Розвиток системи крові, кровообігу

Кров. Відносна кількість крові (на 1 кг маси тіла) з віком зменшується: у дітей 7—12 років становить приблизно 70 мл, а у дорослих 50—60. Проте в крові дитини значно нижче вміст глюкози (у 7 років — 70—80 мг%), яке до 12—14 років досягає норми дорослих (90—120 мг%). Трохи нижче і відносний вміст гемоглобіну, який досягає нижньої межі норми дорослих у дівчаток в 11—12 років, а у хлопчиків — в 13—14. Ці відмінності обумовлюють більш низькі у юних показники кисневої ємності крові і насичення артеріальної крові киснем, а також різницю в зміні складу крові при напруженій м'язовій діяльності і в період відновлення.

У дітей і підлітків при виконанні однакової з дорослими м'язової роботи набагато раніше наступають і значно різкі виражені зміни кількості еритроцитів і тромбоцитів, згортання крові, вмісту гемоглобіну. Післяробоче відновлення складу крові триває значно довше, наприклад, нормальної згортання крові в 3—4 рази, ніж у дорослих.

Кровообіг. По мірі зростання і формування організму збільшуються обсяг і маса серця, змінюється співвідношення різних його відділів і положення в грудній клітині, вдосконалюється нервова регуляція кровообігу. Темп формування серцево-судинної системи в різному віці неоднаковий. Так, у віковому діапазоні 7—14 років, тобто за 7 років обсяг серця збільшується на 30—35%, а в 14—18, тобто за наступні 4 роки на 60—70%. Абсолютний максимум приросту розмірів серця відзначається зазвичай у 14—15 років, причому хлопчики починають випереджати дівчаток за цим показником у 13—14 років.

У розвитку системи кровообігу є особливості, знання яких допоможе краще зрозуміти необхідність дотримання обережності при тренуванні юних спортсменів. Одна з особливостей полягає в тому, що добре розвинена у дітей та підлітків іннервація серця занадто збуджує недостатньо розвинений серцевий м'яз, тим самим підвищуючи його «вразливість» при напруженій м'язовій діяльності. Характерна особливість полягає в тому, що зростання серця дітей і підлітків не завжди «встигає» за загальним зростанням організму і це пред'являє до дитячого серця великі вимоги, змушуючи виконувати порівняно велику роботу, ніж серце дорослої людини. Особливо великий дисонанс у розвитку серцево-судинної системи та організму в цілому у підлітків з прискореним типом біологічного дозрівання. Істотно і те, що розмірами серця підлітків не завжди відповідає величина просвітів судин, що є однією з головних причин юнацької гіпертонії, частіше зустрічається у акселератів.

Рис. 3. Зміна з віком частоти серцевих скорочень (I)

і систолічного об'єму (II) у хлопчиків і чоловіків

(За А. 3. Колчинською, 1973)

Підвищена потреба організму, що росте в крові задовольняється у дітей та підлітків збільшенням хвилинного об'єму крові, але не за рахунок зростання ударного об'єму, а за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень (рис. 3). До основних функціональних особливостей серця підлітка відноситься і часта зміна ритму серцевих скорочень, виражена дихальна аритмія, при якій ЧСС (частота серцевих скорочень) зростає на вдиху і зменшується на видиху.

У процесі розвитку серцево-судинної системи підвищуються і її функціональні можливості. Зростання потужності ССС (серцево-судинної системи) проявляється у збільшенні хвилинного і ударного об'єму крові при напруженій м'язовій діяльності.

З віком підвищується і економічність роботи серця. Всяке збільшення навантаження супроводжується у юнаків і дорослих значно меншими зрушеннями у діяльності ССС, ніж у дітей і підлітків. Так, наприклад, дворазове збільшення темпу роботи на велоергометрі викликає у хлопчиків 11—12 років зростання ЧСС на 79%, а у юнаків 18—20 років — лише на 21% (А. В. Ромашов, 1979).

Відновлення діяльності ССС після напруженої м'язової роботи у дітей та підлітків значно триваліше, ніж у дорослих.

Тренеру чи вчителю фізкультури не можна забувати про обмежені функціональні можливості серцево-судинної системи дітей і підлітків, про те, що вона «навантажена» бурхливим зростанням і розвитком організму, і якщо зловживати, можна принести істотну шкоду здоров'ю учня.

Розвиток системи дихання

З розвитком організму відбувається зростання органів зовнішнього дихання, посилюється функція дихання. У 7—8-річної дитини в порівнянні з новонародженим об'єм легенів збільшується приблизно в 8 разів, у 12-річного — в 10 і становить половину обсягу легень дорослої людини. Маса легень (500 г) до цього віку також становить приблизно половину маси легенів дорослого. У дитини істотно нижче розтяжність легенів, у зв'язку з чим на дихання витрачається порівняно велика (в 7—8 років — в 2,5 рази) робота, ніж у дорослої людини. Грудна клітка у дітей має конусоподібну форму, положення ребер припідняте з обмеженою амплітудою руху, міжреберні м'язи розвинені слабко, а екскурсія грудної клітини обмежена. Все це в значній мірі визначає малу глибину дихання.

Прискорення розвитку органів зовнішнього дихання збігається з статевим дозріванням, особливо інтенсивно цей процес йде у хлопчиків. По мірі збільшення розмірів грудної клітки, нахилу ребер, розвитку міжреберної мускулатури і дихальних м'язів, збільшуються можливості для глибокого вдиху. Найбільш інтенсивне зростання органів зовнішнього дихання з 12 до 16 років. У підлітковому віці зазвичай змінюється і тип дихання. Якщо у хлопчиків у 10—14 років переважає грудний тип дихання, то по завершенні статевого дозрівання зазвичай встановлюється черевний тип дихання. У дівчаток після 8 років переважає комбінований, а після 16—18 років грудний тип дихання.

Таблиця 1