Тема 2. Управління впровадженням інновацій

В навчальному закладі

1.Розробка системи інформаційного забезпечення про педагогічні інновації здійснюється на етапі:

а)пропаганди інноваційного пошуку;

б)формулювання проблем та визначення шляхів їх розв’язання;

в)теоретичної та науково-методичної підготовки педагогів до роботи в інноваційному режимі.

2.Вилучити зайве з-поміж засобів подолання опору педагогів інноваційним змінам:

а)залучення педагогів до участі у розробці планів впровадження інновації;

б)ретельне вивчення ефективності роботи вчителя;

в)власний приклад творчої діяльності.

3.Вкажіть оптимальний склад провідних мотивів інноваційної діяльності педагогів:

а)матеріальна винагорода, самоствердження, підвищення компетентності, самореалізація, потреба у творчості;

б)матеріальна винагорода, самоствердження, слідування моді на інновації, підвищення компетентності;

в)матеріальна винагорода, самоствердження, бажання не відстати від інших, самореалізація.

4.Оцінка інновації здійснюється за критерієм актуальності, який передбачає:

а)можливість розв’язати певну проблему саме зараз;

б)інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в)можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та ін. видів забезпечення.

5.Оцінка інновації здійснюється за критерієм корисності, який передбачає:

а)можливість розв’язати певну проблему саме зараз;

б)інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в)можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та ін. видів забезпечення.

6.Оцінка інновації здійснюється за критерієм реалістичності, який передбачає:

а)можливість розв’язати певну проблему саме зараз;

б)інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в)можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та ін. видів забезпечення.

7. Інноваційна культура організації повинна:

а) забезпечувати готовність працівників до інноваційної діяльності;

б) забезпечувати сприйнятливість працівників до нових ідей;

а) обидві тези вірні.

8.Формування інноваційної культури – це процес, який передбачає:

а)розвиток творчих здібностей людини;

б) створення умов для реалізації креативного потенціалу;

в) обидві відповіді вірні.

9. До соціально-педагогічних умов впровадження інновацій відносяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв’язків із фондами, центрами, що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фінансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахового рівня суб’єктів інноваційного процесу.

10. До організаційно-педагогічних умов впровадження інновацій відносяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв’язків із фондами, центрами, що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фінансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахового рівня суб’єктів інноваційного процесу.

11. До психолого-педагогічних умов впровадження інновацій відносяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв’язків із фондами, центрами, що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фінансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахового рівня суб’єктів інноваційного процесу.

12. Агентами змін, або інноваторами в навчальному закладі можуть бути:

а) тільки безпосередньо члени педагогічного колективу (педагоги, керівники);

б) тільки науковці, консультанти, експерти, які запрошені в педагогічний колектив зовні;

в) усе вірно.

13. Зовнішньому агенту змін:

а) легше знайти спільну мову з педагогічним колективом, ніж внутрішній агент змін;

б) легше займати незалежну, об’єктивну позицію;

в) складніше діагностувати навчальний заклад та процеси, які в ньому відбуваються.

14. Внутрішньому агенту змін:

а) легше обрати інновацію після діагностування певної системи навчального закладу;

б) складніше найти порозуміння з колегами, ніж зовнішньому агенту;

в) легше бути об’єктивним з колегами та відвертим з керівником.

15. Інновацію слід обирати:

а) під проблему школи;

б) за критерієм її розповсюдженості та популярності;

в) заради набуття іміджу інноваційної школи.

16. Інноваційний проект відповідає критерію актуальності, якщо:

а) проект має складатися із урахуванням можливостей досягнення поставлених цілей;

б) реалізація проекту має привести до розв’язання реальних проблем навчального закладу;

в) у проекті зазначені всі дії, що мають привести до досягнення поставлених цілей та результатів.

17. Інноваційний проект відповідає критерію реалістичності, якщо:

а) проект має складатися із урахуванням можливостей досягнення поставлених цілей;

б) реалізація проекту має привести до розв’язання реальних проблем навчального закладу;

в) у проекті зазначені всі дії, що мають привести до досягнення поставлених цілей та результатів.

18. Інноваційний проект відповідає критерію цілісності, якщо:

а) проект має складатися із урахуванням можливостей досягнення поставлених цілей;

б) реалізація проекту має привести до розв’язання реальних проблем навчального закладу;

в) у проекті зазначені всі дії, що мають привести до досягнення поставлених цілей та результатів.

19. Погіршення результатів роботи навчального закладу (успішність, мікроклімат і т.д.) на початковій стадії впровадження інновацій є явищем:

а) неприпустимим;

б) закономірним;

в) вийнятковим.

20. Інноваційній потенціал навчального закладу – це здатність навчально-виховного закладу:

а) створювати, сприймати, реалізовувати нововведення;

б) позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного;

в) обидві тези вірні.

21. До антиінноваційних соціальних бар’єрів відносяться:

а) протидія керівних органів впровадженню інновацій, відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження інновацій;

б) несумісність нового з наявним досвідом та цінностями в суспільстві;

в) брак методичного забезпечення, відсутність поінформованості про інновації.

22. До антиінноваційних організаційних бар’єрів відносяться:

а) протидія керівних органів впровадженню інновацій, відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження інновацій;

б) несумісність нового з наявним досвідом та цінностями в суспільстві;

в) брак методичного забезпечення, відсутність поінформованості про інновації.

23. До антиінноваційних методичних бар’єрів відносяться:

а) протидія керівних органів впровадженню інновацій, відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження інновацій;

б) несумісність нового з наявним досвідом та цінностями в суспільстві;

в) брак методичного забезпечення, відсутність поінформованості про інновації.

24. Активне несприйняття нововведення через невідповідність цінностям особистості формується такими причинами:

а) невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інновації; невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації;

б) спосіб життя відносини між людьми, смаки;

в) розходження у знаннях із приводу предмета нововведень, критичний підхід до ситуації.

25. Активне несприйняття нововведення, обумовлене особистісними та груповими особливостями в суб’єкт-суб’єктних відношеннях:

а) невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інновації; невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації;

б) спосіб життя відносини між людьми, смаки;

в) розходження у знаннях із приводу предмета нововведень, критичний підхід до ситуації.

26. Активне несприйняття нововведення, обумовлене реакцією на різні підходи, напрями в аналізі предмета нововведення:

а) невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інновації; невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації;

б) спосіб життя відносини між людьми, смаки;

в) розходження у знаннях із приводу предмета нововведень, критичний підхід до ситуації.

27. До бар’єрів творчості відносяться:

а) схильність до конформізму (прагнення бути подібним до інших, не відрізнятися), ригідність (негнучкість мислення);

б) особиста тривожність, невпевненість у собі, негативне самосприйняття;

в) усе вірно.

28. Банк педагогічних інновацій дає змогу:

а) систематизувати нововведення;

б) оперативно знайти адекватну технологію вирішення виниклої проблеми;

в) усе вірно.

29.Критерій рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу «сприятливість до нового» означає:

а) здатність колективу передбачати розвиток і результати роботи, потребу в постійному професійному зростанні;

б) інформованість педагогів до інновації, наявність потреби у зміні та оновленні педагогічного процесу;

в) що кожен педагог може бути проатестований як «педагог-новатор», «педагог-дослідник», «педагог-раціоналізатор» тощо.

30.Критерій рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу «підготовленість до освоєння нововведень» означає:

а) здатність колективу передбачати розвиток і результати роботи, потребу в постійному професійному зростанні;

б) інформованість педагогів до інновації, наявність потреби у зміні та оновленні педагогічного процесу;

в) що кожен педагог може бути проатестований як «педагог-новатор», «педагог-дослідник», «педагог-раціоналізатор» тощо.

31.Критерій рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу «сутність новаторства педагогів» означає:

а) здатність колективу передбачати розвиток і результати роботи, потребу в постійному професійному зростанні;

б) інформованість педагогів до інновації, наявність потреби у зміні та оновленні педагогічного процесу;

в) що кожен педагог може бути проатестований як «педагог-новатор», «педагог-дослідник», «педагог-раціоналізатор» тощо.

32. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога:

а) мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності; здатності до творчості;

б) володіння ефективними способами досягнення педагогічних цілей, здатності до рефлексії;

в) усе вірно.

33. Інноваційна компетентність педагога – це:

а) система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми;

б) психолого-педагогічні знання та уміння щодо освоєння і впровадження інноваційних технологій в систему освіти;

в) уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї та педагогічний гуманізм.

34. Рівні сформованості готовності педагогів до інноваційної діяльності за мірою вияву основних показників:

а) репродуктивний – інтуїтивний – пошуковий – творчий;

б) інтуїтивний – репродуктивний – творчий – пошуковий;

в) репродуктивний – інтуїтивний – пошуковий – творчий.

35. Для інтуїтивного рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги сприймають інновацію як альтернативу традиційній практиці, відсутність глибоких знань інноваційних ідей, несформованість педагогічної рефлексії;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

36. Для репродуктивного рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги сприймають інновацію як альтернативу традиційній практиці, відсутність глибоких знань інноваційних ідей, несформованість педагогічної рефлексії;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

37. Для творчого рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги сприймають інновацію як альтернативу традиційній практиці, відсутність глибоких знань інноваційних ідей, несформованість педагогічної рефлексії;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

38. Для пошукового рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги намагаються втілювати у власній діяльності відомі технології, охоче йдуть на експеримент, відкриті для обговорення успіхів та помилок;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

39. Мотиваційний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язанні актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) реалізується в оригінальному розв’язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; породжений творчим характером інноваційної діяльності.

40. Когнітивний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язанні актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) реалізується в оригінальному розв’язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; породжений творчим характером інноваційної діяльності.

41. Креативний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язані актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) реалізується в оригінальному розв’язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; породжений творчим характером інноваційної діяльності.

42. Рефлексивний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язані актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) характеризує пізнання й аналіз педагогам явищ власної свідомості та діяльності; реалізується через саморозуміння та розуміння іншого, самооцінювання та оцінювання іншого.