Ц множинного); часуючи й просторуючи св≥т, вона в≥дчула необх≥дн≥сть його св≥тогл€дного под≥лу на надзвичайний (повс€кденний) ≥ звичайний (сакральний, св€тковий).

¬ищою межею надзвичайного бутт€ Ї јбсолютне, а протилежне, сп≥вставне йому, Ц в≥дносне у бутт≥. јбсолют (лат. absolutus Ч безумовний, необмежений, безв≥дносний) Ч в≥чна незм≥нна першооснова св≥ту, Достанн€Ф п≥дстава всього —ущого, котра мислитьс€ Їдиною, загальною, безначальною, неск≥нченою, ≥ €ка протистоњть ус€кому в≥дносному й обумовленому Ѕуттю. ѕо тому, що саме людина приймаЇ за абсолют, характеризуЇтьс€ й вона сама (в≥руючий, оптим≥ст, ≥деал≥ст, скептик). ќтже, в≥н Ц зас≥б само≥дентиф≥кац≥њ у Дзнаходженн≥ себеФ людиною, мотивац≥€ до досконалост≥ (Ддуховн≥ ц≥нност≥ Ц диханн€ в≥чност≥, абсолютуФ). јбсолют завжди зм≥стовно п≥д знаком запитанн€ (небутт€ того, що Ї; бутт€ того, чого нема).

“ерм≥н абсолют уперше був застосований наприк≥нц≥ 18 ст. ћ. ћендельсоном ≥ ‘. якоб≥ дл€ позначенн€ категор≥њ "Ѕога, або ѕрироди" у ф≥лософ≥њ —п≥нози; у широке вживанн€ введений Ўелл≥нгом (1800). ј бсолют у рел≥г≥€х Ч Ѕожество; у ф≥лософ≥€х Ч јбсолютна ≥де€ або ћатер≥€; у мистецтв≥ Ч  раса; у науц≥ Ч ≤стина; у житт≥ людини Ч ≥деальна досконал≥сть. ѕон€тт€ јбсолюту було поширене в р≥зних верс≥€х у ф≥лософських системах: у ѕ≥фагора Ц ќдиниц€; у ѕлатона Ч ™дине або Ѕлаго; у  онфуц≥€ Ч ѕ≥днебесна; в јристотел€ Ч "ѕершодвигун"; у Ўанкари Ч Ѕрахман; у ‘≥хте Ч јбсолютне "я"; у √егел€ Ч јбсолютна ≥де€. ” вченн≥ јгн≥-…оги в≥н тотожний Ѕезмежност≥. ” рел≥г≥йно-ф≥лософських м≥стичних вченн€х у€вл€Їтьс€ Ќезбагненним, Ќевимовним, Ќев≥домим.

ѕоруч з јбсолютом н≥чого не можна поставити (це його руйнуЇ, робить в≥дносним), але все в≥д нього отримуЇ €кост≥ (визначен≥сть бутт€). ¬и€вл€ючи себе у р≥зному й по-р≥зному, јбсолют лишаЇтьс€ ™диним Ц це п≥дстава усв≥домленн€ диференц≥йованост≥ реальност≥, Їдност≥ множинного ≥снуванн€ св≥ту. ¬≥д јбсолюту св≥т отримуЇ ознаку ун≥версальност≥, наперед покладенност≥, под≥льност≥. —аме це й робить св≥т ”н≥версумом Ц ц≥л≥сним, всеохоплюючим, внутр≥шньо зак≥нченим св≥товим ладом, €кий забезпечуЇ вс≥ звТ€зки належного св≥ту, не будучи тотожним жодн≥й його частковост≥ чи €кост≥, €ким в≥н надаЇ сенс (зм≥стовност≥, актуальност≥, коло можливостей ≥ њх меж≥ та детерм≥нац≥ю).

Д—амоочевидн≥стьФ бутт€ јбсолюту стала звТ€зкою бутт€ у мов≥ й лог≥ц≥ (Д™Ф), все ≥нше в≥дносне, до абсолюту не маЇ в≥дношенн€, бо ж невимовний јбсолют.

Ћюди легковажать Дсамоочевидн≥стюФ јбсолюту заради б≥льшоњ переконливост≥ мови: Дя тоб≥ абсолютну правду кажуФ, Дя абсолютно переконанийФ. јле ж јбсолют Ц Дсамоочевидна неочевидн≥стьФ Ц б≥льше вс€кого ≥ншого бутт€ Ї надчуттЇвою дан≥стю, хоча так ДзримоФ ховаЇтьс€ у чуттЇвост≥.

«в≥дки така впевнен≥сть у людей, що ми були, Ї й будемо? „и не в≥д јбсолюту?

„ому така напруга в роздумах про Ѕутт€, особливо про майбутт€. ≈коцид, кл≥оцид, ноосфера, безсмерт€ душ≥, соц≥альн≥ ≥деали, дол€ культури Ц чому хвилюють? ўо г≥рше може смерт≥ бути? як можлив≥сть бутт€ попадаЇ у питанн€ про смерть?

ўо важлив≥ше в≥д житт€? Ц лише осмислене житт€ (бутт€)!





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1117 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © »осиф Ѕродский
==> читать все изречени€...

1572 - | 1527 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.