Значну роль у забезпеченні надійності банку та ефективності його діяльності відіграє власний капітал. Він є джерелом початкових ресурсів банку, відіграє роль амортизатора і гаранта, дає банку можливість виконувати свої зобов’язання в екстремальних ситуаціях. Власний капітал банку виконує такі функції:
· реєстраційну — при створенні кредитної організації; емісійну — при формуванні акціонерного капіталу; регулювальну — є капітальною базою розрахунку економічних нормативів діяльності банку;
· резервну (захисну) — забезпечує визначені гарантії вкладникам, кредиторам і клієнтам банку;
· оперативну — забезпечує розвиток банку, можливості нарощування обсягу банківських операцій.
Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування власного капіталу банку як правило є:
1. Базою власного капіталу банку є статутний капітал — величина, зареєстрована при його реєстрації відповідно до встановленого НБУ мінімально необхідного розміру капіталу для новостворюваних банків. Надалі ця величина може бути переглянута за рішенням його власників, акціонерів чи пайовиків. Формування статутного капіталу залежить від організаційної форми комерційного банку. Якщо банк створюється у формі акціонерного товариства, то статутний капітал формується із суми номінальних вартостей акцій, що розподіляються шляхом відкритої підписки на них або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками відповідно до їх частки у статутному капіталі. Якщо банк зареєстрований як товариство з обмеженою відповідальністю, то статутний капітал розподіляється на паї, розмір яких сплачують засновники. Але, незалежно від організаційної форми банку, його статутний капітал формується тільки за рахунок внесків засновників (учасників) банку з обов’язковим підтвердженням аудиторів. Бюджетні, кредитні кошти забороняється використовувати для формування статутного капіталу приватного банку. Статутний капітал державного банку утворюється за рахунок бюджетних коштів.
Режим створення і наповнення фондів та загальних резервів банку регулюється внутрішніми нормативами банку та чинним законодавством.
Емісія акцій як форма створення і поповнення статутного фонду комерційного банку регулюється законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу». Перший випуск акцій банку має повністю складатися з простих акцій. Реєстрація і реалізація банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами.
Усі випуски акцій банками типу відкритих акціонерних товариств підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). При повторній емісії банки можуть випускати привілейовані акції. Для отримання права на повторну емісію акцій банк має бути беззбитковим, не підлягати санкціям НБУ, не мати прострочену заборгованість перед бюджетом і кредиторами. Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. При першій емісії його готують засновники, при наступній — правління банку. В проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансовий стан, інформація про попередні випуски цінних паперів.
2. Резервний фонд комерційного банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів за привілейованими акціями, якщо недостатньо прибутку. Наявність коштів у ньому забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів і фіксується в установчих документах, але він не може бути меншим ніж 25% статутного фонду, а розмір відрахувань — меншим ніж 5% чистого прибутку.
3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та інші), які призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Порядок формування і використання цих коштів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку.
Елементом резервного капіталу є загальні резерви, призначені для покриття можливих збитків за операціями банку. їх відмінність від резервного фонду полягає в тому, що вони мають більш конкретне призначення (наприклад, створюються для зниження негативних наслідків у зв’язку з неповерненням кредитів, виникненням збитків від операцій з валютою та цінними паперами, що знаходяться в розпорядженні банку). Загальні резерви створюються з чистого прибутку, що залишається в банку після сплати податків.
4. Нерозподілений прибуток — джерело внутрішнього походження. За своїм змістом він є резервом банку, який залишається після розподілу чистого прибутку на сплату податку, формування резерву та виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію, тобто на розширення банківського бізнесу. Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік залежить головним чином від розміру дивідендів, які повинні сплачуватися акціонерам.
Розмір власного капіталу комерційного банку залежить від таких факторів:
· рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це мінімальний розмір сплаченого статутного фонду банку);
· специфіки клієнтури. За значної кількості невеликих вкладників власного капіталу потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;
· характеру активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.
Українська методика визначення капіталу банку і розрахунку його достатності випливає з рекомендацій Базельського комітету. Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі в 1987—1988 рр. затвердив основні стандарти оцінки банківського капіталу. Згідно з цими рекомендаціями капітал банку поділяють на основний (капітал І рівня) та додатковий (капітал II рівня).
Капітал поділяється на два рівні:
1. Основний (первинний, капітал І рівня) — акції або паї, емісійні доходи; частина фондів і частина прибутку звітного періоду.
Під основним капіталом треба розуміти постійну (незмінну за вартістю) частину капіталу, що може бути використана на покриття будь-яких збитків.
2. Додатковий (вторинний, капітал ІІ рівня) — величина, що змінюється залежності від зміни вартості активів або ринкових ризиків, зокрема резерви під кредитні ризики (I група) і частина резервів за цінними паперами.
Емісійний дохід — дохід, утворений від продажу акцій за ціною, вищою ніж номінальна.
Фінансова стійкість будь-якого комерційного банку може характеризуватися за такими напрямами:
· розмір капіталу;
· структура (частка його окремих складових);
· темп зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових;
· нетто-частка власних засобів.
