Розвиток сільського господарства і промисловості на західноукраїнських землях першої половини XIX ст.

Феодальний гніт. Вплив селянських реформ. С/Г як основа госп. Життя. Обезземелення селян. Бідність. Буковина: рятувала скотарство. Осн к-ри:кукурудза і картопля. Повільні зміни в с/г. Посилення майнової нерівності селян через проникнення товарно-грошових відносин. Багатші селяни: забезпечені робочою худобою, користувалися працею наймитів. Збільшення кількості сел. Господарств за рахунок малоземелля. Звуження виробничих можливостей селян. Пани захоплювали землі гром користування. Вирубки лісів під орні землі. Розподіл доменіальних земель серед селян жеребкуванням та в залежності від к-сті тяглової худоби. Бідні селяни йшли в наймити чи в промисловість. Перелогова система, недосконала агротехніка. Нові к-ри, угноювання – продаж с/г продукції. Технічні к-ри, цукрові буряки. Ліквідація парових полів. Екстенсивний х-р. Відбування панщини заважало обробляти власні поля. Малопродуктивність худоби: продавання на ярмарках продуктів тваринництва. ВРХ, вівчарство. Часті голодні роки. Селяни виконували ще й державні повинності. Повинності з»їдали 85% прибутку селянина. Оренда зросла вдесятеро.С/г продовжувало залишатися основою економіки Західної України. З ним було пов’язане життя переважної більшості населення. Проблеми цієї галузі породжували негативні соціальні наслідки, одним з яких стала трудова еміграція.

- 4\5 прибутку селянин віддавав дідичам, церкві, державі в формі різних повинностей. На практиці жоден дідич не дотримувався норми панщини. Недосконала техніка, відсталі форми господарювання -дідичі розширювали продуктивне тваринництво, займалися переробкою продуктів СГ. (гуральництво, виноградарство, цукроваріння).засновували підриємства гірничодобувної промисловості.

-у 20-30 роки дідичі і купці почали займатися підриємництвом.закуповували і перепродавали в австрію, німеччину худобую. Розвивалась соляна, залізорудна, тютюнова, сірчана, лісова промисловості.1834р. на буковині-29 водяних лісопилок.

-40вих роках-200 гуралень. на буковині -100.за статистикою на кожного жителя віком понад 14 років 14 літрів горілки, і 5 кг мяса на рік.

Залишки кріпосних порядків - Бідняцькі господарства складали половину усіх селянських господарств. Феодали мали право володіти пасовиськами, лугами (сервітутами). Розвинене лихварство.

Промисловість. Спочатку уряд підтримував засн. Фабрик і мануфактур. Скерування в Галичину ремісників. Згодом – нейтральна позиція уряду. Повільний розвиток: вел землевласники не бажали відкривати фабрики. Галичина як ринок збуту. 30-і: промислове піднесення: діяло 250 мануф.: металообробка, склоробство, кераміка, цукрова промисловість, текстиль, шкіряна, тютюнова, соляна, лікеро-горілчана. Мануф засновували поміщики. Запровадження водяних колес та кінних приводів. Розвиток міського ремесла (цехи підпор. Держ владі). Позацехові ремісники(більша конкурентна спроможність). Німецькі колоністи: гірничо-добувна промисловість+лісова. Центри: Львів, Броди, Станіслав, Чернівці, Ужгород, Мукачеве. Виникненння купецьких підприємств у споживчих галузях+лікерочно-горілчане виробництво+харч промисловість+олійні. Соледобування було одержавлено: «Австрійська держ соляна монополія». Те ж саме з тютюном, металургією(закарпаття 15 доменних печей). Поміщики виготовляи будівельні матеріали. Текстиль: осн роль сільських ткачів. Буковина – виробництво поташу.

Промисловість в цілому розвивалась повільно. вузкість ринку. Добре розвиненими галузями промисловості були: лісопильна, нафтова, озокеритна, борошномельна, солевидобувна – у цих галузях використовувалися парові двигуни. Слабкорозвинені – легка, металообробна, лісопереробна, цукрова, текстильна, паперова - низький рівень техніки і технологій виробництва.

В промисловості переважав іноземний капітал – німецький, австрійський, англійський, французький, бельгійський, який притягувала дешевина сировини та робочої сили.

Причини повільного промислового розвитку: 1. Промисловість була сировинним придатком Заходу; 2. Невелика кількість міст, слаборозвинена торгівля, низька з/п, високий рівень безробіття; 3. Імпорт дешевих якісних товарів з Заходу, з якими промисловість Зах.України не могла конкурувати.

Закарпаття мало великі природні ресурси, власниками яких були в основному чужинці. Були там величезні лісові простори, які забезпечували сировину не лише для деревообробної та будівельної, але й для хімічної галузі промисловості. Хімічну промисловість почали розбудовувати у 1870-их роках коштами підприємців США, Англії, Німеччини, Франції. З деревини, зокрема бука, стали виробляти деревне вугілля, оцет, метил, алкоголь, ацетон та інші хімічні продукти.

У кінці XIX — на початку XX ст. в економічному житті Західної України відбуваються суттєві зрушення. Прискореними темпами почала розвиватися лісопильна та деревообробна галузі промисловості. На початку XX ст. Галичина експортувала щорічно 80-85 тис. вагонів лісоматеріалів. З 90-их років XIX ст. з'явилися ознаки концентрації виробництва, одним з виявів якого було утворення у 1892 р. нафтового картеля. У 1905 - 1906 рр. виникло понад 50 акціонерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких були «Галицько-Карпатське товариство», «Східниця», «Галичина».