Спеціальні вимоги, що стосуються практики проведення психологічного консультування в різних галузях

Існує ряд спеціальних особливих вимог, що стосуються практики проведення психологічного консультування в різних галузях: інтимно-особистісній, сімейній, педагогічній і діловій.

Особливі вимоги пред’являються до психолога-консультанта в інтимно-особистісній сфері. Тут у спілкуванні з клієнтом психолог-консультант повинен бути особливо тонкою і делікатною людиною, викликати до себе безумовну довіру і мати власний достатньо великий досвід інтимно-особистісного спілкування із самими різними людьми. Бажано, щоб психолог-консультант був людиною більш старшого віку, ніж клієнт, але різниця не повинна бути надто великою.

Психолог-консультант сам не повинен мати гострих, нерозв’язаних проблем інтимно-особистісного характеру, особливо таких, з приводу яких він консультує клієнта.

Перш, ніж приступити до самостійної практики проведення психологічного консультування психологу-консультанту самому бажано пройти консультацію по цьому питанню у більш досвідченого колеги.

Необхідно мати достатньо часу для проведення консультування. Справа в тому, що проблеми інтимно-особистісного характеру швидко не розв’язуються і відносяться, по-перше, до розряду таких, які вимагають тривалого вивчення і не менш тривалого періоду їх розв’язання. По-друге, при розв’язанні подібних проблем часто діють шляхом спроб і помилок, і необхідний час на виправлення цих помилок. Психолог-консультант, по-перше, повинен мати достатній резерв часу на проведення роботи з клієнтом, по-друге, раніше попереджувати клієнта про те, що на розв’язання його проблеми може знадобитися достатньо багато часу.

Приступаючи до консультування по питаннях сімейного характеру насамперед необхідно знати загальні закони формування сім’ї і розвитку сімейних взаємин, щоб з урахуванням цих законів давати клієнтом розумні і обґрунтовані практичні поради.

Найбільш важливими законами являються слідуючи:

1) – в той час, коли сім’я тільки створюється, майбутні чоловік і жінка не можуть ще відноситись один до одного повністю об’єктивно і безпристрасно. Вони в тій чи іншій мірі суб’єктивні і, як правило, ідеалізують один одного, збільшуючи достоїнства і зовсім не помічаючи недоліків. В силу цього і ряду інших обставин через деякий час у молодій сім’ї наступає взаємне охолодження молодих один до одного. Це, зокрема, пов’язано з тим, що з часом яскраві емоційні переживання притуплюються і наступає період звикання один до одного і не тільки з позитивної сторони;

2) – частіше всього періоду тимчасового взаємного охолодження у взаєминах наступає після народження їх першої дитини. Це зв’язано з тим, що після народження першої дитини мати починає приділяти її більше уваги і часу, ніж чоловіку, і її вимог до останнього зростають;

3) – якими б психологічно подібними один на одного людьми вони не були, в чомусь суттєво важливому для їх спільного життя вони відійдуть один від одного, і це рано чи пізно приведе до виникнення розходження між ними;

4) – кожний член сім’ї належить як особистість сім’ї і являється разом з тим повністю самостійною, незалежною людиною, яка має свої, не завжди повністю зв’язані із сім’єю інтереси. Як член сім’ї він повинен брати на себе певні обов’язки перед нею, однак як самостійна людина вона може і повинна мати у сім’ї відносну свободу дій. Нормальна ситуація, при якій, з однієї сторони права і обов’язки кожного члена сім’ї перед нею як би урівнюються, а з другої сторони, всі без винятку члени даної сім’ї отримують у ній однакові права і рівний об’єм обов’язків. З добровільної згоди кого-небудь одного та інших членів сім’ї допускається нерівномірний розподіл сімейних обов’язків, обмеження прав кого-небудь із членів сім’ї на користь інших її членів ведуть, як правило, до зростання напруженості у сім’ї і в кінцевому результаті – до її психологічного неблагополуччя.

Психолог-консультант повинен приймати до уваги певні правила про проведенні психологічного консультування.

Не рекомендується ставати на сторону одного, бо це може привести до поглиблення конфліктної ситуації, тобто підтримка однієї сторони у конфлікті ніколи не приведе до її розв’язання. Даного правила особливо важливо дотримуватись, коли консультування проводиться в очній формі, у присутності чоловіка і жінки.

У людей, для яких перший шлюб виявився невдалим, часто зустрічаються так звані дезадаптивні риси характеру такі, до яких у сімейному житті важко пристосуватися практично любій людині. Ця людина повинна добре розуміти і усвідомлювати, інакше такі ж проблеми виникнуть і в повній сім’ї.

Визнання характерологічних недоліків і терпиме ставлення до них повинно бути взаємним. У зв’язку з цим рекомендувати дорослим людям вступати у повторний шлюб лише тоді, коли вони визнають існуючі у себе недоліки характеру і готові змиритися з недоліками в характері майбутнього чоловіка.

Бажано пояснити майбутнім чоловікові і жінці, як їм слід себе вести в тих випадках і ситуаціях, коли один з них почне відкрито виявляти недоліки свого характеру, а також навчити практичним діям, тобто показати, як вони зможуть один одному психологічно допомогти в складній ситуації сімейного життя.

Коли шлюб заключають вже немолоді люди, які довгий час жили самотньо, то їх обов’язково слід попередити про те, що у сімейному житті у них неминуче будуть виникати проблеми, пов’язані з їх психологічною несумісністю один з одним, обумовленого відсутністю досвіду життя з іншими людьми і адаптації до них.

У психолого-педагогічному консультуванні дуже важливо, щоб сам психолог-консультант мав педагогічну освіту і достатньо добре орієнтувався в теорії і практиці педагогіки. Психолог-консультант не має права відкрито виявляти негативні реакції на поведінку клієнта і зовні демонструвати йому своє ставлення. Це правило діє навіть у тому випадку, коли явно порушує прийняті норми педагогічної етики або моралі.

При консультуванні по психолого-педагогічних питаннях слід мати на увазі, що повністю і добросовісно виконувати рекомендації не завжди будуть саме ті люди, кого вони стосуються і кому персонально вони адресуються. Наприклад. Батькам часто приходиться давати рекомендації, які насправді стосуються їх дітей, а дітям – поради, які більше відносяться до поведінки їх батьків.

За консультацією до психолога може звернутися підліток з проблемою, яка породжена не ним самим, а у спілкуванні з ним оточуючими його дорослими людьми: батьками або учителями. Тоді проведення психологічної консультації тільки із самою дитиною не приведе до позитивних змін. По-перше, прийняти і правильно реалізувати у спілкуванні з дорослими людьми рекомендації психолога-консультанта. По-друге, дорослі люди далеко не завжди готові прислухатися до його думки, особливо коли ініціатива у виправленні положення справ належить не їм, а дитині.

Тут для успішного розв’язання проблеми необхідне так зване системне і багатоканальне консультування. У випадку його проведення практичні рекомендації отримують всі учасники конфліктної або проблемної ситуації, і при цьому, як правило, кожний з них знає, хто і які рекомендації отримав.

Ділове консультування краще всього проводити безпосередньо на робочому місці клієнта і у звичній для нього діловій обстановці.

У практиці проведення ділового консультування сам психолог-консультант повинен вести себе як ділова людина. Тоді клієнт зможе навчитися на його особистому прикладі.

Ділова поведінка психолога-консультанта підвищить довіру до нього зі сторони клієнта, який сам являється діловою людиною і цінить відповідні якості в інших людей.

Діловий підхід до проведення психологічного консультування означає, що ще до початку консультації з клієнтом повинні бути обговорені її умови: час, місце, очікувані результати, вартість і т. д.

 

16. Професія психолога-консультанта вимагає тимчасової відмови від власної особистості, щоб набути її в другій людині стократно збагаченою.

17. На стадії сповіді консультант повинен бути скупий на слова і детально зважувати кожне своє слово.

18. Психолог-консультант – це не порадник. Його головне завдання полягає в тому, щоб допомогти клієнту навчитися приймати відповідні рішення самостійно.

 

 

Лекція 8