Економічна теорія приділяє значну увагу макроекономічній проблемі трансформації заощаджень в інвестиції. Заощадження є найважливішим джерелом інвестицій.
Проблема заощадження була докладно проаналізована Дж. М. Кейнсом.
Заощадження - це тимчасово вільні кошти, які не призначені для безпосереднього використання на споживчі цілі. Вони виникають у результаті збереження економічними суб'єктами частини отриманих доходів від витрат на цілі споживання. Такі заощадження виникають як у домашніх господарствах, так і на підприємствах (фірмах). Заощадження можна розглядати як вільні грошові кошти трьох секторів економіки - держави, підприємств і населення.
Заощадження - це перевищення доходів над витратами, або частина використовуваного доходу, що залишається після формування фонду споживання. При цьому частина заощаджень може нагромаджуватися за допомогою тієї чи іншої фінансової форми. Нагромадження - це продуктивне використання заощаджень, що має на меті створення, розширення або вдосконалення процесу виробництва. У реальній господарській практиці поняття “інвестиції” більш широке, ніж поняття “нагромадження”.
Заощадження й інвестиції - взаємозалежні категорії. Заощадження є потенційними інвестиціями, а інвестиції виступають як реалізовані заощадження. При цьому та їх частина, що спрямовується на розвиток або вдосконалення процесу виробництва, виявляється залученою в процес нагромадження. Традиційний “постачальник” грошових ресурсів на фінансовий ринок - населення, яке акумулює грошові заощадження, а попит на додаткові інвестиційні ресурси пред'являють підприємці (корпорації) й держава. Підприємницькому сектору інвестиційні кошти необхідні для забезпечення нормального відтворення капіталу, розширення виробничої діяльності, державі ж вони необхідні для фінансування бюджетних інвестиційних програм через бюджет розвитку.
Інвестиції у виробництво зумовлені заощадженнями та неможливі поза ними. Воднораз далеко не всі заощадження стають інвестиціями. Залишаючись у свого власника без руху, грошові кошти не стають інвестиціями. Ними стають заощадження, які прямо або побічно використовуються для отримання позитивного ефекту в майбутньому.
Заощадження - необхідна ланка й основа взаємозв'язку фінансового ринку й національного виробництва.
 |
Механізм трансформації заощаджень в інвестиції передбачає наявність каналів, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до користувачів цих коштів (див. рис.1).
Рис. 1. Механізм трансформації заощаджень в інвестиції [3]
Як видно з рис.1, мобілізація фінансових ресурсів для потреб національної економіки здійснюється на основі різноманітних каналів заощадження коштів, зокрема через бюджет розвитку держави, через банківські установи, вкладення в різні інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, придбання цінних паперів, емітованих суб'єктами господарювання та державних облігацій під гарантії уряду країни, участі в пенсійному страхуванні, забезпеченні пенсійних накопичень через систему недержавних пенсійних фондів, через ринок страхових послуг тощо.
В узагальненому вигляді логічну схему трансформації заощаджень в інвестиції представлено на рис.2.
 |
Рис. 2. Логіка трансформації заощаджень в інвестиції [3, c.124]
