Банківська система України

БАНКІВСЬКА

СПРАВА

 

Тема 1. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, СТРУКТУРА

 

Банківська система України

На думку ряду авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник на тій стадії розвитку кредиту, коли без його ділової допомоги неможливе було активне функціонування капіталістичних підприємств, а саме — в період розвитку мануфактурного виробництва.

Інші автори вказують на більш раннє виникнення банків — ще за античного і феодального господарства, коли з’явилася потреба в посередниках при здійсненні платежів.

Таким чином, уявлення про час появи банківських установ розтягується майже на дві тисячі років. Отже, суть питання про перші банки не стільки у визначенні чіткої історичної дати їх виникнення, скільки у визначенні того, що взагалі можна вважати банком.

За свідченнями істориків, перші банківські операції виконували як окремі особи, так і деякі церковні установи, що концентрували значні грошові та матеріальні ресурси. У давніх святилищах накопичувалась величезна кількість грошей. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Вклади, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, зробили знамениті грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський, Ефеський) водночас і своєрідними банківськими установами.

Перші банкіри незабаром зрозуміли, що накопичені ними величезні грошові багатства лежать без руху, в той час як від них можна було б одержувати істотну користь, віддаючи їх у тимчасове користування або відкриваючи самостійні торговельні й ремісничі підприємства. Заставою при цьому звичайно були кораблі й товари, а в окремих випадках — будинки, коштовні камені й навіть раби. Надання позик супроводжувалося стягненням високих відсотків. Разом із кредитними операціями давніх банків поступово знайшли розвиток і розрахунки з обслуговування вкладників. Поступово банківська клієнтура розширювалась. Банки, у свою чергу, стали виконувати функції довірителів в укладанні договорів між клієнтами, почали виступати посередниками в торгових угодах. Для полегшення розрахунків стародавні банки випускали навіть банківські квитки, що були в обігу нарівні з повноцінними грошима. Усе це свідчить про те, що перші банки виникли задовго до мануфактурної стадії капіталізму.

Проте неправильно вважати, що описані операції давнього товарно-грошового обороту свідчать про повноцінне функціонування банківських установ. Наявність кредитора і позичальника — це тільки передумова зародження банку. За яких же умов звичайний міняйло або кредитор перетворилися в банк? Банком вважається такий рівень розвитку кредитної справи, за якого кредитні, грошові й розрахункові операції концентруються в єдиному центрі, що організовує грошовий обіг та кредитні відносини. У сучасному світі через банки здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, посередницькі угоди й управління майном.

Отже, банк з економічної точки зору — особливий кредитний інститут, що спеціалізується на акумулюванні тимчасово вільних грошових коштів і розміщенні їх від свого імені з метою одержання прибутку.

У законі України «Про банки та банківську діяльність» банком названо будь-яку установу, яка виконує функції кредитування, касового й розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом.

Конкретним результатом банківської діяльності є банківський продукт — особливі послуги, що надаються банком клієнтові, а також готівкові і безготівкові платіжні засоби, що емітуються ним у процесі надання вищезгаданих послуг. Специфікою банківського продукту є його обмеженість сферою грошового обігу та нематеріальний зміст.

Логічно, що вся сукупність банківських установ країни має бути належним чином організаційно оформлена. Під банківською системою розуміють історично складену і законодавчо закріплену систему організації банківської справи в країні. Законодавство встановлює структуру банківської системи, визначає сферу діяльності, підпорядкованість та відповідальність для різних інститутів, що входять до неї.

Необхідність формування банківської системи визначається двома групами причин:

1) пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами — забезпечення сталості грошей та стабільної роботи банків;

2) пов’язаних з функціонуванням грошового ринку та забез­печенням збалансованості між попитом та пропозицією на грошовому ринку.

Сучасні банківські системи, як правило, складаються з двох рівнів. На верхньому рівні знаходиться Національний (центральний) країни, а на другому, нижньому, решта банків. Після набуття Україною незалежності почалась розбудова національної банківської системи, що також представлена двома рівнями банків: перший рівень займає Національний банк України, 26 регіональних обласних управлінь якого розміщені на території держави, а другий — комерційні банки.

Банківська система покликана виконувати такі функції:

· трансформаційну — зумовлена посередництвом банків. Трансформуються терміни, розміри та ризики в процесі перетворення банками грошових коштів на позиковий капітал;

· створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;

· забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку.

За правом власності комерційні банки поділяються на:

· державні — переважна більшість центральних банків, а також окремі комерційні банки, що повністю націоналізовані, або ті, в яких держава володіє контрольним пакетом акцій;

· приватні — можуть бути створені у будь-якій організаційно- правовій формі. В міжнародній практиці домінує акціонерна форма. В Україні поряд з цією формою активно створюються комерційні банки у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю;

· кооперативні — як правило, створюються за галузевою ознакою, наприклад у сфері сільського господарства. Своєю діяльністю охоплюють незначну територію — у межах області, федеральної землі, тощо. Особливістю їх є те, що кількість засновників (як правило) не може бути меншою за 50 осіб, і те, що в процесі своєї діяльності такий банк діє переважно в інтересах засновників. Наприклад, більшість власників фермерських господарств на певній території створили кооперативний банк для того, щоб кожен з них за потреби міг узяти там позику для оновлення машинного парку, птахоферм чи ферм для худоби, закупівлі насіння, добрив тощо.

За спектром виконуваних операцій банки поділяються на універсальні, що виконують усі види депозитних, кредитних та розрахункових операцій, і спеціалізовані, діяльність яких обмежується кількістю виконуваних операцій за функціональною, галузевою чи клієнтською ознакою.

Окремі банківські операції на підставі ліцензій можуть здійснювати пенсійні та інвестиційні фонди, кредитні спілки, ломбарди, лізингові, факторингові та страхові компанії.

За територіальною ознакою банки поділяються на міжнародні, національні, регіональні, міжрегіональні, муніципальні.

Крім того, в процесі концентрації і централізації банківського капіталу можливе об’єднання банків та кредитно-фінансових установ у консорціуми, корпорації, асоціації тощо.

Для ефективної роботи банківської системи недостатньо самих лише банків, їм потрібна належна інфраструктура, що включає:

· міжбанківські розрахункові центри;

· системи міжбанківського зв’язку;

· центри технічного та технологічного обслуговування банків;

· інформаційні та навчальні центри для кадрів банківської системи;

· створення міжбанківських фондів страхування депозитних вкладів;

· банківські об’єднання, асоціації, союзи тощо.

 

Національний банк

Національний Банк України — державний банк країни, який, разом із своїми філіями, є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Його було утворено згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 30 бе­резня 1991 року.

Згідно із цим законом, на нього було покладено такі основні функції:

·емісія національних грошей та організація їх обігу;

·грошово-кредитне регулювання економіки (монетарна по­літика);

·акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;

·кредитно-розрахункове обслуговування уряду (обслугову­вання державного боргу країни, проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку);

·кредитор останньої інстанції для комерційних банків;

·організація розрахунків між банками;

·видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банків­ських операцій та операцій з іноземною валютою;

·контроль за діяльністю комерційних банків;

·накопичення, зберігання та проведення операцій із золото­валютними резервами країни.

НБУ є особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи ор­ганізації якого визначаються Конституцією України, Законом «Про Національний банк України», іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн. грн. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ра­ди Національного банку. Джерелами формування статутного ка­піталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необ­хідності — Державний бюджет України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває в йо­го повному господарському розпорядженні.