До практичного заняття 8-9.

1. Проблема соціальної, культурної відповідальності психології за власні досягнення. Проблема культуролізація психології та психологізації культури.

2. Проблема створення моделі і методів дослідження психічного світу цілісного, живого людини.

3. Проблема визначення наявного стану психологічної науки. Криза чи схізис? Риси кризи науки (напр., По В.М. Аллахвердова, А.В. Юревич).

4. Проблема відкриття методологічних перспектив. Прогноз розвитку методології психології. Значення методології для психологічної практики. Методологія та види діяльності практичного психолога.

5. Методологія та освіта.

6. Проблема методологічних комплексів психології. Проблема адекватного самоусвідомлення психології, психолога дослідника, практичного психолога та психолога - практика.

Питання для самоконтролю і роботи на практичному занятті:

1. Які основні риси кризи науки?

2. Яким вимогам повинна відповідати нова психологія?

3. У чому полягають етичні питання практичної і теоретичної діяльності в психології.

4. У чому виявляється значення методології для психологічної практики?

5. Як повинні ставитися до себе психологи? Яке громадську думку повинні про себе формувати?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ 8-9

Основні характеристики номотетического підходу в психологічних дослідженнях. Номотетічні підходи до наукового пізнання описаний Віндельбандом (в роботах І. Канта розглядається як спосіб законодавчої діяльності розуму), розкритий Риккертом. Розглядається як спосіб пізнання, метою якого є встановлення загального, має форму закономірності. Дослідник, націлений на пошук закономірностей, прагне від констатації окремого випадку перейти до розуміння загальної зв'язку й для нього окремий об'єкт спостереження не представляє наукової цінності. Досліднику, який орієнтується на номотетичну методологію, цікаві не характеристики унікальних властивостей даного об'єкта як цілого, а вираз загальної закономірності, що об'єднує даний об'єкт з безліччю інших. Знання цих законів дає можливість прогнозувати перспективні стану і характеристики об'єктів даного типу (класу) і, виходячи з цього, вибудовувати власну активність по відношенню до них [Забродін, 1987].

Ідеографічний підхід в дослідженні передбачає спосіб пізнання, метою якого є зображення об'єкта як єдиної унікальної цілісності. Ідеографічний метод може бути спрямований на осягнення індивідуального в його своєрідний, однократності, унікальності або на визначення загальних закономірностей, відображених в одиничному випадку. Усвідомлено який звертається до даного типу дослідницької методології змушений розглядати ціле як нерівний сумі його частин. Визначення результатів дослідження, здійснюваного за допомогою ідеографічного методу, як правило, формулюються поза рамками і категоріальних шаблонів, але в межах понятійного поля, що задається теоретичним напрямком, обраним автором [4, 5].

Номотетичний і идеографічний підходи розрізняються за кількома ознаками.

1.) по-різному розуміється об'єкт вивчення. Якщо в рамках номотетичного підходу присутній атомістське розуміння психічних явищ, то ідеографія орієнтується на холістчний підхід.

2) номотетика, в цілому, орієнтована на лінійний детермінізм в поясненні причин явищ, тоді як ідеографія передбачає можливість імовірнісного або кругового типів детермінізму.

Протиставлення номотетичний і ідеографічний підходів знаходить вираз і в рамках здійснення наукового дослідження. Номотетічних діагностика, по суті, є сциєнтичних і нормографічних, і конкретна особистість, індивідуальність зводиться в рамках цього підходу до набору певних значень за нормативними общегрупповой шкалами. Такий підхід передбачає відносну простоту в його здійсненні, а також нескладний шлях докази репрезентативності отриманих даних, але має цілий ряд недоліків, до яких, перш за все, слід віднести високу ступінь формалізованості інструментарію і дослідження в цілому. Дослідження, орієнтоване на використання ідеографічного методу, що базується на розумінні особистості як особливої, неповторної цілісності, як правило, не претендує на високі узагальнення і репрезентативність отриманих результатів (класично орієнтованими дослідниками це розглядається як непереборна проблема методу). Якщо ж така ідея декларується (як, з певними застереженнями, було у випадку окремих досліджень А.Р.Лурия, З. Фрейда та деяких інших найвизначніших психологів), то її втілення неминуче вимагає від дослідника гранично жорсткою і послідовної реалізації теоретичних підстав в ході інтерпретації, а також переконливого логічного обґрунтування запропонованих узагальнень.