Комерційні банки в Україні

Другий рівень банківської системи скла­дається з комерційних банків. Банком з юридичної точки зору прийнято вважати фінансово-кредитну установу, яку зареєстро­вано як банк і яка може здійснювати сукупність операцій, відне­сених до кола банківських.

Банківська діяльність в Україні має здійснюватися згідно із Законом України «Про банки та банківські діяльність» від 07.12.2000 р. Цим законом визначено значний перелік операцій, які віднесено до банківської діяльності, зокрема:

·залучення коштів фізичних і юридичних осіб (до запитання і на певний строк);

·розміщення залучених коштів від свого імені та за свій ра­хунок кредитними та інвестиційними операціями;

·відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юри­дичних осіб;

·здійснення розрахунків за дорученням фізичних та юриди­чних осіб, банків-кореспондентів;

·інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових до­кументів та касове обслуговування фізичних та юридичних осіб;

·купівля-продаж іноземної валюти в готівковій і безготівко­вій формах;

·операції з банківськими металами;

·видача банківських гарантій;

·операції з платіжними картками.

Отже, банки — це особливі економічні інститути, що акумулюють грошові кошти, надають кредити, здійснюють розрахунки на грошовому ринку. Саме таке визначення можна дати банку в економічному розумінні.

Комерційні банки також часто розглядаються у двох аспек­тах — широкому та вузькому:

• у широкому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;

• у вузькому розумінні комерційний банк — це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання прибутку.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (рис. 1.2):

• пасивні операції;

• активні операції;

• послуги.

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отри­мання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасив­них операцій грошові кошти становлять переважну частину ре­сурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій у його дія­льності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридич­них осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерцій­них банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій ві­дображаються в пасиві балансу банку.

Рис. 1.2. Основні види операцій та послуги комерційного банку

Активні операції — це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних опера­цій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резе­рвів, формування інших активів (придбання приміщень, облад­нання тощо). Результати активних операцій відображаються в ак­тиві балансу банку. Активні операції тісно пов’язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в ак­тиви, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у ви­гляді обов’язкових та вільних резервів, і терміни вкладень в ак­тиви відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Крім того, кредитні операції банків призводять до появи додаткових коштів у пасивах. Усе це потребує від банку управління активами та па­сивами в їх взаємозв’язку як єдиним комплексом банківської дія­льності.

Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських паси­вів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківсь­ких послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та ін. Істотною ознакою банків­ських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додатко­ві ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійс­нює, як правило, в процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримують, як правило, не у вигляді відсотків, а у формі комісійних. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності.

Для того щоб банк зміг розпочати свою роботу, він має бути зареєстрованим. Комерційний банк вважається створеним і набу­ває статусу юридичної особи з часу його реєстрації НБУ в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та фінансово кредитних установ. Порядок реєстрації і ліцензування встанов­лений Законом «Про банки і банківську діяльність» і докладно викладений у Постанові НБУ № 375 від 07.12.2003 р. «Про за­твердження Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій».

Для державної реєстрації й одержання ліцензії на здійснення банківських операцій банки надають наступні документи:

·заяву з клопотанням про державну реєстрацію кредитної організації та видачі ліцензії на здійснення банківських операцій

·установчий договір;

·статут;

·протокол зборів засновників про прийняття статуту та про затвердження кандидатур для призначення на посади керівників виконавчих органів та головного бухгалтера;

·свідоцтво про сплату державного збору;

·копії свідоцтв про державну реєстрацію засновників, їх статутні документи та аудиторські висновки про їх фінансо­вий стан;

·декларації про доходи засновників — фізичних осіб;

·анкети кандидатів на посади керівників департаментів і го­ловного бухгалтера банку;

·за необхідності інші.

Статутний капітал складається із внесків її засновників чи акціонерів, підтверджених аудитом. Засновниками комерційного банку можуть бути українські та іноземні юридичні й фізичні особи, за винятком профспілкових і політичних організацій, спі­лок і партій, громадських фондів, рад усіх рівнів, їх виконавчих органів, офшорних компаній і банків. Норматив мінімального розміру статутного капіталу встановлюється НБУ.

Внески засновників, акціонерів до статутного капіталу комерційного банку здійснюються у грошовій формі в національній ва­люті України та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів).

Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок. На цей рахунок кожен із засновників вносить визначену установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття такого рахунку є заява на відкриття рахунку та установчий договір.

На момент реєстрації комерційного банку статутний фонд має бути сплачений у розмірі 30% для банків відкритого типу і 50% — для банків закритого типу.

Після реєстрації банку зібрані кошти перераховуються з тим­часового рахунку комерційного банку на його кореспондентсь­кий рахунок у регіональному управлінні НБУ за місцем знахо­дження.