1. Ринкове саморегулювання та його провали (неспроможності, вади)
Перехід до ринкової економіки передбачає свободу економічного вибору, що логічно передбачає ліквідацію монополії держави в соціальній і економічній сфері. Але це не означає, що держава повинна повністю відмовитись від їх регулювання. Ринок, вирішуючи одні проблеми, породжує інші, ще більш складніші і суспільно небезпечні. В новій інституціональній економічній теорії це явище отримало назву “провалів ринку”. Традиційна класифікація провалів ринку включає: існування суспільних благ, недосконалість конкуренції і неповноту системи ринків, наявність зовнішніх ефектів (екстерналій), неповноту і недосконалість інформації.
У економічній теорії виділяються чисто приватні і чисто суспільні блага. Чисто приватне благо може бути використано тільки тим суб’єктом, який платив за нього, і кожна одиниця такого блага може бути продана за окрему платню. Чисто суспільне благо споживається колективно усіма громадянами незалежно від того, платять люди за нього чи ні. Чисто суспільне благо характеризується двома основними властивостями: несуперництвом у споживанні і загальнодоступністю. Якщо у кого-небудь є можливість споживати товар без платні за нього, то може виникнути стимул зменшити перевагу суспільних благ. Звідси можлива недостатня забезпеченість суспільними благами із-за проблеми безбілетника або колективної дії. У такій ситуації індивідуальна раціональність веде до колективної ірраціональності, оскільки із-за спроб індивідуумів максимізувати власні чисті вигоди кожен починає страждати від недовироблення суспільних благ. Тому, щоб забезпечити (соціально бажану) оптимальну кількість суспільних благ, держава повинна втручатися, запроваджуючи податки і забезпечуючи суспільними благами бажаючих. У багатьох випадках використання державою примусу (у вигляді оподаткування) може бути єдино можливим способом вирішення проблеми.
На неконкурентних ринках рішення індивідуальних виробників можуть впливати на кількість і ціни. Коли на ринку переважає монополія або олігополія, кількість запропонованих товарів менша, ніж у конкурентних умовах, а деякий виграш споживача буде переданий фірмам у формі монопольного прибутку. У цьому випадку державі дозволено втрутитися для гарантування оптимального виробництва, тобто такого його обсягу, який міг би бути одержаний в конкурентній ситуації. Антимонопольне законодавство, яке може регулювати ціноутворення і дроблення існуючих монополій, часто служить дозволеною мірою втручання.
Зовнішні ефекти існують там, де деякі зовнішні впливи від дій одного індивіда на дії інших приводять до невідповідності приватної і соціальної структури витрат і вигод. До зовнішніх ефектів відносять вигоди і витрати, не відбиті у системі ринкових цін. Виділяються приватні із значними позитивними зовнішніми ефектами (екстерналіями), або так звані соціально значущі блага, які за характером функціонування в економіці багато в чому схожі з суспільними благами, оскільки надаються споживачам безкоштовно або за ціною, що не покриває витрати на їх виробництво. Тому держава повинна сприяти забезпеченню благами з екстерналіями в оптимальних кількостях за допомогою інших засобів. Прикладами державного втручання у зв'язку з екстерналіями є державне забезпечення благами з позитивними зовнішніми ефектами за ціною (наприклад, освіта, охорона здоров’я, соціальна інфраструктура), що субсидує тих, хто створює позитивні зовнішні ефекти (наприклад, субсидії у фундаментальні дослідження і інновації), а також оподаткування тих, хто створює негативні екстерналії (наприклад, податок на забруднення).
Ще одним випадком провалу ринку є неповнота і недосконалість (асиметрія) інформації, що не дає можливості суб'єктам ринку ухвалювати якнайкращі рішення.
Отже, “провали ринку” є достатньо важливою передумовою державного регулювання ринкової економіки, але не єдиною. Визначальним є ускладнення внутрішніх і зовнішніх умов функціонування економічних систем суспільства, в яких якісно змінюється роль держави. Це перш за все пов'язано з тим, що розвинуті країни в останній чверті століття почали перехід до постіндустріальної стадії розвитку. Державні інституції під впливом нового техніко-економічного і соціального середовища суттєво змінюють свої функції, включаючи взаємодію з ринковим механізмом. Сучасне суспільне середовище вимагає формування нових механізмів взаємодії в системі відносин “держава – економіка”, “держава – ринок”, розробки і впровадження більш досконалих і дійових механізмів регулювання ринкової економіки.
Оскільки певні сфери економічного життя залишаються поза межами впливу ринкового механізму (“провали ринку”), тому якісно змінюється роль держави в суспільному житті. Вказане явище в економічній літературі дискутується давно, що дало підстави аргументувати необхідність підвищення ролі держави в регулюванні економіки. Держава змінює роль спостерігача, наглядача за економічними процесами на їх ініціатора, творця і займає своє місце в системі економічних відносин.
