Типологія характерів за П.В. Волковим

судити про напрям розвитку особистості, хоча б через обмеження, що накладаються дозволяючими можливостями характеру [4].

Назва підходу підкреслює той факт, що, разом з проявами хвороби (у граничному розвитку типу), в його зміст включені також і переживання самої хворої людини. А будучи лише трохи вираженими, акцентуації характеризують особливості особистості здорової людини, полегшуючи розуміння себе й інших і передбачаючи виникнення критичних ситуацій.

Типологія П.В. Волкова дуже практична і містить у собі відповіді на найважливіші питання, що виникають перед психологом-практиком: що властиве даному характеру завжди, що дуже типове, але властиве не завжди, що нетипове, але можливе і, нарешті, що в рамках даного характеру не зустрічається ніколи. Вся ця корисна інформація з’єднана в так званому ядрі характеру, описом якого ми і обмежимося. Всього Волков виділяє дев’ять типів характеру.

Отже, клініко-екзистенціальний підхід дає можливість розуміння людей з різними особливостями, виходячи з доступної їм норми психологічної реакції на все, що відбувається, що дозволяє, з одного боку, допомогти їм яскравіше виявитися, а з іншого – уберегтися від важких сторін їх характеру.