Визначення сфер застосування консультування, корекції і психотерапії за допомогою ключових питань: Що? Хто? З ким? І чому?
Що являється сферою впливу? У психотерапії – це психічне здоров’я людей, в психологічному консультуванні і корекції – психологічне здоров’я, тобто психологічні аспекти психічного здоров’я.
Хто здійснює вплив? У психотерапії – лікар-психотерапевт, у психологічному консультуванні і корекції – психолог, психолог-педагог, соціальний працівник.
З ким здійснюється робота? У психотерапії – з хворими людьми, у психологічному консультуванні і корекції – із здоровими, що переживають труднощі розв’язання тієї чи іншої критичної ситуації.
Чому здійснюється вплив або хто являється ініціатором? Психотерапія може проводитися як за бажанням клієнта, так і в окремих випадках на прохання її родичів, і застосовується до людей різного віку. Говорити про корекцію можливо тільки по відношенню до дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, коли робота проводиться в основному за зовнішнім запитом (батьків і педагогів), а мотивація до змін формується в процесі самої роботи. Починаючи з психологічної підтримки підлітків, які вже самі визначають запит психологічної допомоги, необхідно вживати термін психологічного консультування. Тобто існує, психологічна корекція дошкільників і молодших школярів і психологічне консультування підлітків і людей більш старшого віку.
Психологічне консультування відрізняється від інших видів надання практичної психологічної допомоги людям такими основними особливостями. На відміну від індивідуальної і групової психотерапії воно передбачає відносно короткотривалий період і епізодичний характер особистих контактів психолога-консультанта з клієнтом. Різні види індивідуальної і групової психотерапії розраховані на більш тривалий період безперервної взаємодії психолога з клієнтом - від декількох тижнів до декількох місяців і навіть років, при значно більшій кількості годин, що витрачається на роботу з клієнтом.
У психотерапії активну роль відіграє психолог. Саме він виконує активні дії, спрямовані на розв¢язання проблеми клієнта, а сам клієнт відіграє в основному пасивну роль, тобто просто сприймає впливи психотерапевта і реагує на них. У психологічному консультування психолог-консультант в основному тільки дає поради клієнту, а їх практична реалізація стає справою клієнта, активну роль він зберігає за собою.
В інших видах практичної психології роботи з клієнтами на відміну від консультування психотерапевтична практика передбачає безпосереднє особисте спілкування, взаємодію клієнта і психолога, причому навіть в той час, коли клієнт розв¢язує свою проблему. Основна психокорекційна робота, зв¢язана з практикою психологічного консультування, частіше всього проводиться самим клієнтом у відсутності психолога, без прямої чи безпосередньої взаємодії з ним.
У психологічному консультуванні психодіагностика на початку роботи з клієнтом повинна бути зведена до мінімуму і в основному повинна опиратися на результати безпосереднього спостереження консультанта за поведінкою клієнта, коли консультант спілкується з ним у психологічній консультації. Психодіагностика включає в себе аналіз і узагальнення даних, які безпосередньо отримує від клієнта без застосування спеціальних психологічних тестів. У психокорекційній роботі психодіагностика відіграє більш помітну роль, проводиться на самому початку консультації і на неї відводиться значно більше часу.
За кінцеві результати роботи з клієнтом психолог-консультант не несе персональної відповідальності (консультант не відповідає за те, чи скористається чи не скористається клієнт його порадами). Консультант відповідає лише за правильність своїх висновків про суть проблеми клієнта і за потенційну ефективність практичних рекомендацій. В інших видах психотерапевтичної практики психолог несе особисту відповідальність за кінцеві результати своєї роботи з клієнтом, оскільки сам займається корекцією психології і поведінки клієнта, сам реалізує свої висновки і рекомендації.
Консультант-психолог не обов¢язково повинен володіти прийомами і методами психотерапії, за винятком тих, які він може застосувати у самій консультативній практиці. Психотерапевт же, який займається практичною корекцією, повинен професійно володіти її методами, так як у їх застосуванні і полягає основна частина його роботи.
