Інтимно-особистісне психологічне консультування

Оскільки у психологічному консультуванні виникає потреба у різних людей і за допомогою вони звертаються з різноманітних питань, психологічне консультування можна поділити на види в залежності від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються у психологічну консультацію.

Насамперед виділяють інтимно-особистісне психологічне консультування, необхідність у якому виникає досить часто і в багатьох людей. До цього виду можна віднести консультування з таких питань, які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у неї сильні переживання, які глибоко сховані від оточуючих людей. Це, наприклад, такі проблеми, як психологічні і поведінкові недоліки, від яких людина щоб то не було хоча позбавитися, проблеми, зв’язані з її особистими взаєминами із значними людьми, різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, що не потребують втручання лікаря і багато інше. Сюди ж може відноситись глибоке незадоволення людини самим собою, проблеми інтимних, наприклад статевих стосунків.

Інтимно-особистісне консультування вимагає закритих від сторонніх осіб і одночасно відкритих для спілкування консультанта і клієнта, довірливих стосунків між ними. Таке психологічне консультування вимагає створення особливої обстановки, так як нагадує сповідь. Цей вид консультування за самою природою тих проблем, яких він безпосередньо стосується, не може бути епізодичним або короткотривалим. Він пропонує, по-перше, велику психологічну перебудову на нього як психолога-консультанта, так і самого клієнта; по-друге, тривалої і, як правило, нелегкої розмови психолога-консультанта з клієнтом; по-третє, звичайно достатньо тривалого періоду розв’язання проблеми, яка виникла у клієнта. Останнє пов’язане з тим, що більшість проблем інтимно-особистісного характеру зразу не розв’язуються.

Сімейне консультування

Наступний за значимістю і частоті виникнення в житті вид психологічного консультування – сімейне консультування. До нього можна віднести консультування з питань, які виникають у людини у власній сім’ї або у сім’ях інших, близьких для неї людей. Це, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (жінки), оптимальна побудова і регулювання взаємин у сім’ї, попередження і розв’язування конфліктів у внутрішньо-сімейних взаєминах, відношення чоловіка або жінки з батьками, їх поведінка в момент розлучення і після нього, розв’язування поточних внутрішньо-сімейних проблем. До останніх відноситься, наприклад, розв’язування питань розподілу обов’язків між членами сім’ї, економіки сім’ї і ряду інших.

Сімейне консультування у свою чергу вимагає знання психологом-консультантом суті сімейних проблем, способів їх розв’язання, бажано – на власному досвіді сімейного життя. Сімейним консультуванням не можуть успішно займатися люди, які не мають або не мали сім’ю. Можна допустити і зворотнє: хорошим психологом-консультантом із сімейних питань не може стати людина, яка неодноразово намагалася створити або зберегти сім’ю, але їй це зробити не вдалось. Її особистий досвід якщо і може бути чимось корисний іншим людям, то швидше всього у негативному плані. Разом з тим необхідно відмітити, що в цьому і в інших подібних випадках власний досвід необхідний для того, щоб стати хорошим психологом-консультантом. Людина, яка має негативний життєвий досвід сімейних взаємин, добре могла б розповісти іншим про те, чого слід уникати у сімейному житті, але не про те, що потрібно робити для того, щоб зберегти сім’ю і налагодити внутрішні сімейні взаємини. Однак із цього правила можуть бути, напевне винятки. У психологічній практиці відомо немало випадків, коли психологами-консультантами по сімейних запитах – і непоганими – ставали люди, які самі неодноразово переживали невдачі у сімейному житті.