У рамках стильового підходу зіставлення стильових і продуктивних характеристик інтелектуальної діяльності мало принциповий характер, що знайшло своє віддзеркалення у сформульованих Г. Уїткіном критеріях зіставлення поняття “стиль” поняттю “здібність”:
· стиль – це інструментальна (процесуально-динамічна) характеристика інтелектуальної діяльності. Здібність розглядається у зв’язку з рівнем виконання, тобто результативністю інтелектуальної діяльності;
· стиль – біполярне вимірювання, в рамках якого кожний когнітивний стиль описується за рахунок звернення до двох крайніх форм інтелектуальної поведінки на основі використання медіанного критерію. Здібність – уніполярне вимірювання;
· до стильових феноменів не застосовні оцінні думки, оскільки обидва полюси кожного стилю однаковою мірою сприяють ефективності індивідуальної поведінки. Здібності мають ціннісний контекст (зростання здібностей – завжди добре);
· стиль – стійка характеристика особистості. Здібність змінна у часі;
· стиль виявляється генералізовано в різних психічних сферах. Здібність специфічна по відношенню до певної діяльності (Witkin, Oltman, 1967).
Проте за останні десятиріччя межі, що розділяють феноменологію когнітивних стилів і здібностей, виявилися значною мірою розмитими. Зокрема, були продемонстровані численні факти зв’язку більшості стильових параметрів з різними аспектами продуктивності інтелектуальної діяльності.
Полюс поленезалежності, виміряний за допомогою тесту “Включені фігури”, співвідноситься з високими показниками невербального інтелекту і просторових здібностей, успішністю виконання тесту Равена, високим рівнем креативності, більш продуктивною пам’яттю, здібністю до перенесення знань і т. д. [16; 18].
Полюс рефлективності (за показником “кількість помилок”) у дітей був пов’язаний з вищими оцінками на вербальній, невербальній і загальній шкалах WISC, вищим рівнем метапам’яті, високою навчальною успішністю [там само].
Широкий діапазон еквівалентності (або “синтетичність”) поєднується з вищими показниками навчальної успішності, темпом навчання, мимовільного і довільного запам’ятовування, виконання субтестів “Пам’ять” і “Складання фігур” за методикою Векслера, більшою оригінальністю дивергентного мислення і т. д. [там само].
Гнучкість пізнавального контролю була пов’язана з вищими показниками мимовільного і довільного запам’ятовування, а також з вищою навчальною успішністю [3].
Полюс абстрактності співвідноситься з високим рівнем вербального інтелекту і креативністю (Harvey, Hunt, Schroder, 1961). Зв’язки когнітивної простоти–складності з інтелектуальною продуктивністю існують, проте вони украй суперечливі [4; 24].
Що стосується таких когнітивних стилів, як толерантність до нереалістичного досвіду, вузькість–широкість сканування, то чутливість до суперечностей і характеристики розподілу уваги мають відношення до продуктивності інтелектуальної діяльності.
Не менш умовним можна вважати і другий критерій розмежування стилів і здібностей. Постулат біполярності виявляється під питанням, оскільки більшість когнітивних стилів (з урахуванням форми їх операціоналізації) набуває якості уніполярного вимірювання. Більш того, сучасні дослідження дозволяють розглядати когнітивний стиль як квадриполярне вимірювання [21; 22].
Відповідно невизначеним є також третій критерій розведення понять “стиль” і “здібність”, оскільки в стильових характеристиках виявляється певний оцінний контекст. Так, прояви полезалежності й імпульсивності в ситуації навчальної діяльності є недоліком, який необхідно компенсувати для того, щоб підвищити потенціал научуваності учня.
Що стосується твердження про стійкість стилю і мінливості здібностей, і цей критерій знаходить свою умовність. У ряді досліджень було показано явище мобільності когнітивних стилів, які, як з’ясувалося, можуть мінятися під впливом інтелектуального навантаження, інструкції, навчання і т. п. [10; 18; 24].
Нарешті, стильові властивості зовсім не в такому ступені генералізовані, як це раніше уявлялося (наприклад, наголошується їх залежність від змістовної сфери, виду професійної діяльності і т. д.).
Таким чином, зіставлення стилів і здібностей втрачає свою очевидність. Мабуть, при аналізі співвідношення стильових і продуктивних властивостей інтелектуальної діяльності необхідно враховувати психологічну неоднозначність традиційних стильових показників. Так, для полезалежності–поленезалежності важливо додатково брати до уваги міру вираженості індивідуальних контролюючих стратегій; для імпульсивності–рефлективності – ступінь ефективності сканування видимого поля; для ригідності–гнучкості пізнавального контролю – міру інтегрованості словесно-мовних і сенсорно-перцептивних функцій; для вузького–широкого діапазону еквівалентності – рівень сформованості здібності до понятійного узагальнення [18; 19].
