В якій зі шкіл менеджменту були вперше використані прийоми управління міжособистісними відносинами?

1) школа наукового управління,

2) адміністративна або класична школа управління,

3) школа людських відносин і школа поведінкових наук,

4) школа науки управління або математична школа управління.

 

403. В самоменеджменті для планування робочого часу менеджера використовується:

1) метод «Дельфі»,

2) метод «Альпи»,

3) метод «Дерева цілей»,

4) метод «Темпу».

 

404. Причиною, яка спонукає людей вступати до неформальних груп,є:

1) опір змінам

2) спілкування

3) несанкціоноване встановлення виробничих норм

4) всі відповіді вірні

 

405. Розподіл на окремі елементи та блоки за видами товарів та послуг, групами споживачів, географічними регіонами відбувається у:

1) лінійній структурі управління

2) функціональній структурі управління

3) дивізіональній структурі управління

4) програмно-цільовій структурі управління

 

406. Завдання з реалізації зовнішніх можливостей за рахунок сильних сторін організації формуються у наступному розділі матриці SWOT–аналізу:

1) поле “сила і можливості”

2) поле “сила і загрози”

3) поле “слабкість і загрози”

4) поле “слабкість і можливості”

 

407. Моделлю, в межах якої використовуються символи для опису властивостей та характеристик об’єкта, є:

1) фізична

2) математична

3) аналогова

4) всі названі типи моделей

408. Суть функції мотивації визначається як:

1) можливість визначити регламент діяльності;

2) спонукання працівника до діяльності;

3) коректування діяльності;

4) необхідність координації управлінських процесів.

 

409. Сутність поняття «процесний підхід» визначається наступним чином:

1) підхід у керуванні, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючої із зовнішнім середовищем

2) керування є процесом, що складається із серії безупинних і взаємозалежних за цілями дій

3) керування з урахуванням обставин, у яких в даний момент перебуває підприємство

4) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід

 

410. Поняття «системний підхід» визначається як:

1) підхід в менеджменті, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючю із зовнішнім середовищем

2) керування є процесом, що складається із серії безперервних і взаємозалежних за цілями дій

3) керування з урахуванням обставин, у яких на даний момент перебуває підприємство

4) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід

 

411. Вертикальний розподіл праці приводить до:

1) створення рівнів управління;

2) спеціалізації управлінської праці

3) розподілу функцій управління

4) інноваційної спрямованості

 

412. Відокремлення роботи з координації дій від самих дій – це:

1) горизонтальний розподіл праці;

2) процес управління організацією;

3) вертикальний розподіл праці.

4) процес мотивації

 

413. Характерними рисами складної організації є:

1) невелика кількість рівнів управління

2) велика кількість рівнів управління

3) наявність рівнів управління

4) відсутність рівнів управління

 

414. Суть функції регулювання полягає у:

1) визначенні регламенту діяльності;

2) спонуканні працівників до діяльності;

3) коректуванні діяльності

4) департаменталізації

 

415. Менеджмент відноситься до наступного виду управління:

1) управління людьми в процесі суспільного виробництва

2) управління державою

3) управління мотиваційними процесами

4) управління за цілями

 

416. Ловер-менеджмент означає:

1) управління найвищої ланки

2) управління вищої ланки

3) управління середньої ланки

4) управління нижчої ланки

 

417. Топ-менеджмент означає:

1) управління найнижчої ланки;

2) управління вищої ланки;

3) управління середньої ланки;

4) управління нижчої ланки.

 

418. Мідл-менеджмент означає:

1) управління найвищої ланки;

2) управління вищої ланки;

3) управління середньої ланки;

4) управління нижчої ланки.

 

419. „Кожен з видів організаційної діяльності, направлений на досягнення однієї й тієї самої цілі, має спрямовуватися одним менеджером з використанням одного плану” – це характеристика принципу:

1) рівності;

2) єдності спрямування;

3) єдності керівництва;

4) централізації.

 

420. Батьком менеджменту вважають:

1) А. Сміта;

2) Ф. Тейлора;

3) Г. Форда;

4) А. Файоля.

 

421. „Рух за гуманні стосунки” на підприємстві заснував:

1) Е. Мейо;

2) Ф. Тейлор;

3) Г. Гант;

4) А. Файоль.

 

422. Групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей, називають:

1) організацією;

2) підприємцями;

3) працівниками;

4) менеджерами.

 

423. Одним із видів розподілу праці є:

1) довільний;

2) справедливий;

3) горизонтальний;

4) діагональний.

 

424. Серед видів розподілу праці розрізняють:

1) довільний;

2) вертикальний;

3) пропорційний;

4) діагональний.

 

425. Одним із основних видів ресурсів є:

1) адміністративні ресурси;

2) поточні ресурси;

3) побутові ресурси;

4) фізичні ресурси.

 

426. Серед основних видів ресурсів виділяють:

1) інформаційні ресурси;

2) економічні ресурси;

3) побутові ресурси;

4) адміністративні ресурси.

 

427. До основних видів ресурсів належать:

1) поточні ресурси;

2) економічні ресурси;

3) побутові ресурси;

4) фінансові ресурси.

 

428. Основними видами ресурсів в менеджменті є:

1) людські ресурси;

2) економічні ресурси;

3) побутові ресурси;

4) адміністративні ресурси.

 

429. Серед ролей менеджера в організації виділяють:

1) не пов’язані з прийняттям рішень;

2) міжособистісні;

3) особистісні;

4) громадські.

 

430. Виділяють наступні ролі менеджера в організації:

1) не пов’язані з прийняттям рішень;

2) особистісні;

3) пов’язані з прийняттям рішень;

4) громадські.

 

431. До ролей менеджера в організації відносяться:

1) не пов’язані з прийняттям рішень;

2) громадські;

3) особистісні;

4) інформаційні.

 

432. Якість, необхідна успішному менеджеру:

1) діагностична здібність;

2) фінансова здібність;

3) художня здібність;

4) конфліктність.

 

433. Успішному менеджеру необхідна наступна якість:

1) художня здібність;

2) фінансова здібність;

3) технічна здібність;

4) конфліктність.

 

434. Серед якостей, необхідних успішному менеджеру, виділяють:

1) художню здібність;

2) фінансову здібність;

3) здатність взаємодіяти з людьми;

4) конфліктність.

 

435. Серед виділених А. Файолем груп операцій, що зустрічаються на підприємствах, можна назвати:

1) економічні операції;

2) фінансові операції;

3) практичні операції;

4) поточні операції.

 

436. З-поміж виділених А. Файолем груп операцій, які зустрічаються на підприємствах, можна назвати:

1) економічні операції;

2) поточні операції;

3) облікові операції;

4) практичні операції.

 

437. Однією із виділених А. Файолем груп операцій, що зустрічаються на підприємствах, є:

1) економічні операції;

2) практичні операції;

3) комерційні операції;

4) поточні операції.

 

438. Серед найбільш відомих представників кількісної школи в менеджменті слід назвати:

1) Д. Вудворд;

2) А. Маслоу;

3) Д. Муні;

4) Ф. Лоурі.

 

439. Представником кількісної школи в менеджменті є:

1) Д. Муні;

2) А. Маслоу;

3) Д. Томпсон;

4) Ф. Лоурі.

 

440. Одним із представників кількісної школи в менеджменті є:

1) Ф. Лоурі;

2) А. Маслоу;

3) Д. Муні;

4) Н. Лоуренс.

 

441. Одним із припущень теорії Х є:

1) люди творчі у вирішенні організаційних проблем;

2) люди не люблять працювати і намагаються уникнути роботи;

3) люди надають перевагу тому, щоб керувати;

4) люди внутрішньо мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.

 

442. Серед припущень теорії Х можна назвати наступне:

1) люди творчі у вирішенні організаційних проблем;

2) люди люблять працювати і не намагаються уникнути роботи;

3) люди надають перевагу тому, щоб ними керували;

4) люди внутрішньо мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.

 

443. Одним із припущень теорії Y є:

1) люди не виявляють творчості у вирішенні організаційних проблем;

2) люди не люблять працювати і намагаються уникнути роботи;

3) люди надають перевагу тому, щоб ними керували;

4) люди внутрішньо мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.

 

444. Серед припущень теорії Y можна назвати наступне:

1) люди творчі у вирішенні організаційних проблем;

2) люди не люблять працювати і намагаються уникнути роботи;

3) люди надають перевагу тому, щоб ними керували;

4) люди внутрішньо не мотивовані, щоб досягти поставлених цілей.

 

445. Рішення, які передбачають структурованість і повторюваність через певні проміжки часу, вважаються:

1) програмованими;

2) регулярними;

3) структурованими;

4) неструктурованими.

 

446. Нейтральним чи тимчасовим вирішенням проблеми, яке умовно задовольняє на даному етапі всі сторони конфлікту, є:

1) рішення;

2) контролінг;

3) компроміс;

4) компенсація.

 

447. Першим етапом раціонального ухвалення рішення є:

1) визначення варіантів;

2) оцінка результатів;

3) виявлення потреби у рішенні;

4) вибір оптимального варіанта.

 

448. Серед форм рішень виділяють:

1) індивідуальні;

2) письмові;

3) управлінські;

4) групові.

 

449. Однією із форм рішень є:

1) індивідуальна;

2) миттєва;

3) усна;

4) групова.

 

450. Визначення суті поняття «ситуаційний підхід»:

1) підхід у керуванні, у якому організація складається із взаємозалежних підсистем, а сама є відкритою системою, взаємодіючої із зовнішнім середовищем

2) керування є процесом, що складається із серії безперервних і взаємозалежних по цілям дій

3) підхід у керуванні, за якого враховується закордонний досвід

4) керування з урахуванням обставин, у яких в даний момент перебуває підприємство

 

451. До якісних методів обґрунтування управлінських рішень відносять:

1) каузальне моделювання;

2) метод експертних оцінок;

3) аналіз минулих досягнень;

4) метод дерева рішень.

 

452. Серед якісних методів обґрунтування управлінських рішень виділяють:

1) каузальне моделювання;

2) теорію ігор;

3) аналіз минулих досягнень;

4) опитування відповідних осіб.

 

453. Менеджер, який ухвалює рішення, стикається з умовами:

1) змінними;

2) постійними;

3) плинними;

4) невизначеності.

 

454. Умови, з якими стикається менеджер, що ухвалює рішення:

1) змінні;

2) постійні;

3) визначеності;

4) плинні.

 

455. Менеджер, що ухвалює рішення, стикається з умовами:

1) ризику;

2) постійними;

3) змінними;

4) плинними.

 

456. До кількісних методів обґрунтування управлінських рішень відноситься:

1) метод експертних оцінок;

2) каузальне моделювання;

3) метод більшості;

4) опитування відповідних осіб.

 

457. Серед кількісних методів обґрунтування управлінських рішень виділяють:

1) метод експертних оцінок;

2) метод колективного блокноту;

3) аналіз минулих досягнень;

4) опитування відповідних осіб.

 

458. Якщо невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника, використовується:

1) метод платіжної матриці;

2) метод теорії ігор;

3) метод дерева рішень;

4) аналітичний метод.

 

459. Теоретико-ігрові методи використовують для обґрунтування рішень в умовах:

1) ризику;

2) стабільності;

3) визначеності;

4) невизначеності.

 

460. Критерій песимізму можна представити так:

1) max(min Rij);

2) max(max Rij);

3) min(max Rij);

4) min(min Rij).

 

461. Дерево рішень містить наступні поля:

1) поле можливостей, поле дій, поле ймовірностей подій;

2) поле дій, поле ймовірностей подій, поле можливих наслідків;

3) поле компонентів, поле можливостей, поле дій;

4) поле неможливих подій, поле ймовірностей подій, поле можливих наслідків.

 

462. Методи обґрунтування управлінських рішень поділяють на:

1) якісні, кількісні;

2) аналітичні, кількісні;

3) статистичні, якісні;

4) кількісні, періодичні.

 

463. Для розв’язку задач теорії статистичних рішень використовують критерії:

1) ризику, оптимізму, песимізму;

2) коефіцієнта песимізму, жалю, оптимізму;

3) жалю, песимізму, коефіцієнта оптимізму;

4) радості, жалю, песимізму.

 

464. Критерій оптимізму можна представити так:

1) Rij - (min Rij);

2) min(max Rij);

3) max(min Rij);

4) max(max Rij).

 

465. Короткострокові плани в організації складаються на період:

1) до 6 місяців;

2) 3-5 років;

3) до 1 року;

4) 1-3 років.

 

466. Одним із способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників є:

1) визначення бізнес-одиниць;

2) управління за цілями;

3) стратегічне планування;

4) SWOT- аналіз.

 

467. Генеральною довгостроковою програмою дій та порядком розподілу пріоритетів і ресурсів організації для досягнення її цілей є:

1) планування;

2) місія;

3) тактика;

4) стратегія.

 

468. Виділяють наступні основні рівні стратегій:

1) індивідуальна стратегія, стратегія бізнесу та функціональна стратегія;

2) загальнокорпоративна, функціональна стратегія та стратегія бізнесу;

3) групова стратегія, стратегія бізнесу та функціональна стратегія;

4) фінансова, загальнокорпоративна стратегія та стратегія бізнесу

 

469. До етапів процесу стратегічного планування можна віднести:

1) визначення цілей організації;

2) планування реалізації стратегії;

3) аналіз минулих досягнень;

4) управління за цілями

 

470. Серед етапів процесу стратегічного планування слід назвати:

1) планування реалізації стратегії;

2) зовнішній аналіз;

3) аналіз минулих досягнень;

4) управління за цілями

 

471. З-поміж етапів процесу стратегічного планування відзначають:

1) встановлення місії організації;

2) планування реалізації стратегії;

3) аналіз минулих досягнень;

4) управління за цілями

 

472. SWOT - абревіатура 4-ох англійських слів, які означають:

1) слабкість, можливості, сила, загрози;

2) постійність, сила, ймовірності, можливості;

3) визначеність, слабкість, можливості, сила;

4) турботи, слабкість, загрози, постійність

 

473. Довгострокові плани складаються на період:

1) понад 10 років;

2) 3-5 років;

3) понад 5 років;

4) 1-3 років

 

474. У випадках, коли організація залишає певні ринки, або перепрофілює виробництво, використовується:

1) стратегія стабільності;

2) довгострокова стратегія;

3) реструктивна стратегія;

4) стратегія зростання

 

475. Якостями, яких не вистачає організації проти успішних конкурентів, є:

1) загрози;

2) слабкі сторони;

3) можливості;

4) ризики.

 

476. Короткостроковими планами, які у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів, є:

1) одноразові плани;

2) плани, що не повторюються;

3) тактичні плани;

4) плани, що повторюються.

 

477. Плани впровадження стратегії поділяють на:

1) одноразові, тактичні плани та плани, що повторюються;

2) багаторазові, тактичні та стратегічні плани;

3) одноразові, тактичні плани та плани, що не повторюються;

4) стратегічні, одноразові та тактичні плани

 

478. Загальнокорпоративна стратегія складається з:

1) комбінованої та реструктивної стратегії, стратегій стабільності та зростання;

2) стратегії зростання, аналітичної, корпоративної та реструктивної стратегії;

3) корпоративної та якісної стратегії, стратегій стабільності та зростання;

4) кількісної, комбінованої та реструктивної стратегії, стратегії стабільності

 

479. Основними елементами, з яких складається стратегія є:

1) розподіл ресурсів, конкурентні переваги, сфера стратегії та синергія;

2) поле стратегії, функціональна стратегія, конкурентні переваги та сфера стратегії;

3) поле можливих наслідків, сфера стратегії, розподіл ресурсів та конкурентні переваги;

4) стратегія бізнесу, розподіл ресурсів, конкурентні переваги та синергія

 

480. Концепцію ідеальної бюрократії сформулював:

1) А.Файоль;

2) Е. Мейо;

3) М.Вебер;

4) А. Сміт

 

481. До методів оцінки варіантів і вибору найкращого рішення не належить:

1) дерево рішень;

2) теорія черг;

3) морфологічний аналіз;

4) платіжна матриця.

 

482. До методів реалізації рішення не належить:

1) дерево рішень;

2) факторний аналіз;

3) теорія ігор;

4) мережний графік.

 

483. Для здійснення процесу комунікацій непотрібна наявність:

1) каналу комунікації;

2) емпатії

3) повідомлення;

4) мінімум двох чоловік;

 

484. В процесі здійснення процесу комунікацій не потрібно враховувати:

1) наявність каналу комунікації;

2) швидкість комунікаційного потоку;

3) наявність повідомлення;

4) наявність мінімум двох чоловік;

 

485. До класифікації потреб Д. МакКлелланда не відносять потреби:

1) в успіху;

2) у владі;

3) у безпеці;

4) у приналежності

 

486. Менеджер відрізняється від підприємця тим, що він:

1) найманий управляючий;

2) ризикує власним капіталом;

3) переважно працює у внутрішньому середовищі;

4) переважно працює з зовнішньою середою.

 

487. В процесі комунікації отримувач інформації переводить символи відправника в свої думки на етапі:

1) зародження ідеї

2) кодування

3) передача

4) декодування

 

488. Аналіз зовнішнього середовища організації направлений на:

1) визначення сильних сторін організації

2) виявлення слабких сторін організації

3) виявлення зовнішніх можливостей та загроз

4) всі відповіді вірні

 

489. Управлінське обстеження внутрішнього середовища організації направлене на:

1) визначення можливостей організації

2) визначення зовнішніх загроз організації

3) визначення сильних та слабких сторін організації

4) всі відповіді вірні

 

490. Характеристикою неформальної організації є:

1) соціальний контроль

2) симпатія

3) почуття належності

4) спілкування