Тема 2.3. Політичні партії та сучасні партійні системи

1. Поняття політичної партії та засади їх типології.

2. Партійні системи, їх типологія та функції.

3. Політичний спектр політичних партій та партийних систем в Україні.

4. Політична культура та полтична свідомість.

Ключові слова: політична партія, патогенеза, партійна система, політична культура, політична свідомість.

Винятково важливу роль у процесі вдосконалення нашої політичної системи відіграють партії. Політична партія – цедобровільне об'єднання громадян, яке виражає інтереси певних соціальних верств і груп, бере участь у процесах здобуття, утримання державної влади і впливу на неї та прагне досягти цієї влади шляхом обрання своїх членів на державні посади, причому влада стає засобом для реалізації політичної програми такого об'єднання.

Політична партія - це особлива інституціональна форма політичного руху, посередник у відносинах населення з державою, політична організація, яка:

· об’єднує громадян однієї політичної та соціальної орієнтації, єдиних політичних поглядів, що відображено, як правило, в програмних документах;

· є тим ланцюгом, що з’єднує державу і суспільство, змагається за владу з другими партіями.

Партогенеза, тобто процес формування та функціонування політичних партій, своїм корінням уходить в к. ХVІІ - поч. ХVІІІ ст., період, коли зароджувалися політичні системи раннє буржуазних держав Західної Європи та Америки. Політичні партії виникли як наслідок обмеження абсолютної монархії, включення до політичного життя “третьої верстви”, загального виборчого права (ХІХ ст.), що створили сприятливі умови для розвитку представницької системи. Вже не тільки виконання управлінських функцій стало вимагати розширення складу політичної еліти, але і саме її рекрутування перетворилося в справу виборчого корпусу. За таких умов, ті, хто бажав зберегти або отримати владу і вплив, мали забезпечити собі масову підтримку. Саме партії стали цими законними оруді ями артикуляції інтересів різних груп виборців та відбору еліти.

Історично політичні партії формувалися як представницькі структури що відбивали певні групові інтереси; як інститути опозиційні до держави та іншим політичним об’єднанням, як спілки однодумців. Ці риси, що відображували відносну самостійність і незалежність від держави політичних позицій певних гру населення, сприяли сприйняттю партій як джерел криз та розколів у суспільстві.

Таким чином, в результаті історичного розвитку партія стала тією спеціалізованою, організаційно впорядкованою групою, що об’єднує найбільш активних прихильників тих або інших цілей (ідеологій, лідерів) та слугує засобом боротьби за завоювання і використання політичної влади. Втілюючи право людини на політичну асоціацію з іншими людьми, партія відбиває загально групові інтереси і цілі різноманітних (соціальних, національних, конфесіональних та ін.) верств населення, їх ідеали, цінності, утопії і ідеології. Через цей інститут люди висувають свої групові вимоги до держави та одночасно отримують від неї звернення за підтримкою у рішенні тих або інших політичних питань. Таким чином, партія розвиває як прямі, так і зворотні зв’язки народу та держави.

Від усіх інших політичних інститутів, у тому числі і груп інтересів, партію відрізняє притаманні саме їй функції та характерні способи їх реалізації, певна внутрішня організація та структура, наявність політичної програми дій, та чи інша ідеологічна система орієнтацій, а також ряд інших, менш значимих при знаків.

На здійснення партією своїх функцій, посилення або падіння її авторитету, спроможності впливати на державні органи суттєво впливають типові для неї внутрішні групи та об’єднання, а саме:

· лідери партії;

· партійна бюрократія;

· мозковий штаб, ідеологи партії;

· партійний актив;

· рядові члени партії,

а також ті сили, що знаходяться поза її рамками:

· партійний електорат;

· ті, хто співчуває її програмі (тобто голосує за неї на виборах), а також

· меценати що наддають її організаторам певну підтримку та ін.