Професійна підготовка психолога-консультанта починається з отримання ним загальної вищої психологічної служби. Така освіта включає в себе знання загальної психології, соціальної психології, психології розвитку, педагогічної психології, спеціальної психології, психофізіологотерапевтичної психології. Далі слідує ряд дисциплін, зв’язаних з пізнанням психологічних аспектів тих видів діяльності, в яких психологу практично прийдеться вести консультування. Це медична психологія, дитяча психологія, психологія сім’ї, психологія управління, економічна психологія і ряд інших спеціальних дисциплін.
Поряд із цим психолог-консультант отримує знання, необхідні для вироблення практичних умінь і навичок по проведенню консультування. Це вміння, пов’язані з користуванням психологічними тестами (психодіагностика), самим психологічним консультуванням і на кінець, з психокорекцією. Навчальні дисципліни, пов’язані з всім цим, викладаються в достатньо великому обсязі і їх вивчення включає в себе не тільки лекційні, але й семінарські і практичні заняття.
Все це в цілому забезпечує фундаментальну або базову професійну підготовку психолога-консультанта і входить у зміст початкового етапу навчання. По його завершенні майбутній психолог-консультант вже може приступити до початку самостійної практичної роботи, зв’язаної з освоєнням практично психологічного консультування.
Життя показує, що приблизно половину всього того, що необхідно психологу-консультанту для хорошої професійної роботи, вік фактично набуває не у стінах навчального закладу, а тільки у практичній діяльності. На це потрібно не менше того часу, який майбутній психолог-консультант провів у стінах навчального закладу. Щоб стати дійсно з часом хорошим професіоналом високого класу, психолог-консультант повинен достатньо довго попрацювати під патронажем супервізора. На це йде 1-2 роки після закінчення навчального закладу.
Професійна підготовка консультанта-психолога полягає у засвоєнні ним комплексу знань, умінь і навичок. Він повинен володіти:
– необхідними теоретичними знаннями в галузі психології та інших суміжних з нею наук, вивчення яких необхідно для проведення психологічного консультування на високому рівні;
– знаннями, необхідними для організації успішної роботи психологічної консультації;
– розвинутими уміннями в галузі практичного спілкування з клієнтами;
– достатньо великим досвідом проведення психологічного консультування з різних питань і з різними людьми.
Відмінність роботи психолога-консультанта від діяльності ученого психолога і викладача психології полягає в наступному. Психологу-консультанта не обов’язково знати все, що накопичено в науці навіть в тих галузях, де він проводить психологічне консультування. Однак йому бажано знати все, що може бути корисним у практичній роботі з людьми у психологічній консультації. Психолог-консультант не обов’язково повинен вміти правильно визначати наукові терміни, організовувати і проводити наукові дослідження. Але йому важливо навчитися зв’язувати практичні проблеми, з якими до нього звертаються люди, з науковими теоретичними знаннями і ефективно використовувати ці знання для розв’язання відповідних проблем. Консультант-психолог не зобов’язаний вміти на високому науковому і методичному рівні викладати психологію, але йому важливо навчитися передавати клієнтам корисні їм психологічні знання і переконливо і в доступній формі викладати їх недосвідченим людям.
Психолог-консультант – не тільки практик, але й організатор справи. Тому йому бажано навчитися всьому, що стосується створення і організації роботи психологічної консультації як закладу.
Особистий досвід проведення психологічного консультування необхідний психологу-консультанту тому, що без такого досвіду він буде не в стані взнати те, що стосується спеціальних питань, а головне – не зможе набути потрібні йому практичні вміння і навички.
Систематичне підвищення професійної кваліфікації – це також обов’язкова вимога до професійного підготовки психолога-консультанта, як і його вища і спеціальна вища освіта. Необхідність постійного підвищення кваліфікації викликається такими основними причинами. По-перше, знання, отримані у вузу, з часом старіють і виникає необхідність в їх оновленні. По-друге, кожна психологічна консультація, кожний консультант-психолог накопичує корисний для інших досвід практичної роботи і обмін ним відбувається під час підвищення кваліфікації.
Головні напрямки підвищення професійної кваліфікації:
1. Отримання найновіших наукових і практично корисних знань в тих галузях сучасної психології, які лежать в основі діяльності психолога-консультанта. Ці знання можуть набуватися різноманітним шляхом: на спеціальних факультетах підвищення кваліфікації, курсах, семінарах, а також самостійно за рахунок постійного знайомства з найновішими науковими і науково-практичними публікаціями.
2. Підготовка і захист дисертацій, здача кваліфікованих екзаменів для отримання більш високого професійного розряду. Цей напрямок контролюється зі сторони державних або суспільних організацій, офіційно наділених відповідними уповноваженнями.
3. Освоєння психологом-консультантом нових методів психотерапії або психокорекції. Чим краще він їх буде знати, тим вищий буде рівень його професійної майстерності.
4. Проходження стажування в інших психологічних консультаціях і під керівництвом більш досвідчених психологів-консультантів. Ця форма підвищення кваліфікації зв’язана з обміном досвідом роботи, а також постійний обмін необхідний для підтримання і розвитку власної психологічної майстерності любому психологу-консультанту.
5. Проходження психологічного консультуванні в ролі клієнта, знайомство з консультуванням, методами психокорекції і психотерапії на самому собі.
ЛЕКЦІЯ 7
