Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥лософська проблема, особливост≥ композиц≥њ, сенс центральноњ метафори новели Ђѕеревт≥ленн€ї ‘.  афки.




¬изначальною дл€ стилю ‘.  афки Ї новела "ѕеревт≥≠ленн€", в основ≥ €коњ лежить фантастична под≥€ Ч перевт≥≠ленн€ √регора «амзи у величезну потворну комаху. «азначмо, що н≥хто ≥з численних песим≥ст≥в св≥товоњ л≥тератури не показував людину у такому жалюг≥дному стан≥, €к ‘.  афка, ѕоступово розгортаЇтьс€ сюжет твору. √регор «амза Ч лю≠дина, €ка терпить страшну метаморфозу, належить до м≥щан≠ськоњ родини з вульгарними смаками, що живе т≥льки матер≥≠альним житт€м, ≥ де, кр≥м √регора, н≥хто не працюЇ. √ерой новели Ч ком≥во€жер.;Ќа свою платню в≥н утримуЇ всю с≥м'ю: батька, мат≥р ≥ сестру √рету, €к≥ не можуть та й не хочуть, працювати.; ѕро св≥й фах √регор розпов≥даЇ так: "јх, √оспо≠ди, Ч: подумав в≥н, Ч €кий важкий фах обрав € соб≥! ƒень у день у дороз≥. —лужбов≥ турботи багато важч≥, н≥ж на м≥сц≥ в торговельному заклад≥, а ще до того на мен≥ т€жать ц≥ муки подорожей, клопоти з перес≥данн€ми, нерегул€рна погана њжа, завжди зм≥нне, завжди м≥нливе товариство, де н≥коли не бути сердечним стосункам. ’ай його чорти беруть усе це!" √регор б≥льш≥сть часу проводить у роз'њздах, але у перерв≥ м≥ж двома в≥др€дженн€ми (на початку новели) в≥н ночував вдома, ≥ саме;“ќд≥ сталас€ жахлива под≥€. "ѕрокинувшись одного ранку з неспок≥йного сну, √регор «амза побачив себе у своЇму л≥жку перетвореним на велику комаху". —початку в≥н не пов≥рив у своЇ перевт≥ленн€, думаючи, що це сон. “акий стан геро€ можна по€снити нестал≥стю почутт≥в ком≥во€жера.  оли ми л€гаЇмо спати у незнайом≥й обстановц≥, то в момент пробудженн€ можемо в≥дчути €кесь збентеженн€, нереальн≥сть того, що в≥дбуваЇтьс€, ≥ це часто повторюЇтьс€ у житт≥ √регора «амзи. ” перш≥й частин≥ новели бачимо √регора, перевт≥леного в жука, але людськ≥ враженн€ поки що поЇднуютьс€ в ньому з ≥нстинктами комахи. “акою Ї сцена сповзанн€ з л≥жка, коли плануЇ людина, а д≥Ї жук. ѕро своЇ т≥ло √регор ще думаї, людськими пон€тт€ми: "—початку в≥н хот≥в вибратис€ з л≥жка нижньою частиною свого т≥ла, але ц€ частина, €коњ в≥н ще бачив ≥ не м≥г скласти про нењ у€вленн€, ви€вилас€ дух неповороткою".

ѕ≥дтверджують висловлену думку й ≥нш≥ сцени, наприкла харчуванн€ √регора-комахи. ѕо€снюючи його стан хворобою €ку з часом можна вил≥кувати, йому призначають звичайну дл€ хвороњ людини д≥Їту, пропонують молоко. јле, €кщо його людський розум приймаЇ цю њжу, то шлунок жука, на жаль, в≥дмовл€Їтьс€ в≥д нењ. ’оч в≥н ≥ дуже голодний, молоко йому бридке. “ак само, коли √регор-жук розмовл€Ї через зачинен≥ двер≥ з батьками, сестрою та кер≥вником ф≥рми, голос його поступово стаЇ нерозб≥рливим, ≥ невдовз≥ його мову вже неможливо зрозум≥ти.

 омаха нарешт≥ перемагаЇ в √регоров≥ людину, що спосте≠р≥гаЇмо у сцен≥, коли, п≥дсунувши кр≥сло до в≥кна, в≥н дивитьс€ майже незр€чими очима на вулицю. «гадаймо, €к реагуЇ комаха на св≥тло: ми завжди знаходимо б≥л€ в≥конного скла р≥зних запорошених жучк≥в, личинок, нещасних комах, що заплуталис€ в павутинн≥, муху, що марно намагаЇтьс€ подо≠лати шибку. ƒо того ж людський з≥р √регора наст≥льки упав, що в≥н не може розглед≥ти нав≥ть протилежний б≥к вулиц≥.

як же реагуЇ родина «амз≥в на жахливе перевт≥ленн€ √регора?  оли стало зрозум≥ло, що з ним не все гаразд, батьки ладн≥ були допомогти йому: сестру й служницю послано за л≥карем ≥ слюсарем. ѕевн≥сть ≥ р≥шуч≥сть, з €кою вживано перших заход≥в, вплинула на нього приЇмно. ¬≥н в≥дчув себе знову в людському оточенн≥ та спод≥вавс€ на добр≥ насл≥дки. јле на цьому будь-€к≥ спроби зм≥нити ситуац≥ю ск≥нчилис€. ѕочинаЇтьс€ пер≥од рутини, в≥дчуженн€. ћи стаЇмо св≥дками звичайн≥с≥нького дн€ ≥ вечора в с≥м'њ «амз≥в. Ѕатько мав звичку читати вголос газети дружин≥ та дочц≥. ѕравда, тепер це припинилос€. –одина пристосовуЇтьс€ до ц≥лком нового становища.

ѕривертаЇ увагу абсолютно ненормальна реакц≥€ родини на фантастичний жах, що з'€вивс€ в њхн≥й осел≥. «давалос€ б, ц€ трагед≥€ мала вигнати ус≥х на вулицю з плачем ≥ криками про допомогу, але вол€ њх парал≥зована, ≥ вони спок≥йно залишаютьс€ у своЇм усам≥тненн≥. "яке тихе житт€ веде мо€ родина, Ч подумки сказав √регор".

—≥м'€, зокрема ≥ √регор, не замислюютьс€ над причинами незвичайного "перевт≥ленн€". ”се сприймаЇтьс€ €к норма Хжитт€, ус≥ скорилис€, покладаючись лише на терп≥нн€. Ќе "випадково ‘.  афка малюЇ драму «амзи в стих≥њ повс€к≠денност≥, насичуючи розпов≥дь др≥бними буденними детал€≠ми. јвтор намагаЇтьс€ довести, що лихо причањлос€ серед «вичайного, буденного житт€, пост≥йно перебуваЇ в ньому ≥ ≥льки чекаЇ слушного моменту, щоб п≥дстерегти людину. ћњитт€ вороже людин≥, €ка не маЇ засоб≥в впливу на нього..' «розум≥ло, що кожен член родини «амз≥в по-р≥зному реа≠гуЇ на незвичну ситуац≥ю, але ми в≥дчуваЇмо загальне вороже ставленн€ њх до √регора. ’то ж з них (батько, мати чи сестра] найжорсток≥ший? —початку може здатис€, що батько: тупаючи ногами й розмахуючи ц≥пком та газетою, в≥н брутально заган€Ї √регора, €кий виповз у в≥тальню, назад до його к≥мнати. √регоров≥ важко протиснутись у двер≥. "“од≥ батько дав йому ззаду цього разу справд≥ р€т≥вного стусана, ≥ в≥н полет≥в до середини к≥мнати". Ѕатько в≥д самого початку прагнув ф≥зично ушкодити свого безпом≥чного сина. “ак, €блуко, кинуте ним, вгрузло в комашине т≥льце сердеги √регора.

јле ще жорсток≥шою за батька ви€вл€Їтьс€ сестра, €ку √регор любить найб≥льше ≥ €ка в середин≥ новели зраджуЇ його. "я не хочу називати цю потвору братом ≥ кажу лиш одне: треба €кось здихатись њњ... ћи мусимо зв≥льнитис€ в≥д ц≥Їњ потвори". «рада √рети фатальна дл€ √регора. “е, що в≥н втратив людську подобу, а тепер повинен зникнути €к комаха, завдаЇ йому останнього удару. √рета не розум≥Ї, що њњ брат збер≥г людське серце, людськ≥ почутт€ пристойност≥, сорому, г≥дност≥. ¬она не намагаЇтьс€ приховати своЇњ в≥дрази до смороду в його нор≥, не приховуЇ своњх почутт≥в ≥ тод≥, коли дивитьс€ на нього. ћати √регора, що любить сина €кось автоматично, теж готова зректис€ його.

¬елике смислове навантаженн€ в новел≥ мають сцени з мебл€ми.  оли √рета побачила на ст≥н≥ сл≥ди лапок √регора, њй спало на думку забрати з його к≥мнати мебл≥, щоб той м≥г в≥льн≥ше повзати. ћати ж, навпаки, висловлюЇ, може, нањвну, але добру думку, не позбавлену людського почутт€: "... чи не вийде, що ми, забравши мебл≥, тим самим н≥би покажемо √регоров≥, що втратили над≥ю на одужанн€ й остаточно полишили його на самого себе. ћен≥ здаЇтьс€, краще не ч≥пати в к≥мнат≥ н≥чого, хай √регор, коли в≥н знову повернетьс€ до нас, знайде все на своЇму м≥сц≥, так йому легше буде забути те, що сталос€". Ќа жаль, сестра звикла вважати себе, на в≥дм≥ну в≥д батьк≥в, спец≥ал≥стом у справах √регора, ≥ мебл≥ винесли з к≥мнати.

якщо √регор Ч людська ≥стота в комашин≥й подоб≥, то його родина Ч комахи в людськ≥й подоб≥, ≥ кожен з них може пос≥сти м≥еце √регора. « його смертю вони з полегшенн€м з≥тхнули ≥ швидко усв≥домили, що мають право насолоджу≠ватис€ житт€м. ’арактерно, що п≥сл€ √регоровоњ смерт≥ слова "батько", "мати" б≥льше не вживаютьс€, читаЇмо т≥льки "пан" ≥ "пан≥ «амзи".

ѕеревт≥ленн€ √регора Ч не б≥олог≥чне, а соц≥ально-психолог≥чне, метаморфоза душевних стан≥в геро€, моральних мук. —тан душ≥ створюЇ форму т≥ла.  райн€ пригноблен≥сть, зацькован≥сть, знев≥ра Ч це вже комаха, це смерть. ” ‘.  афки духовне, людське в≥дчуженн€ поступаЇтьс€ чуттЇвому, дотиковому, предметному: людина перевт≥лена на щось нелюдське, полишена в своЇму попередньому середовищ≥. ¬она вже комаха ≥ ще людина.

јвтор не намагаЇтьс€ загл€нути в душу учасник≥в дивних под≥й. ƒл€ нього важлива насамперед под≥€, неможлив≥сть ≥ небажанн€ роз≥рвати герметичне коло самотност≥. √регор приречений на самотн≥сть. якщо до "перевт≥ленн€" в≥н уважав себе хай маленьким, але потр≥бним гвинтиком ф≥рми, любим сином у с≥м'њ, то тепер ви€вилос€, що все це обман, ≥люз≥€. ”с≥ зац≥кавлен≥ в тому, щоб €кнайшвидше позбутис€ його. ƒумка про поразку, безпом≥чн≥сть людини Ч головна. ”сл≥д за автором ми доходимо песим≥стичного висновку про немож≠лив≥сть зм≥нити становище, у €кому опинилас€ людина. «алишаютьс€ т≥льки жал≥сть, сп≥вчутт€ людин≥-комас≥ в жор≠стокому св≥т≥ самотност≥.

«розум≥ло, що ‘.  афка не був критиком соц≥альним. ¬≥н створив метафоричну картину д≥йсност≥, €ка постаЇ у нього химерно зм≥щеною. —ама ж новела Ч розгорнута метафора, де все набуваЇ переносного значенн€. ѕод≥њ в новел≥ фатально

обумовлен≥, вони розгортаютьс€ начебто за законами сн≥в: немаЇ традиц≥йного дл€ художнього твору н≥ початку, н≥ к≥нц€,, немаЇ по€сненн€ вчинк≥в, н≥хто н≥чому не дивуЇтьс€, отже, виключа≠Їтьс€ њх однозначна ≥нтерпретац≥€. ‘.  афка був тонким стил≥стом ≥ надзвичайно уважно ставивс€ до кожного слова. ясн≥сть, точна, злагоджена ≥нто≠нац≥€ разюче констрастують ≥з страх≥тливим св≥том новели. јлог≥чна метаморфоза в≥дбуваЇтьс€ у ц≥лком лог≥чних, нав≥ть буденних, натурал≥стично виписаних умовах, ≥ про все це письменник говорить майже з протокольною безсторонн≥стю ≥ байдуж≥стю. ∆одна поетична метафора не прикрашаЇ цю абсолютно чорно-б≥лу опов≥дь.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2213 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинать всегда стоит с того, что сеет сомнени€. © Ѕорис —тругацкий
==> читать все изречени€...

1449 - | 1251 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.