Благо – засіб задоволення людських потреб.
Валюта -грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товарів.
Вартість – втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.
Вартість товару – це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.
Галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі.
Гіперінфляція — це інфляція, що вийшла з-під контролю, ситуація, коли ціни стрімко зростають (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі, або 1 – 2 % на день) разом із швидким знеціненням грошової одиниці.
Гроші – особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.
Грошови́й о́біг – безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових, торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій.
Грошовий (фінансовий) ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб’єктів економіки. Руху обігових коштів підприємств, банків, населення й держави.
Грошо́во-креди́тний мультипліка́тор — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку.
Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.
Деномінація – зміною номінальної вартості грошових знаків з їх обміном на нові більші грошові одиниці з одночасним перерахунком цін, зарплати, тарифів тощо (у такому співвідношенні).
Депозит — внесок клієнтом банку певної суми грошей на свій рахунок у цьому банку.
Дефляція – загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.
Економічні блага – це блага, що є об’єктом чи результатом економічної діяльності, а отже, що існують в обмеженій кількості порівняно з потребами, які вони задовольняють (наприклад автомобіль, хліб, одяг).
Закон вартості: внутрішньо необхідний об’єктивний і сталий зв’язок між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції.
Закон грошового обігу: кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін товарів, що реалізуються, яка поділена на число обертів (швидкість обороту) однойменних одиниць.
Індекс інфляції – відношення рівня інфляції звітного періоду до рівня інфляції базового періоду.
Інфляція – процес знецінення грошей і загального підвищення рівня цін на товари та послуги внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою, яка виявилась не забезпеченою економічними благами.
Інфляція витрат (пропозиції) – це зростання цін під впливом наростаючих витрат виробництва, насампред зростання витрат на заробітну плату.
Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.
Кредитна картка — пластиковий носій, на якому записана в електронній формі інформація про величину суми грошей, якою може розпоряджатись її власник.
Кредитні гроші — гроші, які являють собою боргові зобов’язання суб’єктів економіки і завдяки цьому виконують роль знаків вартості в обігу.
Мінова вартість – це кількісні пропорції які утворюються в результаті обміну товарів.
Монета — певна кількість металу визначених форми, ваги та проби з відповідним державним клеймом.
Натуральне виробництво – форма господарювання, за якої продути праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині господарств, у яких вони вироблені.
Неекономічні блага – блага, які надані людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (повітря, морська вода, сіль).
Неповноцінні гроші – номінальна вартість яких вища від реальної, тобто вища витраченої на їх виробництво суспільної праці. До них належать: металеві знаки вартості (золота монета, що стерлася; білонна (розмінна) монета яка виготовлена з дешевих металів); паперові знаки вартості (паперові й кредитні гроші – вексель, банкнота, чек).
Нуліфікація – вилучення старих грошових знаків з обігу чи їх обміном з незначним викупом.
Повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (5 – 10 % на рік).
Повноцінні гроші – гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них) відповідає реальній вартості матеріалу, з якого вони вироблені. До таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети).
Помірна інфляція - проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (3 – 5 % на рік).
Просте товарне виробництво — товарне господарство, в якому товари виробляються дрібними виробниками — ремісниками, кустарями, селянами тощо.
Ревалоризацією – повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків та підвищенням їхнього курсу (через продаж державою цінних паперів або золота та комплексом заходів, спрямованих на оздоровлення національної економіки і збільшення виробництва високоякісних конкурентоспроможних товарів).
Реставрація валюти – відновлення до інфляційної купівельної спроможності та курсу національної валюти щодо інших вільноконвертованих валют.
Ринок грошей – монетарний ринок, де продаються грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій з метою обслуговування.
Рідкість – характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.
Розвинена форма товарного виробництва — товарне господарство, в якому майже все виробляється не для себе, а на ринок і в якому масовим товаром стає робоча сила людини (праця); капіталістичне товарне виробництво.
Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певні людські потреби (як особисті, так і виробничі).
Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.
Суспільний поділ праці – спеціалізація, стійке закріплення виробників за виготовленням певних продуктів або за певними видами діяльності чи виробничими операціями.
Те́мпи інфляції — середньорічне збільшення загального рівня цін у відсотках.
Товар – продукт праці (вироби, послуги), здатний задоввольняти певні потреби людини і призначений для купівлі-продажу.
Товарне виробництво – форма господарювання, при які продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для власних, а для суспільних потреб, які визначаються ринком.
Товарні економічні відносини — система зв’язків і відносин між людьми, які пов’язані з виробництвом товарів та їх обміном на ринку.
Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності людей, функціонування суспільного виробництва.
Функції грошей – це певна дія чи «робота» грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення, тобто дії які вони здійснюють у ринковій економіці.
