Розвиток ендокринної системи та біологічне дозрівання

Розвиток і вся складна діяльність організму регулюється як нервовою, так і ендокринної системами. Різним періодам вікового розвитку властивий певний стан ендокринної системи. Особливості «гормонального ансамблю» в молодшому шкільному віці — посилення активності гіпофіза, шишкоподібної і щитовидної залоз. Підвищення ролі щитовидної залози виявляється у високій пластичності організму, переважанні процесів збудження над процесами гальмування, недосконалість м'язової регуляції.

Глибока перебудова ендокринної системи в підлітковому віці — зростання активності наднирників, активізація функції задньої долі гіпофіза безпосередньо пов'язані з посиленням функції статевих залоз.

Наслідки такої перебудови у дівчаток — поява оваріально-менструального циклу (ОМЦ). Він являє собою складні, біологічно важливі, ритмічно повторювані зміни у всьому організмі. Зазвичай виділяють 5 фаз ОМЦ, які при 28—денному циклі мають наступну тривалість: I — менструальна (1 — 6-й дні циклу); II — постменструальная (7—13-й дні); III — овуляторная (14—15-й дні); IV — постовуляторная (16—24-й дні); V — передменструальна (25—28-й дні).

Спортсменок з прискореним біологічним циклом (21 — 22 дні) приблизно 6%, середнім по тривалості (24—26 днів) 19%, тривалим (28—29 днів) 73% і тривалим (32—36 днів) 2%.

Зміна балансу статевих гормонів впливає на організм, що, природно, позначається на працездатності і самопочутті.

Найменш сприятлива з точки зору перенесення тренувальних і змагальних навантажень передменструальна фаза. У цей час працездатність спортсменок знижується, підвищується дратівливість, пригніченість, знижуються здібності до освоєння нового матеріалу. Зниження функціональних можливостей організму характерно також для менструальної і овуляторної фаз. Таким чином, при 28-денній тривалості ОМЦ 10—12 днів спортсменки перебувають у відносно несприятливому функціональному стані з точки зору перенесення великих навантажень.

Численні дослідження ОМЦ у спортсменок багато в чому зводилися до того, що їм рекомендували планувати найбільш напружену роботу на «сприятливі» II і IV фази циклу, а в «несприятливі» I, III і V — обмежувати тренувальні впливи. Однак ці рекомендації можна вважати цілком виправданими лише по відношенню до тренування 12—14-річних спортсменок, у яких тільки встановлюється цикл, а також більш дорослих спортсменок, у яких він порушений. Що стосується дорослих дівчат, то зазначені рекомендації є вельми дискусійними. Адже добре відомо, що саме посилення, а не послаблення тренувальних впливів стимулює адаптаційні процеси і сприяє приросту тренованості. Виникає питання: навіщо, з одного боку, тренувати спортсменку в умовах середньогір'я, що підвищує напруженість функціонування основних систем організму, створювати штучну гіпоксію при виконанні напружених вправ, довільно зменшуючи кількість вдихів або при вдиханні газових сумішей з пониженим вмістом кисню ускладнювати «життя» спортсменок і одночасно полегшувати його, обмежуючи навантаження в несприятливі фази ОМЦ. Прихильники такого обмеження висувають як основний аргумент збереження в учениць здоров'я. Але ж вони виступають у змаганнях як мінімум в 50% випадків у несприятливі фази циклу і той, хто не звик переносити великі навантаження в цей період, піддається такому стресу, який дійсно може згубно вплинути на здоров'я. Якщо ж вони добре адаптовані до великих навантажень в «несприятливі» фази циклу, вплив відповідальних змагань не принесе шкоди. Однак це зовсім не означає, що при підготовці кваліфікованих юних спортсменок, у яких немає порушень у ОМЦ, не потрібно враховувати особливості його різних фаз. Знати строки зміни окремих фаз ОМЦ необхідно для того, щоб реально визначити можливості спортсменки в даний момент, врахувати можливе погіршення її психологічного стану.

Завершуючи розмову про врахування специфічного жіночого циклу підкреслимо, що при підготовці дівчаток середнього шкільного віку, коли на перший план висувається завдання зміцнення здоров'я, більш напружена робота повинна плануватися в «сприятливі» фази циклу. При підготовці ж висококваліфікованих спортсменок-старшокласниць більш напружену роботу в «несприятливих» фазах слід розглядати як фактор, що сприяє подальшому приросту тренованості.

У дівчаток статеве дозрівання починається зазвичай в 11 —- 12 років і закінчується до 16—18 років, а у хлопчиків триває з 13—14 до 18—20 років. На строки і хід статевого дозрівання дуже впливають насамперед спадкові фактори, а також стан здоров'я, побутові умови, характер харчування. Все це обумовлює широкий (до 3 — 4 років) діапазон відмінностей у рівні біологічного розвитку дітей одного паспортного віку, врахування яких тренером має принципове значення.

Важливо враховувати, що достовірно встановлений «код» біологічного розвитку — це основа індивідуалізації планування багаторічної тренування спортсмена. З одного боку, його знання допоможе не пропустити слушний момент для максимальної реалізації індивідуальних можливостей потенційних «зірок» юнацького спорту, а з іншого — планомірно і терпляче здійснювати підготовку тих спортсменів, чий талант може повністю розкритися лише по досягненні біологічної зрілості. Гостра необхідність довгострокового прогнозування біологічного розвитку стала особливо очевидною в останні роки, коли об'єктивно встановлено, що навіть при раціональному плануванні багаторічного тренування певний контингент спортсменів здатний досягати успіху лише в юнацькому віці.