Історично першою є теорія зовнішньої торгівлі – меркантилізм (ХVІ-ХVІІ ст.). Меркантилісти розглядали міжнародну торгівлю як гру з нульовою сумою, в якій виграш країни неминуче означає програш її торговельного партнера. Вони підкреслювали необхідність реалізації такої зовнішньоекономічної політики, яка б сприяла досягненню позитивного сальдо торговельного балансу.
Теорія абсолютних переваг. Ця теорія створена ще за часів промислового перевороту в Англії. Під абсолютною перевагою розуміється здатність країни виробляти товари та надавати послуги з найменшими витратами порівняно з іншими країнами. Основоположником цієї теорії є А. Сміт, котрий уперше розглянув проблему ефективності міжнародного поділу праці у вигляді теорії абсолютних переваг. У праці “Багатство народів” він обгрунтував положення про те, що країна, котра володіє великими запасами певного виду сировини, а відтак має можливість отримувати дешевші матеріали, має спеціалізуватись на їх використанні. У зв'язку з цим ним сформульовано принципи абсолютних переваг: кожний розсудливий суб'єкт господарювання не повинен ніколи виробляти те, що вигідніше купити. Тому необхідно імпортувати товари з країн, де витрати абсолютно менші, а експортувати ті товари, втрати яких нижчі в експортерів. Для того, щоб такий обмін був взаємовигідним, ціна будь-якого товару на зовнішньому ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна рівноваги на той самий товар у країні-експортері, і нижчою, ніж у країні-імпортері.
Теорія порівняльних переваг. Вона є теоретичною основою політики вільної торгівлі та використовується у міжнародних економічних відносинах. Теорію порівняльних переваг сформулював Д. Рікардо в роботі “Основи політичної економії та оподаткування”.
Принцип абсолютних переваг - лише частковий випадок із загального правила, на що вказував Д. Рікардо у своїй праці. Ситуація порівняльних переваг - це здатність країни виробляти товари та надавати послуги з відносно нижчими альтернативними витратами, ніж їх виробляє будь-яка інша країна. І кожна з країн світової спільності повинна намагатися цього досягти.
Згідно з теорією порівняльних переваг, в основі міжнародної торгівлі лежить виробництво. Кожній країні доцільно виробляти й експортувати ті товари та послуги, які обходяться їй порівняно дешевше, тобто на які витрачається менше праці та капіталу, а імпортувати ті товари, які дешевше виробляються за кордоном.
Факторна теорія зовнішньої торгівлі. Цю теорію запропонували шведські вчені Еле Хекшер (1879 - 1952) і Бертил Олін (1899 - 1979). Вона значно досконаліша, ніж теорія Д. Рікардо. Автори пов’язують теорію порівняльних переваг із теорією цін на фактори виробництва. Країни продають (експортують) товари інтенсивного використання відносно надлишкових факторів та ввозять (імпортують) продукти інтенсивного використання відносно дефіцитних для них факторів. У результаті відбувається вирівнювання цін на фактори виробництва, втрачаються відносні переваги, вирівнюються умови розвитку.
Американський вчений Пол Самуельсон визначив математичні умови, за яких реалізується теорія Хекшера-Оліна [3].
Парадокс Леонтьєва. Найсуттєвішої модифікації факторна теорія зовнішньої торгівлі зазнала в дослідженнях Василя Леонтьєва (середина 50-х років XX ст.). Аналізуючи спеціалізацію економіки США у світовій торгівлі, В. Леонтьев виявив феномен, названий у науковій літературі “парадокс Леонтьева”:в американському експорті переважали трудомісткі товари, а в імпорті - капіталомісткі. Оскільки в повоєнній Америці капітал був відносно надлишковим фактором виробництва, а рівень заробітної плати значно вищим, цей емпірично отриманий результат суперечив тому, чого можна було очікувати, виходячи з факторної теорії зовнішньої торгівлі.
Пояснюється парадокс тим, що одна людино-година американської праці еквівалентна трьом людино-годинам іноземної праці. Отже, США мають надлишок праці високої кваліфікації, що й зумовлює таку структуру експорту.
Теорія альтернативних витрат. Обгрунтована американським економістом австрійського походження Готтфрідом Хеберлером. Згідно з нею поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів визначають технологічні змінні. Оскільки країни експортують наукомістку продукцію технологічно передового виробництва, вони тим самим сприяють поширенню новітніх технологій, що ліквідує розрив між технологічними рівнями, а відповідно скорочує експорт, змінює структуру зовнішньої торгівлі.
Теорія забезпечення конкурентних переваг. За переконанням американського економіста М. Портера, економічне середовище (умови), в яких розвиваються конкурентні переваги галузей і фірм, формують такі елементи: фактори виробництва певної кількості та якості; умови внутрішнього попиту на продукцію галузі, його кількісні та якісні параметри; наявність конкурентоспроможних на світовому ринку споріднених і підтримуючих галузей; стратегія і структура фірм, характер конкуренції на внутрішньому ринку.
Ці елементи конкурентної переваги, утворюючи систему, взаємно підсилюють і обумовлюють розвиток один одного. До них підключаються ще два впливові фактори - дії уряду і випадкові події. Всі характеристики економічного середовища, в якому формуються конкурентоспроможні галузі, є гнучкими системами, що розвиваються. Для досягнення стабільної, довготривалої конкурентоспроможності необхідно розвивати, постійно вдосконалювати всі складові конкурентних переваг.
Сьогодні в економічній теорії немає єдиних загальновизнаних теорій міжнародної торгівлі. Практично жодна з існуючих теорій не враховує всіх чинників, що впливають на ефект зовнішньої торгівлі, її динаміку. В економічних теоріях узагальнюється досвід, формуються принципи, що дає змогу рухатися від аналізу простих концепцій до складних.
