| Має в своєму складі один предикативний центр, виражений сполученням підмета і присудка або лише одним головним членом:
О земле-мати! В зоряній судьбі вітаю материнство я в тобі. (Т.Коломієць)
|
| Характеризується наявністю двох або більше предикативних одиниць, що становлять смислову, граматичну та інтонаційну єдність. Кожна частина складного речення має свої граматичні центри: Людство не усвідомить себе як єдине ціле – не буде йому добра. (О.Гончар)
|
| Предикативний центр складається з підмета і присудка: Душа горить в смертельному вогні. (В.Стус)
|
| Предикативний центр складається лише з одного головного члена, співвідносного з підметом або присудком: Осяяти землю безщасную треба. (Л.Українка)
|
| Складається тільки з головних членів речення:
Була спека
|
| Крім головних, наявні другорядні члени речення:
Пахне істиною хліб. (І.Драч)
|
| Є всі структурно необхідні члени речення:
Ой три шляхи широкії до купи зійшлися. (Т.Шевченко)
|
| Не названо один або кілька членів, що встановлюються з контексту: Вливається в Дніпро Сула, життя людей - в історію. (О.Ющенко)
|
| Ускладнені –у своєму складі мають однорідні члени речення, звертання, вставні, вставлені конструкції, відокремлені члени: Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду – і, може, більше не прийду. (М.Рильський)
|
| РОЗПОВІДНІ – інформують про факт дійсності, подію, явище, не несучи при цьому емоційного навантаження.
Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовто-зелені листочки (І.Цюпа).
|
| СПОНУКАЛЬНІ речення виражають волевиявлення мовця, яке потребує виконання, хоча не обов’язково передбачає конкретного виконавця.
|
| Власне питальні – вимагають обов’язкової відповіді. В кого я дізнаюсь: звідки ця дорога? (М. Гриценко)
|
| Питально-риторичні– виражають ствердження чи заперечення, не потребують відповіді, бо вона міститься в питанні. Хіба ти забув свої власні слова? (Г.Гордасевич)
|
| Питально-спонукальні –містять у собі спонукання до дії, яке виражається через питання.
Чи не приніс би ти води?
|
| ПИТАЛЬНІ –містять у собі запитання, яке спонукає співбесідника до відповіді:
Про що, пташко, нам співаєш пісню голосну? (О.Олесь)
|
| Вони можуть виражати:
1) наказ, прохання: Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (М.Старицький);
2) пораду, застереження, протест: Ви б лягли, мамо, спочити...
3) бажання, згоду, дозвіл: Коли б скоріше збігла ця ніч!
4) заклик до дії: Прийди, візьми мене за руку і в край щасливий поведи
(О.Олесь)
|
| Засоби оформлення спонукання:
· спонукальна інтонація;
· присудок у формі наказового способу: Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! (Л.Костенко)
· спонукальні частки давай, хай, нехай. Нехай же хоч ніч забуття принесе (М.Вороний)
|
| Засоби вираження питальності:
· питальна інтонація – підвищення тону на слові чи групі слів, з якими пов’язаний зміст питання: За що ж ти караєш її молоду?(Т.Шевченко)
· порядок слів у реченні. Як правило, на початку речення стоять слова, з якими пов’язані питання: Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така? (Л.Українка)
· питальні слова – питальні частки, прислівники, займенники: Чого являєшся мені у сні? (І.Франко)
|
| За комунікативним призначенням
|
| СТВЕРДЖУВАЛЬНІ –це речення, в яких підтверджується зв’язок між предметами і їх ознаками в реальній дійсності.
Сумна помилка – прийняти за людину її словесний автопортрет (В.Брюгген)
|
| ЗАПЕРЕЧНІ – речення, в яких зв’язок між предметами та їх ознаками в реальній дійсності заперечується.
У сусіда ума не позичиш (Н.тв.)
|
| Показником стверджувальних чи заперечних речень є наявність чи відсутність у них заперечної частки НЕ
|
| Заперечні речення
можуть бути
|
| Загальнозаперечні
якщо заперечується ознака, виражена присудком.
Я не прощаюсь ні з чим, разом із вечором плину, плину зі світом своїм (Л.Талалай).
|
| Частковозаперечні
якщо частка НЕ стоїть перед підметом або другорядним членом речення і при цьому заперечується суб’єкт, обставина чи означення. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко).
|
РЕЧЕННЯ НЕ Є ЗАПЕРЕЧНИМИ
