Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 онцепц≥€ св≥ту та людини, проблема морального вибору в екстремальних ситуац≥€х, ц≥нн≥сть особист≥сного начала та обовТ€зку перед людством (за романом ј. амю Ђ„умаї).




÷е ф≥лософський роман Ч притча, в €кому висв≥тлено боротьбу людськоњ сп≥льноти проти конкретного зла (за словами автора, "€вний зм≥ст "„уми" Ч це боротьба Ївропейського ќпору проти фашизму)". јле цим зм≥ст його не вичерпуЇтьс€. як зазначав ј.  амю, в≥н "поширив значенн€ цього образу (чуми) на бутт€ в ц≥лому". ÷е не т≥льки чума (коричнева чума, €к називали фашизм у ™вроп≥), а й зло взагал≥, нев≥д≠д≥льне в≥д бутт€, властиве йому завжди. „ума Ч це й абсурд, що осмислюЇтьс€ €к форма ≥снуванн€ зла, це й траг≥чна дол€ людська, бо зло нездоланне. ¬ажливим у проблематиц≥ "„уми" Ї те, що вона знаменуЇ перех≥д самого письменника в≥д "самотнього бунтарства до визнанн€ сп≥льноти, чию боротьбу треба под≥л€ти", еволюц≥ю в напр€м≥ до сол≥дарност≥ та сп≥в≠участ≥.

—южет роману ірунтуЇтьс€ на под≥€х чумного року в ќран≥ (јлжир), жахливоњ еп≥дем≥њ, €ка штовхнула город€н у безодню страждань ≥ смерт≥. –озпов≥даЇ про це доктор –≥Ї Ч людина, що визнаЇ лише факти, прагне до точност≥ њх викладу, не вдаючись н≥ до €кого "художнього" прикрашенн€. «а вдачею, св≥тосприйн€тт€м, характером зан€ть, переб≥гом под≥й в≥н ор≥ЇнтуЇтьс€ лише на розум та лог≥ку, не визнаЇ двозначност≥, хаосу, ≥ррац≥ональност≥. –≥Ї виконуЇ св≥й обов'€зок л≥кар€, допомагаЇ хворим, ризикуючи власним житт€м, жодного разу не п≥ддавши сумн≥ву свою роль у боротьб≥ з конкретною хворобою, з≥ злом взагал≥. Ќавколо нього гуртуютьс€ ≥нш≥ персонаж≥, передус≥м “арру. ƒл€ них чума, зло Ч це щось нев≥дд≥льне в≥д людини, ≥ нав≥ть той, хто не хворий, все одно носить хворобу у своЇму серц≥.

Ћюди доброњ вол≥ здатн≥ перемогти конкретне зло, але вони не можуть його знищити €к категор≥ю св≥тобудови. ≤ тому у ф≥нал≥ роману п≥д рад≥сн≥ вигуки город€н, €к≥ св€ткують зв≥льненн€ в≥д страшноњ хвороби, доктор –≥Ї думаЇ про те, що ц€ рад≥сть тимчасова, в≥н знаЇ, що, "...можливо, настане день, коли на лихо ≥ в науку люд€м чума розбудить пацюк≥в ≥ пошле њх конати на вулиц≥ щасливого м≥ста".

–оман написано у форм≥ хрон≥ки одн≥Їњ еп≥дем≥њ, спр€мова≠ноњ передус≥м на об'Їктивну ф≥ксац≥ю под≥й. ÷е монолог доктора –≥Ї, €кий подекуди перериваЇтьс€ словами й думками “арру, зр≥дка Ч роздумами ≥нших персонаж≥в. ≤нтелектуали –≥Ї ≥ “арру Ч головн≥ героњ Ч часто виступають в≥д ≥мен≥ автора, њм в≥н доручаЇ формулюванн€ ключових думок, њхн≥ми вустами описуЇ найважлив≥ш≥ под≥њ чумноњ еп≥дем≥њ. ¬они виконують св≥й профес≥йний ≥ людський обов'€зок, св≥домо нехтуючи нс≥к'зпекою, с≥мейним затишком, подружн≥ми почутт€ми.

’арактерна й ≥стор≥€ паризького журнал≥ста –амбера, €кий поривавс€ ≥з зачумленого ќрана до коханоњ ж≥нки, а коли така можлив≥сть з'€вилас€, в≥дмовивс€ нею скористатис€ ≥ ЂЂлишивс€ в сан≥тарн≥й дружин≥ доктора –≥Ї. «алишивс€ тому, що ≥накше вчинити йому не дозволило сумл≥нн€, бо в час лихол≥тт€ "соромно бути щасливим одному". ѕривертаЇ до себе увагу й образ √рана Ч маленькоњ людини з њњ безневинним графоманством ≥ невичерпною добротою та самов≥ддан≥стю ѕанлю, мати –≥Ї, контрабандисти, ≥нш≥ еп≥зодичн≥ персонаж≥ часто з'€вл€ютьс€ на стор≥нках твору, щоб висловити певну думку. ¬они мають ≥ндив≥дуальн≥ риси, не позбавлен≥ де€ких вад, але ви€вл€ютьс€ готовими до самопожертви. ”с≥ вони разом ≥ побороли страшне лихо, њхн€ сол≥дарн≥сть стала запору≠кою сп≥льноњ перемоги. ÷е важливий момент у творчост≥ ј.  а-мю, €кий починав мистецький шл€х з утвердженн€ ≥ндив≥дуа≠л≥стичних позиц≥й ≥ абсурдност≥ бутт€.

∆анр роману-хрон≥ки зумовлюЇ особливост≥ стилю цього визначного твору. ѕ≥дкреслена об'Їктивн≥сть визначаЇ доб≥р лексики, позбавленоњ €скравого емоц≥йно-експресивного забарвленн€, стриманий виклад под≥й та коментар≥в до них. јле загальний зм≥ст роману-притч≥ набагато глибший. ¬≥н маЇ загальнолюдський ≥ "позачасовий" п≥дтекст. ” ф≥лософсько-≥нтелектуальному розум≥нн≥ його можна розгл€дати €к своЇр≥д≠ний авторський монолог. ќкрем≥ персонаж≥, що виголошують його, в≥дтворюють р≥зн≥ сторони авторського св≥тогл€ду. ” цьому розум≥нн≥ роман Ч це пол≥лог ≥ водночас розмова з самим собою, що, однак, не позбавл€Ї персонаж≥в ≥ндив≥ду≠альних рис, глибокоњ мотивац≥њ њхн≥х вчинк≥в.

ќсобливост≥ стилю роману п≥дкреслюють посл≥довн≥сть розвитку творчоњ манери ј.  амю, дотриманн€ традиц≥й поширеного в нов≥тн≥й ≥нтелектуальн≥й проз≥ жанру, що в≥дзначаЇтьс€ ун≥версальн≥стю зм≥сту. "„ума" алегорична, €к стародавн≥ м≥фи, €к Ѕ≥бл≥€, але, на в≥дм≥ну в≥д стародавн≥х притч, €к≥ т€ж≥ли до пр€мол≥н≥йних алегор≥й, в≥дзначаЇтьс€ смисловою багатозначн≥стю. « цього погл€ду вона наближаЇтьс€ до м≥фу, стаЇ надкультурним (не належить до одн≥Їњ €коњсь культури), загальнолюдським €вищем. "„ума" Ч одне з найвидатн≥ших под≥й у цьому жанр≥, пор€д з "ћоб≥ ƒ≥ком" √. ћелв≥лла, "ѕроцесом" ‘.  афки, " отлованом" ј. ѕлато-нова. ¬одночас це роман-попередженн€, роман-пересторога, що також робить його €вищем загальнолюдським ≥ позачасо≠вим.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1000 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

1177 - | 1120 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.