Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«а на€вност≥ частки Ќ≈ у ньому), €кщо




 

частка Ќ≈ повторюЇтьс€ ћи не стр≥тись н≥€к не могли
реченн€ з Ќ≈ маЇ в≥дт≥нок припущенн€ ћабуть, не судилос€ юнаку зустр≥ти сонц€ сх≥д.
реченн€ з Ќ≈ маЇ в≥дт≥нок необх≥дност≥ як серцю моЇму не плакать.
реченн€ з Ќ≈ маЇ в≥дт≥нок узагальненн€ ’то його не знаЇ?
реченн€ з Ќ≈ маЇ в≥дт≥нок побоюванн€ „и ви не забудете зустр≥ти мене й прив≥тати?
реченн€ з Ќ≈ маЇ в≥дт≥нок схваленн€ як цим днем не дорожити?
частка Ќе входить до складу фразеолог≥зму —катертину пом≥н€ла Ц де моЇ не пропадало!

 

 

ќ к л и ч н ≥
–озпов≥дн≥, питальн≥ й спонукальн≥ реченн€, що вимовл€ютьс€ ≥з звичайною ≥нтонац≥Їю й належать до емоц≥йно нейтральних речень.  
–озпов≥дн≥, питальн≥ й спонукальн≥ реченн€, що виражають р≥зноман≥тн≥ емоц≥њ та почутт€. “ак≥ реченн€ своњм зм≥стом повТ€зан≥ не з безпосередньою д≥йсн≥стю, а з враженн€ми людини, викликаними ц≥Їю д≥йсн≥стю. ќкличн≥ реченн€ можуть виражати, рад≥сть горе, тугу, страх, обуренн€, презирство, зневагу. —онце, сонце! —в≥т! ¬есна! (ќ.ќлесь)  
√раматичн≥ засоби оформленн€ окличност≥: Ј ≥нтонац≥€: Ћови летючу мить житт€! (ќ.ќлесь) Ј вигуки (ой, ох, ех, е): ќй не плач, моЇ серце, ой цить!(ћ.¬ороний) Ј окличн≥ частки вигукового, займенникового, присл≥вникового походженн€ (о, ну, гей, що за, €к, куди). ќ, вже зор€ засв≥чуЇ лампаду!(Ћ. остенко)  
«а емоц≥йним забарвленн€м
Ќ е о к л и ч н ≥


–озпов≥дне
ѕитальне
—понукальне
ќ Ћ»„Ќ≈
Ќ≈ќ Ћ»„Ќ≈


ѕ–ќ—“≈ ƒ¬ќ— ЋјƒЌ≈ –≈„≈ЌЌя

ƒругор€дн≥ члени реченн€
√оловн≥ члени реченн€
„ленами реченн€ бувають повнозначн≥ частини мови ≥ нерозкладн≥ словосполученн€, що виконують функц≥ю слова.
предикативний центр
присудок
обставина
ƒ¬ќ— ЋјƒЌ»ћ називаЇтьс€ реченн€, граматичний центр €кого представлений двома головними членами Ц п≥дметом ≥ присудком. ƒуша горить в смертельному вогн≥ (¬.—тус) Ѕатько вишн≥ садив на меж≥ (√.„убач)  
„лени реченн€
п≥дмет
додаток
п≥дмет  
присудок
звТ€зок - координац≥€
ѕ≥дмет ≥з залежними в≥д нього словами становить групу п≥дмета
ѕрисудок ≥з залежними в≥д нього словами становить групу присудка
прикладка
означенн€

√ќЋќ¬Ќ≤ „Ћ≈Ќ» –≈„≈ЌЌя

 

основн≥ ознаки
семантика
виражаЇ граматичну предметн≥сть
входить до структурноњ схеми реченн€ €к його головний член
найчаст≥ше виражаЇтьс€ формою називного в≥дм≥нка
займаЇ типову позиц≥ю перед присудком
перебуваЇ у двоб≥чному (предикативному) звТ€зку з присудком
поЇднуЇтьс€ з присудком способом предикативного звТ€зку Ц координац≥Їю
субТЇкт д≥њ: я на вбог≥м сумн≥м перелоз≥ Ѕуду с≥€ть барвист≥ кв≥тки (Ћес€ ”крањнка).
обТЇкт д≥њ: «гадавсь мен≥ р€докодного в≥рша (ƒ.ѕавличко).
нос≥й стану: ≤ син€ т≥нь лежить в≥д буд€ка сухого (ѕ.ћовчан).
нос≥й ознаки: ¬ранц≥ на палуб≥ € був першим (ћ.≤рчан).
д≥€-процес: ≤ плакати Ц це також щаст€ (ќлесь √ончар)
ѕ≤ƒћ≈“Ц це граматично незалежний головний член двоскладного реченн€, що означаЇ предмет, ознака, д≥€ чи стан €кого виражаЇтьс€ присудком. ¬≥дпов≥даЇ на питанн€ хто? що? Ћет≥ли ≥ лет≥ли журавл≥ Ќа п≥вдень, вс≥ дорогою одною, ѕерлистими, ср≥блистими ключами (ћ.–ильський) ¬ чужому кв≥тнику не пахнуть кв≥ти (ј.Ћистопад)

 

 

«ј —“–” “”–ќё
ѕ–ќ—“»… ѕ≤ƒћ≈“
— Ћјƒ≈Ќ»… ѕ≤ƒћ≈“
¬ » – ј ∆ ≈ Ќ ≤
≥менником: ¬≥дчин€Ї двер≥ осен≥ вересень (¬.“каченко)
займенником: ћи св≥т навчили розмовл€ти (¬. оротич)
субстантивованим прикметником: ” слов≥ новому минуле не вТ€не
≥нф≥н≥тивом: Ѕо€тис€ смерт≥ Ц на св≥т≥ не жить (Ќ. тв.)
числ≥вником: ќстанн≥ми вийшли двоЇ
субстантивованим д≥Їприкметником: ѕоранений лежить в снопахЕ (ѕ.¬оронько)
субстантивованим вигуком: √учне Ђ”раї пронеслось тод≥ над лугами Е (Ћ.ѕервомайський)
—убстантивованим присл≥вником: ÷е УдобреФ прозвучало тепер мТ€ко, €к просьба.
лексичним словосполученн€м: Уƒиво калиновеФ ƒмитра Ѕ≥лоуса Ц це наша духовна ≥стор≥€
фразеолог≥чним словосполученн€м: Ќ≥ богов≥ св≥чка н≥ чортов≥ кочерга-людина невизначеного характеру
синтаксичним словосполученн€м: -числ≥вник + ≥менник у Ќ.в. чи –.в.: ј на берез≥ р≥ки три сто€ть струнк≥ дубки (Ћ.ѕервомайський) ѕильно дивл€тьс€ тис€ч≥ в≥кон (Ѕ.ќл≥йник) - ≥менник ≥з значенн€м сукупност≥ + ≥менник у –.в .: √урт хлопц≥в п≥д≥йшов до берега. - ≥менник (займенник) у Ќ.в. + ≥менник в ќ.в.: ƒмитрик з √аврилком вчепились ззаду за саниЕ (ћ. оцюбинський) - ≥менники б≥льш≥сть, менш≥сть, частина + ≥менник у –.в.: Ѕ≥льш≥сть д≥тей в≥дв≥дуЇ дитсадок. - ≥менник (займенник) у Ќ.в. + ≥менник (займенник) у –.в.:  ожен з нас спод≥ваЇтьс€ на усп≥х. - ≥менник ≥з значенн€м м≥ри + ≥менник у –.в.:  ≥лограм пшениц≥ коштуЇ дв≥ гривн≥. - ≥нф≥н≥тив + ≥менник в ќ.в.: Ѕути прикладом у робот≥, в навчанн≥, в побут≥ повинно стати нев≥дТЇмною частиною батьк≥вського авторитету (¬.—ухомлинський)  

основн≥ ознаки
семантика
характеризуЇ п≥дмет
входить до структурноњ схеми реченн€ €к його головний член
найчаст≥ше виражаЇтьс€ д≥Їсл≥вними формами
займаЇ типову позиц≥ю п≥сл€ п≥дмета
перебуваЇ у двоб≥чному (предикативному) звТ€зку з п≥дметом
поЇднуЇтьс€ з п≥дметом способом предикативного звТ€зку Ц координац≥Їю
д≥€: ≤ мр≥њ полинуть над €сн≥ з≥рки, в крањну далекую чар (ћ.–ильський)
стан: “рохименко був бл≥дий, схвильованийЕ
€к≥сть: ј його оч≥ булище син≥ш≥ за небоЕ (ќ.√ончар)
к≥льк≥сть: —то рок≥в - це ж дуже багато(ќ.≤ваненко)
приналежн≥сть: Ќеначе сонце зас≥€ло, неначе все на св≥т≥ стало моЇ(“.Ўевченко)
родова характеристика: —вит€зь Ц душа народуЕ (–.Ѕратунь)
ѕ–»—”ƒќ Ц це головний, граматично не залежний, член двоскладного реченн€, що означаЇ д≥ю, стан, €к≥сть, властив≥сть предмета, позначуваного п≥дметом. ¬≥дпов≥даЇ на питанн€ що робить п≥дмет? що з ним робитьс€? €ким в≥н Ї (був, буде)?

 

«ј —“–” “”–ќё
ѕ–ќ—“»… д≥Їсл≥вний
— Ћјƒ≈Ќ»…
— ЋјƒЌ»… (подв≥йний)
—кладений д≥Їсл≥вний
—кладений ≥менний

 


ѕростий д≥Їсл≥вний присудок виражаЇтьс€ одним д≥Їсловом

д≥Їсловом д≥йсного способу тепер≥шнього, минулого та майбутнього часу
Ѕ≥л≥ гуси лет€ть над лугами, в син≥м неб≥ б≥л≥ють сн≥гами (ќ.ќлесь).
д≥Їсловом наказового способу
ќй б≥жи, б≥жи, досадо, не вертай до хатиЕ (¬.—имоненко).
≥нф≥н≥тивом
ўо було, тепер не маЇ значенн€, Ќе вернутипору молоду (ћ.Ћук≥в).
д≥Їсловом бути
≤ буде правда на земл≥ (“.Ўевченко)
фразеолог≥чним сполученн€м
я, слава Ѕогу, в≥к прожив.
д≥Їсл≥вно-вигуковою формою
звуконасл≥дувальними словами
ј зима тут сн≥гу Ц кидь! (ќ.ќлесь)
ѕливе човен води повен та все хлюп-хлюп-хлюп.
д≥Їсл≥вними формами умовного способу
—казав би словечко, так вовк недалечко (Ќ. тв.).
д≥Їсл≥вною анал≥тичною формою майбутнього часу
як же без мене ти будеш рости, хто тебе стане у люди вести? (ќ.ќлесь)

ѕростий д≥Їсл≥вний присудок може ускладнюватис€ 1) двома однаковими повторюваними формами одного й того ж слова: ѕадав ≥ падав перший сн≥г. 2) двома однаковими повторювальними формами з часткою “ј : —казав так сказав. 3) повторенн€м однокореневих д≥Їсл≥в: ¬ житт≥ ти мене знать не знаЇшЕ (≤.‘ранко). 4) сполученн€м двох д≥Їсл≥в, з €ких одне Ї основним, а друге Ц семантично неповноц≥нним й передаЇ додатков≥ значенн€ й модальн≥ в≥дт≥нки (раптов≥сть, неспод≥ван≥сть, тривал≥сть, спонуканн€, неможлив≥сть виконанн€ д≥њ): ќсь в≥зьму дошию сорочину, у портфель букварика вкладу... (¬.“каченко)
”вага!


—   Ћ ј ƒ ≈ Ќ » … ѕ – » — ” ƒ ќ  
— Ћјƒ≈Ќ»… ƒ≤™—Ћ≤¬Ќ»… (— ƒ ѕ)
— Ћјƒ≈Ќ»… ≤ћ≈ЌЌ»… (— ≤ ѕ)
ƒопом≥жне д≥Їслово (граматичне значенн€)
≤нф≥н≥тив (лексичне значенн€)
≤менна частина
ƒ≥Їслово-звТ€зка
д≥Їслова, €к≥ вказують на початок; к≥нець; продовженн€ д≥њ
+
Ќа синьому неб≥ почали вже зор≥ виблискувати(Ѕ.-≤. јнтонич).  
д≥Їслова, €к≥ виражають можлив≥сть / неможлив≥сть, бажанн€, зобовТ€занн€ тощо  
я хочу бачити св≥т розплющеними очима (≤. ƒрач).
прикметниками типу здатен, схильний, радий, готовийтощо
ћолод≥сть здатна творити неспод≥ване й неймов≥рне (я. ачура).
фразеолог≥зм
¬≥н уз€в соб≥ за правило тренуватис€ щодн€
”¬ј√ј! Ќе Ї складеним д≥Їсл≥вним присудком:
1) сполученн€ ≥нф≥н≥тива з особовим д≥Їсловом на позначенн€ руху я п≥шов купатись (обставина мети: щоб купатись)
2) сполученн€ ≥нф≥н≥тива з д≥Їсловами на позначенн€ мовленн€, спонуканн€ я попросив його прийти (попросив про що?) “и примусиш його працювати (примусиш до чого?)

 

+
- Ѕ”“»(в ус≥х часових ≥ способових формах) Ѕо ти Ї¬≥чн≥сть. “и Їѕравда, ƒобро ≥  раса народу нашого (—.ѕлачинда) -€вл€ти собою, становити ћ≥сто €вл€ло собою жахлив≥ руњни - ви€вл€тис€, зватис€, вважатис€, найменувати, утворювати, ставати, робитис€, опин€тис€, залишатис€ тощо ћ≥рошник той ’омою звавс€ (Ћ.√л≥бов). - ≥ти, повернутис€, сто€ти, сид≥ти, лежати, працювати, служити, робити тощо ƒодому —тепан повернувс€ зовс≥м хворим
≥менник: «емл€ Ц мов казка(¬.—имоненко). прикметник: ќс≥нь буладощова, холодна, в≥тр€на (ј.’ижн€к). займенник: “ут кожен кам≥нь Ц м≥й, ≥ кожен подих Ц м≥й. числ≥вник: ќ земле в≥чна, ти Ц одна на св≥т≥! (™.ћаланюк) д≥Їприкметник: “епле пов≥тр€ навкруги було напоЇне густими пахощами степових кв≥т≥в (ќ.√ончар). присл≥вник: ∆ити на земл≥ Ц не просто. ст≥йким словосполученн€м: Ѕув в≥н стр≥л€ною птицею.

 

— ЋјƒЌ»… ѕ–»—”ƒќ  становить комб≥нац≥ю р≥зних тип≥в складених присудк≥в  
— ƒ ѕ + — ƒ ѕ
я вже давно хот≥в кинути палити хот≥в кинути + кинути палити
ƒуша у тебе маЇ бути крицею маЇ бути + бути крицею
— ƒ ѕ + — ≤ ѕ


— ЋјƒЌ≤ ¬»ѕјƒ »





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 356 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

1916 - | 1738 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.