Альтернативні витрати
Сучасна економічна теорія, з’ясовуючи сустність витрат, їх види та функції, акцентує увагу на тому, що ресурси є обмеженими і кожний підприємець має можливість вибору, тобто альтернативного використання Під „альтернативним використанням” розуміють, наприклад, можливість виробництва з молока сметани, масла тощо. Тому коли підприємство вирішує виробляти якийсь продукт, наприклад, сметану, то воно тим самим відмовляється від виробництва з молока, скажімо, масла.
В умовах обмеженості ресурсів кожному підприємству доводиться вибирати, а вибір завжди означає відмову від чогось на користь іншого.
У підприємства завжди є вибір використання коштів: гроші можна вкласти у виробництво і отримати прибуток; можна вкласти в комерційний банк і отримати відсоток; можна придбати облігації державної внутрішньої позики тощо. При цьому однакові витрати капіталу будуть давати різний результат. Так у системі економічних розрахуунків появляються альтернативні витрати.
Отже, альтернативні витрти – це сума, яку можна отримати від використання ресурсів вигідним способом; причиною виникнення альтернативних витрат є обмеженість ресурсів та вибір їх використання певним суб’єктом економічної діяльності.
Величину альтернативних витрат визначають як:
- доходи, які суб’єкт економічної діяльності має забезпечити постачальнику ресурсів, аби не допустити їх альтернативного використання. У цьому разі альтернативні витрати дрівнюють кількості інших продуктів (послуг), що не можна відтворити. Якщо ці ресурси використовуються у виробництві конкретного продукту;
- грошові доходи, якими „жертвує” власник ресурсів, використовуючи їх для власного виробництва благ, а не для продажу їх на ринку.
У зв’язку з цим представники так званої концепції альтернативної вартості дійсні витрати поділяють на зовнішні (явні) та внутрішні (неявні). Неявні витрати включають недоотримані підприємством доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів.
Граничні витрати
Кожне підприємство цікавить питання: “Якщо збільшити обсяг виробництва,то що відбудеться з витратами? Чи буде при цьому зростати дохід?”
На першу частину питання (що відбудеться з витратами?) може дати відповідь дослідження показника граничних витрат.
Граничні витрати - (МС – Marginal Cost) -це додаткові витрати, які пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукту:
MC = ∆TC / ∆Q,
де МС - граничні витрати, ∆TC -приріст валових (загальних) витрат; ∆TC -приріст випуску продукції.
Обсяг граничних витрат не залежить від постійних витрат, тому що FC не залежить від того, виробляється додаткова продукція чи ні. Тому МС залежить від того, як змінюються змінні витрати.
Розглянемо таблицю, у якій зроблено розрахунок граничних витрат.
| Обсяг випуску, Q | Постійні витрати, FC | Змінні Витрати, VC | Загальні витрати, TC | Граничні витрати, MC |
Як видно з таблиці, обсяг граничних витрат спочатку зменшується, але потім, по мірі збільшення змінних витрат (VC), починає зростати.
Крива граничних витрат МС у короткостроковому періоді має U- подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат для випуску додаткової одиниці продукції.
 |
