Тема 2.1. Політична система суспільства: структура та функції

1. Визначення поняття «політична система ссупільства».

2. Структура та функції політичної системи суспільства.

3. Політичний режим та його типології.

4. Особливості політичної системи сучасної України.

Ключові слова: політична система, політичний режим,авторитаризм, тоталітаризм, демократію, тиранію, диктатура.

Політична система – це система взаємовідносин державних та недержавних соціальних інститутів, які виконують певні політичні функції по захисту інтересів соціальних груп, спільнот, пошуку можливостей до гармонізації їх інтересів. Елементом (компонентом) та джерелом управління, основою розвитку та функціонування політичних систем є політичнавлада.

Поняття "політична система" було введено в науковий оборот в середині XX ст. американським політологом Д.Істоном. Він створив теорію політичної системи, в якій відображено два найбільш істотних моменти:

· цілісність політики як самостійної сфери суспільства;

· характер зв'язку політики з економічною, соціальною, культурною та іншими сферами.

Структуру політичної системи, яку представлено сукупністю владних інститутів, що пов’язані між собою і створюють стійку цілісність, складають:

· політичні відносини;

· політична організація суспільства (державно-правові органи та інститути, політичні партії, політичні рухи, масові громадські організації, трудові колективи та об’єднання, засоби масової інформації тощо);

· повноваження суб’єктів (органів та організацій у сфері політики);

· політичні ідеї, принципи та норми, що становлять ідеологію;

· політична свідомість і культура;

· механізми взаємодії суб’єктів;

· механізми розробки та прийняття політичних рішень;

· механізми реалізації владних повноважень.

Політична система складається з підсистем, які й утворюють її цілісність. Інституційна підсистема, тобто сукупність інститутів - державних, партійних, громадсько-політичних, які виражають різні інтереси: від загальнозначущих до групових і приватних. Найважливішим інструментом реалізації суспільних інтересів є держава. Крім неї, в інституційну підсистему входять як політичні, так і неполітичні організації, які мають можливості впливу на владу і суспільство.

Нормативна підсистема - це уся сукупність норм, які регулюють політичні відносини. Норми виконують роль правил, на основі яких відбувається політична взаємодія. Ці правила можуть фіксуватися в конституціях, правових актах, а також можуть передаватися від покоління до покоління у вигляді звичаїв, традицій тощо.

Комунікативну підсистему складають форми взаємодії влади, суспільства та індивіда. Вона характеризує відкритість влади, її здатність вступати в діалог, прагнути до угоди, реагувати на актуальні вимоги різних груп, обмінюватися інформацією з суспільством.

Культурна підсистема являє собою сукупність стійких уявлень про суспільство, характер і спосіб політичного мислення, стандарти політичної поведінки тощо. Вона надає загальнозначущий сенс політичним діям, відносинам різних суб'єктів, стабілізує суспільство і виступає основою взаєморозуміння і злагоди. Чим вище ступінь культурної однорідності, тим вище ефективність діяльності політичних інститутів.

Усі підсистеми політичної сфери пов'язані між собою відносинами залежності. Взаємодіючи одна з одною, вони забезпечують ефективність життєдіяльності політичної системи. Основними завданнями політичної системи є:

· забезпечення формування та здійснення політичної і державної влади;

· підтримка органічного зв'язку між економічною, соціальною та культурною підсистемами;

· здійснення ідеологічного впливу на суспільство на основі додержання конституційних засад.

Основні функції політичної системи:

Ø Забезпечення цілісності суспільства.

Політична система має найбільший вплив на суспільство, визначає його цілі та завдання, здійснює керування та організацію;

Ø Владно-політична.

Саме політична система визначає формування органів влади, організацію процесу владування.

Ø Вираз і реалізація інтересів соціальних спільностей, окремих індивідів.

Ø Мобілізація ресурсів суспільства на здійснення конкретних завдань.

Ø Інтеграція всіх елементів суспільства навколо соціально-політичних цілей.

Ø Легітимізація, або досягнення мінімально необхідного ступеня співвідношення реального політичного життя офіційним і правовим нормам.

Ø Відтворення політичного життя.

Політична система - це демократичний механізм управління державою та суспільними справами, система відносин, дій, ідей, норм, інститутів, яких пов’язано з формуванням та практичним здійсненням політики, реалізацією політичних відносин тобто – політичної влади і управління в суспільстві, перш за все – державної влади та державного управління. Якщо в країні встановлено антидемократичний механізм управління державою та суспільними справами то нема в ній політичної системи, а управління здійснюється відповідно до засад встановленого політичного режиму, які є відповідними до його типу.

Політичний режим – це сукупність прийомів, методів, форм, способів та засобів здійснення політичної влади; певна форма, модель взаємодії державно-владних структур з населенням. У кожній державі панує відповідний тип політичного режиму, який визначає ступень політичної свободи та правове положення особистості в суспільстві.

“Чистих” типів політичних режимів по суті не існує. У сучасному світі налічується більше 200 політичних режимів, які, хоч і не за суттєвими рисами, але відрізняються друг від другу. Дослідники виділяють також ряд проміжних, перехідних типів політичних режимів.

Характер політичного режиму визначається за:

· основними рисами організації політичної влади, її структурою, усією системою внутрішніх політичних відносин в суспільстві, тобто відносинами між законодавчою та виконавчою гілками влади, між державою і партіями тощо;

· станом політичних прав і свобод громадян.

До основних критеріїв диференціації політичних режимів належать:

· характер і міра здійснення влади;

· механізм формування влади;

· співвідношення між законодавчою та виконавчою гілками влади;

· взаємовідносини суспільства і владних структур;

· роль, місце та значення органів примусу;

· роль та значення недержавних, неполітичних організацій і структур;

· характер існуючих в суспільстві запитів;

· роль ідеології в житті суспільства;

· роль політичної еліти і лідерства;

· роль політичних партій;

· співвідношення прав, свобод та обов’язків громадян;

· положення засобів масової інформації;

· тип політичної поведінки.

Перші свідчення про авторитаризм, демократію, тиранію, диктатуру і охлократію дають античні часи. Стало очевидним, що в усілякій керованій спільноті є два взаємовиключних способу взаємодії: авторитарність – як одноосібне владування і безмовне підпорядкування і демократичність, як рівноправність, згода, свобода вибору.

Однією з досить простих, широко розповсюджених класифікацій типів політичних режимів є їх поділ за характером здійснення політичної влади на:

Ø Авторитарний – режим особистої влади,спосіб здійснення влади шляхом диктаторських методів управління, придушення інтересів особи, верховенстві держави над правом, заснований на дійсному чи силовому авторитеті однієї особи чи групи осіб,характеризується:

§ проголошенням прав та свобод і відсутністю можливостей їх реалізації;

§ проголошенням верховенства парламенту, який в дійсності лише затверджує прийняті елітою рішення;

§ значною роллю поліцейського апарату;

§ наявністю обов’язку суду оберігати державні інститути;

§ неможливістю опозиції;

§ пріоритетом інтересів держави над інтересами суспільства.

§ обмеженням, звуженням політичних прав і свобод громадян і громадсько-політичних організацій, повноважень демократичних інститутів, їх суворої регламентації;

§ безумовним підпорядкуванням владі всіх соціальних структур.

Його різновидами є:

· Деспотія. Характерна для монархічної форми правління і визначається безмежністю влади монарха та відсутністю декларованих прав і свобод особи.

· Тиранія. Визначається як влада, що встановлюється шляхом захоплення. Для неї характерна розвинута система каральних органів та відсутність механізмів реалізації прав і свобод.

Ø Тоталітарним режимам притаманні панування:

§ однієї офіційної ідеології, якої, як вважається, повинні додержуватися усі;

§ єдиної масової ієрархічно організована партія, на чолі з одноосібним керманичем - вождем;

§ зрощенням партійного і державного апаратів;

§ централізацією управління та посиленням ролі виконавчих органів; зрошування партійних та державних структур;

§ дією системи терористичного поліцейського контролю, жорсткої регламентації життя, зведення закону і права, фактично, нанівець;

§ централізоване управління всіма сферами життя суспільства

§ конституційним закріпленням пільг еліти;

§ мілітаризацією держави;

§ монополією на інформацію, відсутність свободи слову, жорстка цензура;.

§ здійсненням всеохоплюючого контролю за життям суспільства в цілому та кожною особистістю зокрема та ін.

Автором терміну “тоталітаризм”, що з’явився у 20-ті рр. ХХ ст., вважається Бенітто Муссоліні, Його поява пов’язана з зародженням фашизму, який його теоретики назвали “тотальною концепцією життя”. У 30-ті рр.. цей термін почали вживати стосовно до СРСР.

Ø Демократичний спосіб здійснення політичної влади передбачає:

§ здійснення державної влади на принципах свободи, рівності, народовладдя:

§ приймання рішень згідно з волею і позицією більшості, визнаються права і потреби меншості;

§ шанобливе ставлення до закону і порядку;

§ заперечення монополізму на істину, визнання свободи і рівності громадян в обговоренні і вирішенні загальних проблем;

§ розв'язання конфліктів шляхом пошуку консенсусу, на основі компромісів;

§ визнання принципу рівності та свободи людей;

§ наявність реальної можливості реалізації прав громадян через інституті безпосередньої та представницької демократії;

§ конституційне закріпленням та реальне гарантуванням прав та свобод громадян;

§ професіоналізм влади;

§ політичний плюралізм, законодавче закріплення прав опозиції;

§ можливість громадян бути суб’єктом владних відносин;

§ розвиток суспільного самоврядування.

Демократичний режим існує у трьох форма:

· ліберально-демократичний - передбачає наявність методів здійснення влади, що засновані на загальнолюдських цінностях та повазі прав людини;

· консервативно-демократичний. Його змістом є охорона та зміцнення таких форм правової та політичної організації суспільства, що склалися історично та характерні саме для цієї держави;

· радикально-демократичний. Його змістом є здійснення державної політики найбільш рішучими та прогресивними методами і діями.

Завдання на СРС:

1. Зробіть порівняльну характеристику поняття “політична система суспільства” та “політичний режим”.

2. Охарактеризуйте структуру політичної системи суспільства.

3. Назвіть основні функції політичної системи.

4. Охаракетризуйте типологію політичних режимів та основні характеристики.

5. Охаракетризуйте спільне та відмінне між авторитарним та тоталітарним політичним режимом.

6. Назвіть особливості тоталітарного політичного режиму.

7. Охарактеризуйте особливості демократії: історія та сучасність.

8. Назвіть характерні ознаки політичного режиму в Україні.