Поняття “еволюція” походить від лат.слова evolutio - розгортання. В економічних дослідженнях еволюційний підхід був започаткований у працях Б. Мандевіля, Б. Юма, Т. Мальтуса, які ще у ХVІІІ ст. проводили аналогії між господарською сферою та живою природою. Важливими стали ідеї видатного австрійського економіста Й. Шумпетера про еволюційний характер економічного розвитку, що грунтується на кластеризації базових та “творчому руйнуванні” попередніх інновацій у періоди економічних криз [1, c. 66]. В економічних дослідженнях успішно застосовувався наприкінці ХХ ст.
Серед основних постулатів еволюційного підходу, які можуть бути залучені до аналізу розвитку сучасних економічних систем, важливо виокремити наступні [2, c.71-75]:
1) економіка є відкритою системою, яка зазнає впливу різноманітних зв’язків, відносин, факторів (природних, культурних, політичних); в основі економічного розвитку лежать трансформаційні механізми мінливості, спадковості, природного добору [3];
Життєвий цикл складається з чотирьох послідовних стадій:
1) виникнення – народження, створення, інтеграції;
2) розвитку - набуття зрілих форм, які оптимально відповідають цілі;
3) трансформації – санації, самооновлення, самодобудовування;
4) відмирання - дезінтеграції, деградації;
Характер елементів таких організмів відображають уніфікація та деференціація; характер процесів - відцентрова та доцентрова спрямованість.
2) час є не “пасивною” зміною, а найважливішим параметром функціонування економічної системи;
3) економічні системи не є механізмами, а організмами, які розвиваються за законами самоорганізації і володіють індивідуальними життєвими циклами (виникнення, розвиток, трансформації, відмирання);
4) економічний розвиток є необоротним процесом наростання складності, багатоманітності та продуктивності виробництва за рахунок зміни технологій, видів продукції, організацій та інституцій; характеризується поступовістю і послідовністю; економічна система, яка “перестрибує” через ті чи інші етапи еволюції, опиняється перед загрозою зворотного руху;
5) економічні суб’єкти поділяються на новаторів і консерваторів, боротьба між якими стає епіцентром конкуренції та джерелом розвитку господарських систем;
6) еволюція економічних систем постає в єдності взаємовиключних, на перший погляд, напрямів руху: 1) постійного ускладнення їхньої функціональноїта структурної будови; 2) інтенсивного розсіювання “вільної енергії”, що витрачається на формування та підтриммку комбінації елементів і підсистем [4]; Н. І. Гражевська акцентує увагу на тому, що надмірна внітрішня диференціація, яка може породжувати ентропію та хаос, так само небезпечна, як і повна однорідність, що є гальмом економічного розвитку. Селекція в економіці (на відміну від біологічного чи технологічного еволюціонізму) не веде до повного зникнення або (на відміну від культурної еволюції) до утвредження однакової самоцінності елементів, що конкурують. Йдеться про принцип “домішок” – наявності в економічній системі внутрішньої напруги між різними структурами, причому деякі з недомінантних, латентних структур з часом стають вкрай необхідними для виживання економічної системи і суспільства в цілому.
Прикладом реалізації зазначеного принципу в господарській практиці є організаційна неоднорідність сучасних економічних систем. Автор зазначає, що за умов панування традиційного господарського укладу в суспільстві переважало приватне урегулювання конфліктів, що грунтувалося на взаємній згоді, турботі про репутацію, залученні до певних соціальних мереж. В умовах раннього середньовіччя в господарській практиці переважало судове вирішення суперечок, що створювало більш сприятливі умови для економічного розвитку концентрація економічної влади в періодіндустріалізації призвеледо поширення прямого державного регулювання економіки. Водночас розвиток постіндустріальної економіки сприяв поширенню корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, що, на думку сучасних дослідників, означає “друге пришестя” приватного регулювання, яке в сучасній формі, відповідно до поглядів Р. Коуза, має низку переваг порівняно з державним
7) існує єдність суб’єкта пізнання та зовнішнього середовища.
Еволюційний підхід сприяє утвердженню нового бачення проблем розвитку економічних систем та довгострокової еволюції національних господарських комплексів на основі врахування їхніх генетичних властивостей, ефектів накопичених змін, “культурної інерції” тощо
Список рекомендованої літератури
1. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.
2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Економічна теорія: Підручник. – К.: Вища шк., 2007. – [Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посіб. - К.: КНЕУ, 2005.–
3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001.
4. Економічна теорія: Підручник / За ред. В. М. Тарасевича. – Київ: центр навчальної літератури, 2006
