1. Асмолов, А.Г. По ту сторону сознания. Методологические проблемы неклассической психологии/А.Г.Асмолов. М.: Смысл, 2002.
2. Берулава, Г.А. Методология современной психологии. Монография/ Г.А. Берулава. - М.: Издательство Московского психолого - социального института; Воронеж.: Издательство НПО «МОДЭК», 2009.
3. Василюк, Ф.Е. Методологический смысл психологического схизиса / Ф.Е.Василюк // Вопр. психол. 1996. № 6. С. 25-40.
Кун, Т Структура научных революций / Т. Кун. – М.: Прогресс, 1975
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4
Тема: Співвідношення теоретичної психології, практичної психології та психологічної практики
Основні структурні компоненти теоретичних знань
До практичного заняття 4
1. Відмінності і загальне між теоретичною психологією, практичною психологією і психологічної практикою.
2. Проблема співвіднесення практичної психології і психологічної практики.
3. Проблема відірваності психологічної практики від психологічної теорії. Проблема виразності шуканих закономірностей в конкретному об'єкті дослідження.
4. Проблема розкриття кордонів методологічного значення психологічної практики. Чи означає, що для принципово нових досягнень в психології повинен змінитися сам психолог дослідник.
5. Проблема інформаційної та предметної, проблемної ізольованості теоретичної психології і практичної, особливо від «популярною, масової».
6. Області, об'єкти і контексти практичної діяльності психологів. Види знань, використовуваних в психологічній практиці.
Питання для самоконтролю і роботи на практичному занятті:
1. Які можливості психологічної науки в забезпеченні практичної роботи психологів.
2. У чому принципова відмінність і фундаментальні зв'язки між трьома частинами психології?
3. Чим можуть бути визначені межі методологічного значення психологічної практики?
4. Чи означає, що для принципово нових досягнень в психології повинен змінитися сам психолог дослідник?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ 4
Наукова картина світу класичного типу раціональності. Ідеали і принципи класичної науки. Філософські підстави науки класичного типу.
Найважливіші методологічні компоненти, що утворюють основу науки і дозволяють охарактеризувати кожен з етапів її розвитку (по В.С. Стьопіна (2000)):
• наукова картина світу;
• ідеали і норми наукового пізнання;
• філософські підстави науки.
Наукова картина світу класичного типу раціональності. Будь-яка наукова картина світу передбачає певні уявлення щодо влаштування дійсності. Магістральними для класичної науки слід вважати принципи детермінізму і атомізму. Детермінізм передбачає наявність жорсткої лінійної імплікатівной зв'язку між явищем і його причиною. Атомізм реалізується в ідеї про те, що будь-яке ціле одно простий сумі його частин. Найбільш оптимальним поєднанням розглянутих вище принципів характеризується ньютоновская механіка.
Ідеали і принципи класичної науки: ідеал «досвідченої доказовості» (формується в руслі позитивізму (А. Сен-Сімон, О. Конт, Мілль, Г. Спенсер та ін.)); ідеал науковості знання (сформувався в руслі сцієнтизму); принцип веріфеціруемості (неопозитивізм (члени Віденського гуртка: М.Шлік, Г.Ган, К.Гедель. О.Нейрат, Р.Карнапа); принцип фальсифікації (сформульований неопозітівісти К. Поппером); неувага до можливого впливу на результат дослідження пізнавальних особливостей дослідника, обраних для дослідження знарядь пізнання; приведення в відносини тотожності таких понять як об'єктивне, просторове, зовнішнє, з одного боку, і внутрішнє і суб'єктивне, з іншого.
Запит на практичну психології кінця ХІХ початку ХХ століття. Перші тести з визначення обсягу пам’яті, IQ.
«Міфологеми» науки, вибудуваної в логіці позитивізму (по Веймера):
1. Наукове знання базується на твердих емпіричних фактах;
2. Теорії виводяться з фактів (і, отже, вторинні по відношенню до них);
3. Наука розвивається за допомогою поступового накопичення фактів;
4. Оскільки факти формують підстави нашого знання, вони незалежні від теорій і мають самостійне значення;
5. Теорії (або гіпотези) логічно виводяться з фактів за допомогою раціональної індукції;
6. Теорії (або гіпотези) до прийняття або відхилення виключно на основі їх здатності витримати перевірку емпіричним досвідом.
