1. Значення курсу «Методологічні основи психології» в професійній підготовці психолога.
2. Об'єкт і предмет методології психології.
3. Наука як важлива форма пізнання. специфіка психологічної науки. поняття науки, форма науки, наука як знання.
4. Наука як специфічна діяльність фахівця. критерії наукових знань. співвідношення понять «наука», «філософія», «світогляд».
5. Сучасні уявлення про науковому пізнанні.
6. Види і властивості знань. Основні операції пізнання. Етапи пізнавального процесу.
7. Наукове і ненаукове психологічне знання. Здоровий глузд як джерело знань про психіку.
Питання для самоконтролю і роботи на практичному занятті:
1. Які ознаки психологічної науки і чим вона відрізняється від інших навчальних дисциплін?
2. Що є об’єктом і предметом психології?
3. Що таке методологія?
4. Які основні проблеми психології?
5. Яка мета і завдання психології?
6. На чому ґрунтуються і в чому полягають особливості методології психології?
7. Що означає методологічне значення? Як ми можемо його виміряти?
8. Як відрізнити наукове знання від ненаукового?
9. Як співвідносяться теорія та міф?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ 1
Основні структурні компоненти теоретичних знань до практичного заняття 1.
Поняття науки (проблема дефініції, форми існування і функції науки, основні критерії науковості знання). Співвідношення понять «наука», «світогляд», «філософія» (наука і світогляд, наука і філософія).
Проблема визначення поняття «наука» як одна з найбільш складних проблем сучасної теорії пізнання і методології науки. Наука може розглядатися як особливий метод пізнання, соціальний інститут, форма накопичення знань і пізнавальних традицій і т.д.
Важливою в справі визначення науки є її виділення з широкого кола альтернативних форм пізнання дійсності, до яких, перш за все, слід віднести міфологію, релігію, філософію, буденне пізнання.
Існує кілька альтернативних позицій пов'язаних зі спробою вирішення питання про виникнення науки. Б. Рассел і ряд інших зарубіжних і вітчизняних вчених вважають, що наука зароджується в давньогрецької цивілізації. Найбільш поширеною точкою зору вважається концепція її виникнення в епоху нового часу. При визначенні науки будемо орієнтуватися на цю останню концепцію.
Під наукою будемо розуміти особливий вид пізнавальної діяльності, спрямованої на вироблення системно організованих знань про світ (Стьопін).
Форми існування науки:
• Наука як знання;
• Наука як діяльність;
• Наука як соціальний інститут.
Функції науки:
1. Культурно-світоглядна;
2. Індустріально-виробнича;
3. Соціального управління;
4. Узагальнення і акумуляції соціального досвіду.
Основні критерії науковості знання:
1. формально-логічна несуперечливість знання;
2. емпірична обґрунтованість і проверяемость знання;
3. раціональний характер знання;
4. інтерсуб'єктивність. (Зеленков).
Ці критерії частково втрачають свою актуальність при переході від класичного типу раціональності (з кінця 18-початку 19ст до 30-их р 20 ст.) До некласичного (кінець 30-их р 20-го ст. - 70-е р 20 -го ст.) і далі до постнекласичному (з'являється в остан. третині 20-го ст.).
Співвідношення понять "наука", "філософія", "світогляд".
Слідом за Зінченко і Мещерякова визначаємо світогляд як «комплекс узагальнених уявлень даної особистості про своє місце в світі і про себе» [Зінченко]. Основною проблемою, яку вирішує світогляд, є проблема відносини між людиною і дійсністю, частиною якої він є. Різні види знання відрізняються за своїми можливостями участі в світогляді людини.
Філософія - це «особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи і основи людського буття, про найбільш загальних сутнісних характеристиках людського ставлення до природи, суспільству і духовного життя у всіх її основних проявах» [Степін енциклопедії. 1142]. Як наука, так і філософія спрямовані на надання світогляду людини раціонально-теоретичної форми. Однією з функцій філософії є категоризація імпліцитних культурних процесів. У сучасній філософії існує два підходи до проблеми взаємини науки і філософії.
- Розмежування науки і філософії, обгрунтування самостійного статусу філософії (екзистенціалізм, філософія життя, філософська антропологія).
- Наукове пізнання як вища культурної цінності, а філософія - інструмент вирішення метанаучної проблеми (позитивізм і неопозитивізм) (Корнілова 2008).
В.С.Стьопін розглядає світогляд або картину світу як контекст, що впливає на специфіку наукового пізнання, як в індивідуальному, так і надіндивидуальні масштабах. У надіндивидуальні плані такою картиною світу є саме філософська картина світу, або філософія.
