Лекции.Орг


Поиск:




Види і форми суспільного поділу праці




Види суспільного поділу праці
Поділ праці в середині суспільства   Реалізується у таких формах як загальний та частковий поділ праці. Його різновидом є міжнародний поділ праці.
Загальний поділ праці Поділ суспільного виробництва на його великі галузі: сільське господарство, промисловість, транспорт тощо
Частковий поділ праці Є поглибленням загального поділу праці: поділом сільського господарства, промисловості, транспорту тощо на їх галузі та підгалузі  

Продовження табл.1

Міжнародний поділ праці Характеризується спеціалізацією окремих країн на виробництві продуктів, для яких вони мають найсприятливіші природні та економічні умови
Поділ праці всередині підприємства Виступає у формі одиничного поділу праці – спеціалізації виробників на виготовленні окремих складових або на виконанні певних операцій з виробництва кінцевого продукту

У своєму розвитку людство пройшло декілька великих суспільних поділів праці. Перший суспільний поділ праці. Відбувся у межах первіснообщинного ладу. Впродовж майже 3 млн років існування первіснообщинного ладу суспільний поділ праці був відсутній. Це означало, що кожна доросла первісна людина виконувала всі види робіт: виготовляла прості знаряддя праці (саме від цього часу починається розвиток людини), шила одяг, будувала житло, полювала. Звичайно, певний розподіл робіт мав місце між чоловіком і жінкою. Лише у ІІІ-ІІ тис. до н.е. відбувається відокремлення пастуших племен від землеробських, що поклало початок першому великому суспільному поділу праці та зробило регулярний обмін між общинами.

Внаслідок появи надлишків продукту в спеціалізованих племенах виникає обмін продуктами між племенами і общинами. Займаючись в основному виробництвом продуктів тваринництва (м’яса, молока, шерсті), пастушеські племена потребували продуктів землеробства (зерна, плодів, борошна), а землероби, навпаки, - продуктів тваринництва (м’яса, шкір, шерсті).

Другий суспільний поділ праці. Відбувся у період виникнення рабовласництва та виявився у відокремленні ремісництва від землеробства. Це привело до значного збільшення та урізноманітнення продуктів, які виготовляли безпосередньо для обміну або продажу, стало підгрунтям виникнення товарного виробництва.

Третій суспільний поділ праці. Розвиток обміну зумовив виникнення металевих грошей, виділення класу купців, появу торгового капіталу.

Четвертий суспільний поділ праці. Після третього поділу праці (приблизно через 65 століть) у ХХ ст. у розвинених країнах світу відбувся четвертий великий поділ праці - відокремлення нематеріального виробництва (науки, освіти, охорони здоров’я тощо) від матеріального, в наслідок чого посилилась тенденція до розширення товарного виробництва. Цей поділ праці почався в середині 70-х років ХХ ст. у розвинутих країнах. У цей час відбувається виокремлення інформаційної сфери зі сфер матеріального і нематеріального виробництва.

 

2. Інфляція: сутність, причини, види, соціально-економічні наслідки

Інфляція є складним багатофакторним явищем, що характеризує порушення у відтворенні суспільного виробництва як наслідок загострення суперечностей у сфері товарного і грошового обігу і є закономірністю розвинутої ринкової економіки, яка використовує паперово-грошовий обіг.

Сутність інфляції: знецінення паперових грошей унаслідок перевищення кількості грошових знаків в обігу над сумою товарних цін; переповнення канілів грошового обігу грошовою масою понад потреби товарного обігу, що викликає знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності та виявляється у зростанні цін.

Загальною причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, що призводить до зростання кількості неповноцінних грошей та їх знецінення.

Безпосередні (факторні) причини інфляції: крах золотого стандарту та перехід до паперових, “пустих” грошей; мілітаризація економіки й емісійне фінансування інвестицій; дефіцит державного бюджету – перевищення витрат над доходами; грошова еміся з різних причин; кредитна експансія; посилення міжнародної інтеграції та можливість “імпортованої інфляції” за рахунок зростання цін на світовому ринку; зростання зовнішнього боргу, структурні світові кризи, війни; наслідки інфляційних очікувань: підвищення цін, скуповування товарів про запас. Причини інфляції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми.

Види (типи) інфляції:

- повзуча інфляція (помірна): зростання цін не перевищує 10% на рік;

- галопуюча інфляція: стрімке зростання цін (від20 до 200 % і більше);

- гіперінфляція: темпи зростання цін перевищують 50 % на місяць протягом тривалого періоду;

- стагфляція – розвиток інфляції в умовах стагнації виробництва;

- збалансована і незбалансована інфляція;

- очікувана і неочікувана інфляція.

Існує три головні напрями в теорії інфляції: 1) кейнсіанська теорія інфляції (інфляція попиту): означає порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку попиту. Головні причини: збільшення державних замовлень і зростання купівельної спроможності населення (зарплати та інших доходів); 2) інфляція витрат виробництва (У. Торн, П. Самульсон): означає зростання цін унаслідок зростання цін на фактори виробництва – зростання витрат виробництва, ринкової монополії, олігополії тощо; 3) монетаристська теорія інфляції (М.Фрідмен): результат надлишкової кількості грошей в обігу – надмірна емісія грошей.

Соціально-економічні наслідки інфляції: зростання вартості життя і знецінення заощаджень; падіння реальної зарплати; сприяє зростанню безробіття; посилюється податковий тиск на зарплату; погіршується життєвий рівень людей із фіксованими доходами; підриваються конкурентні позиції дрібних виробників; відбувається перерозподіл національного доходу; загострюються проблеми стійкості внутрішнього ринку; породжується “втеча” від грошей; загострюються економічні суперечності; наростає соціально-економічна нестабільність; порушуються загальні умови суспільного відтворення.

Наслідки інфляції визначають необхідність проведення політики стабілізації грошового обігу та антиінфляційної політики, що передбачає два підходи до її здійснення: 1) активну бюджетну політику, постійне маневрування державними витратами і податками, регулювання надходжень останніх до державного бюджету країни; 2) грошово-кредитне регулювання шляхом монетарної політики, яка проводиться центральним (національним) банком країни. Відновлення фінансової стабільності та рівня споживчих цін можна досягти відомими методами стабілізації грошового обігу: 1) нуліфікацією - вилученням старих грошових знаків з обігу чи їх обміном з незачним викупом; 2) ревалоризацією - поверненням до попередньої купівельної сили грошових знаків та підвищенням їхнього курсу (через продаж державою цінних паперів або золота та комплексом заходів, спрямованих на оздоровлення національної економіки і збільшення виробництва високоякісних конкуренто-спроможних товарів); 3) дефляцією – процесом стримування зростання грошової маси в обігу, яка проявляється через зниження цін на товари і послуги; 4) девальвацією (зниження курсу грошової одиниці стосовно іноземної валюти); 5) деномінацією – зміною номінальної вартості грошових знаків з їх обміном на нові більші грошові одиниці з одночасним перерахунком цін, зарплати, тарифів тощо (у такому співвідношенні); реставрацією валюти – відновленням доінфляційної купівельної спроможності та курсу національної валюти щодо інших вільноконвертованих валют.

 

Список рекомендованої літератури

1. Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Економічна теорія: Підручник. – К.: Вища шк., 2007. – [Тема 6. Рушійні сили розвитку економіки: 6.1. Економічні потреби як матеріальна основа інтересів. Потреби та їхня структура. Економічні потреби. Закон зростання потреб. Формування потреб; 6.2. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія. Суб’єкти економічних відносин. Їхні економічні інтереси. Види економічних інтересів, взаємодія їх].

2. Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посіб. - К.: КНЕУ, 2005.– [Тема 2. Економічні потреби та інтереси – рушійна сила економічної діяльності].

3. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси].

4. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – [1.1. Предмет і метод політичної економії: Економічні потреби та інтереси як рушійні сили розвитку суспільного виробництва].

5. Політична економія: Підручник / Заред. Ю. В. Ніколенка Ю. В. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – [Глава 3. Потреби, ресурси та виробничі можливості суспільства].

6. Солтис В.В., Лелюк Ю. М., Іванюта В.Ф. Політична економія (модульний варіант): Навчальний посібник / Заред проф.І. В. Аранчій. – К.: Зовнішня торгівля, 2007.- [Тема 2. Економічні потреби й виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси].

7. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За заг. ред. доктора економ. наук, проф. В. Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – [Глава 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси].

8. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник / Щетинін А. І.. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 480 с. [Розділ ІІІ. Економічні потреби та інтереси].





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 640 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Что разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Наполеон Хилл
==> читать все изречения...

776 - | 684 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.