Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Джерела варіативності інтелекту




 

У зв’язку з тим, що фактори – найпопулярніша характеристика інтелекту, широко обговорюється питання про їх природу – оскільки цей вираз кореляцій поведінкових (у тому числі й інтелектуальних) характеристик, то вони описові, а не сутнісні. Як вони виникають і чи є результатом досвіду чи вродженими здібностями?

Для відповіді на це питання звертаються до дослідів з формування установок у приматів: після того, як мавпи навчилися розрізняти трикутник і круг, інші форми вони також стали розрізняти набагато швидше. Тому можна зробити висновок, що фактори – результат узагальненого досвіду, і поки розрізнятимуться поведінкові прояви і форми досвіду індивідів, у них з’являтимуться нові фактори інтелекту.

Досліджувалася також успадкованість інтелектуальних здібностей, яка розуміється як відношення генотипічної дисперсії до фенотипічної (спостережуваної в експерименті). Проте коректніше було б говорити про роль спадковості в міжіндивідуальній мінливості й усвідомлювати факт можливості середовищних впливів на неї. Все це спонукає розглядати отримані результати вельми обережно [17]. Були виявлені вельми неоднозначні та суперечливі закономірності [8; 17]. Так, було показано, що у міру дорослішання дітей виявляється збільшення коефіцієнта кореляції показників інтелектуальності дітей і батьків. Причому ця закономірність посилюється з підвищенням економічного статусу сім’ї (тобто у фінансово благополучних сім’ях діти ближче до батьків за інтелектом, ніж у сім’ях бідних). Останнє, проте, ніяк не стосується сімей з прийомними дітьми (що дивно, оскільки економічне благополуччя – чинник явно середовищний). Зате якщо в сім’ї живуть разом діти рідні і прийомні, то усередині групи останніх теж спостерігається інтелектуальне зближення, але тільки між собою, а не з названими батьками або їх біологічними дітьми. Таким чином, в прийомній (фостерній) сім’ї формуються дві групи схожих одна на одну за інтелектом дітей – група рідних і група прийомних; а вплив середовища і спадковості приводить різними шляхами до подібних результатів.

Найбільш значущим серед внутрісімейних чинників мінливості виявляються статус сиблінга, стать дитини, інтервали між народженням дитини і найближчих до неї сиблінгів і т. д. Так, вивчаючи багатодітні сім’ї, різні автори стикалися з тим, що рівень інтелекту дитини має тенденцію зменшуватися у міру зростання кількості її старших братів і сестер, хоча ця тенденція також змінюється залежно від соціально-економічного рівня сім’ї і особливостей культури [8; 17].

Якщо ж батьки мають якісь особливості, відхилення інтелекту в ту або іншу сторону від середньої величини, то у біологічних дітей ця особливість компенсується за допомогою зворотного зсуву у напрямі середньої величини (це правило має назву генетичного регресу). Генетична теорія пояснює регрес тим, що чим більше відхилення, тим менша вірогідність збереження генної комбінації, що відповідає за цей рівень інтелекту.

У ряді сучасних досліджень, проведених завдяки вивченню близнят, було показано, що кореляції інтелекту дітей з характеристиками сімейного середовища (освітою, структурою сім’ї, економічним статусом) починають збільшуватися з віку двох років. Близнюки ростуть в особливій ситуації у порівнянні з одиночно народженими дітьми, тому на всіх отриманих результатах може позначатися і ця обставина; важливо, що молодші з близнят часто відчувають менш сприятливе ставлення до себе з боку батьків, що також позначається на їх інтелекті. Що ж до психопатології батьків (шизофренії, параної і психопатії у матерів), то це не впливає на схожість їх інтелекту з інтелектом дітей [16].

Узагальнюючи дані (якщо тільки це можна назвати узагальненням),
Д. Хорн запропонував так звану “модель шляхів”: на підставі 28 емпірично отриманих коефіцієнтів кореляції було виділено 9 основних параметрів, “шляхів”, що ведуть від факторів до інтелекту дітей. Ці шляхи від генетичних відхилень домінантності, від адитивної (пов’язаної з додаванням) складової генотипу, від загального сімейного середовища, від середовищних особливостей, які визначаються інтелектом батьків, від соціально-економічного статусу сім’ї і т. д. [17].

Отже, на думку ряду дослідників, вивчення психогенетики інтелекту приводить до висновків про більш низький, ніж це передбачалося раніше, рівень успадкованості інтелектуальних ознак, і про високу зумовленість варіативності показників сімейним середовищем.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-24; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 999 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

В моем словаре нет слова «невозможно». © Наполеон Бонапарт
==> читать все изречения...

2164 - | 2100 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.009 с.