Дослідження економічної природи потреб людини в історії
Економічної думки
Багатогранність потреб і необхідність функціонування всього суспільного виробництва для організації їх задоволення завжди привертали увагу дослідників, що визначало потребу і їх класифікації [1, с.54-55].
Так, уже видатний історик і філософ Стародавньої Греції Ксенофонт висловлює думку про економічну природу людських потреб і говорить про те, що їх задоволення залежить від доходу людей.
Арістотель уперше робить класифікацію потреб, поділяючи їх на рослинні (тваринні) та дійсно людські, які він пов'язував з людськими доброчинностями.
У середньовіччя представники школи каноністів (Хома Аквінський та ін.) розглядали потреби крізь призму християнського вчення. Потреби людей у них були наслідком помислів і дій верховної істоти-бога, а самі потреби вони класифікували на вищі - це потреба любові до бога, і нижчі - це потреби, що забезпечували земне існуванні людини.
А. Сміт вважав, що людина завжди намагається покращити своє матеріальне становище, задовольнити свої потреби. Цього можна досягти, вважав він, тільки збагачуючись, а це означає, що першоджерелом задоволення всіх потреб людини виступає потреба людини у власній вигоді, потреба в збагачуванні.
Д. Рікардо розглядає потреби з боку їх кількісної характеристики і робить висновок про їх безмежність. У своїх дослідженнях він просувається значно далі від попередників і проводить різницю між потребою як бажанням, що виникає безвідносно до забезпечення його грішми, і потребою, що забезпечена грішми. У першому випадку потреба економічно є малозначущою. У другому випадку ця потреба має назву платоспроможного попиту, який є конкретним проявом саме тих потреб, з якими і має справу економіка.
Значну увагу питанню потреб приділяв і великий німецький учений-філософ Гегель (1770-1831 pp.). Він вважав, що основою всіх дій людини є їх потреби, які, трансформуючись в інтерес, цілі та ідеали, виступають рушійною силою дій людини. Гегель уперше розглядає потреби як систему, що складається з індивідуальних і суспільних потреб. У межах останніх він виділяє також соціальні потреби, що обумовлені громадянським суспільством.
Не однозначними є погляди соціалістів-утопістів: Фурьє, Оуен, Сен-Симон. Вони виходили з необхідності досягнення в майбутньому суспільстві повного достатку для кожної людини і задоволення всіх її потреб. Такий підхід вимагав від них значної уваги до проблем формування потреб, розподілу самих предметів споживання тощо. У зв'язку з цим вони класифікують усі потреби на розумні й нерозумні.
Перші потреби вони поєднують з тими, що забезпечують людині фізичний розвиток, здатність до праці, продовження роду. Нерозумні потреби - це всі ті потреби, які шкодять розвитку людини або ж пов'язані з не дуже важливими (з позиції суспільства) уявленнями і смаками людини. Аналізуючи потреби, соціалісти-утопісти приділяли дуже багато уваги узгодженню індивідуальних потреб і потреб усього суспільства.
Сучасна економічна теорія також приділяє багато уваги сутності та класифікації потреб.
Класична та неокласична економічні теорії розглядають потреби економічної людини в рамках моделі, побудованої на принципах методологічного індивідуалізму. Економічний індивід тут є абсолютно відокремленою людиною, котра максимізує свою корисність, тому і потреби його трактуються як брак (відсутність) чогось у житті. Потреби – це різні види “недостатності” чого-небудь, що відчуває індивід у певний проміжок часу. Ці види недостатності можуть бути фізіологічними (наприклад, потреба в їжі), психологічні (наприклад, потреба в самоутвердженні) чи соціологічного характеру (потреба в соціальному спілкуванні). Потреби ту розглядаються як “стартер”, пусковий механізм поведінки індивіда. Спонукальність потреб являє собою не суспільне явище, а виключно відображення внутрішнього стану людини. Найбільш повно таке розуміння потреб і їх спонукальних дій проявилося у знаменитій піраміді потреб А. Маслоу.
