Це – домінуюча форма роботи в навчальному процесі сучасної вищої школи. Книги є найважливішим джерелом отримання як професійних, так і загальноосвітніх знань, сприяють формуванню великого інформаційного поля, розвитку пріоритетних навичок самостійної роботи. Робота з книгою є основою й початковим етапом усіх існуючих видів самостійної роботи, що практикуються сьогодні у вищих навчальних закладах.
Читання спеціальної літератури – це процес накопичення й розширення знань за умов сформованості вміння працювати з книгою, правильно оцінювати зміст та матеріал, швидко розбиратися в його структурі, в зручній формі фіксувати необхідний обсяг фактичних даних.
Обов’язковим елементом читання студентами наукової та спеціальної літератури є ведення записів. Це сприяє кращому засвоєнню фактичного матеріалу, дає можливість зберегти його в зручному для використання вигляді. Записи повинні бути повними, зручно складеними, розташованими таким чином, щоб наочно демонструвати логічні зв’язки та ієрархію понять. Серед основних видів записів найбільш поширеними є:
1) Анотація (від лат. annotation – примітка, позначка) – короткий виклад змісту книги, статті або окремого текстового фрагмента з їхньою критичною оцінкою. Складання анотації не вимагає глибинного ознайомлення зі змістом книги, але потребує від студента вмінь виділяти головні цілі дослідження, його ключові моменти, кінцеві висновки. Анотуванню притаманні лаконічність й чіткість формулювань.
2)План – форма запису при читанні, яка відображає зміст і структуру книги й дозволяє легко відновити в пам’яті її головні положення. Розрізняють:
- простий план, що передбачає умовний поділ тексту на закінчені частини, виділення ключових думок, їх коротке формулювання й запис під нумерацією; він повинен містити чітке формулювання ключової думки відповідного текстового фрагмента;
- розгорнутий план – найбільш змістовний і зручний для подальшого відтворення отриманих знань; він вимагає виділення з кожної значеннєвої частини тих окремих положень, що уточнюють головне.
3) Тези (від грец. thesis – положення) – коротко сформульовані головні положення навчального посібника, наукової або науково-популярної роботи, документального матеріалу (а також лекції, доповіді, повідомлення). Необхідною умовою для складання тез є досить повне засвоєння змісту книги чи її окремого розділу (теми), чітке розуміння її домінуючих ідей і висновків. Складати тези треба в логічній послідовності, відповідно до черговості викладення в книзі авторських думок
4) Конспект (від лат. conspectus – огляд) – один з найпоширеніших видів записів, який передбачає письмовий огляд основних думок будь-якої друкованої роботи, а також лекції, доповіді, промови.
Найбільш простою формою конспекту є текстовий конспект,що вимагає від студентів глибинного ознайомлення з певним твором або його фрагментами, виділення ключових положень і фіксування їх у писемній формі.
У ряді випадків рекомендується складати так званий формалізований конспект, де всі записи вносяться у заздалегідь підготовлені таблиці. Різновидом формалізованого конспекту є запис у формі відповідей на попередньо підготовлені питання.
5) Словник термінів – вибірковий запис спеціальних термінів із навчальної дисципліни, які зустрічаються в науковій літературі, підручниках та навчальних посібниках і з їх детальним поясненням. Самостійна робота з термінологією повинна проводитися регулярно.
Написання рефератів
Реферат ( від лат. referre – доповідати) – письмова робота науково-дослідницького характеру, в якій досить стисло, оглядово викладається сутність певного наукового питання (за іншим визначенням, реферат – це письмовий аналіз теми).
Головним завданням цього виду самостійної роботи є формування у студентів початкових вмінь і навичок наукового дослідження. При роботі над рефератом студенти повинні дотримуватися основних вимог.
Етапи роботи над рефератом:
· обрання теми дослідження;
· складання плану реферату;
· інформаційний пошук з обраної проблеми та складання бібліографії;
· конспектування літератури та підбір цитат, які необхідно виписувати точно (а іноді й дослівно), із зазначенням сторінок розташування в тексті;
· власне написання реферату.
Як правило, обсяг реферату складає від 15 до 25 друкованих сторінок і не повинен перевищувати максимальну межу.
Структура реферату:
1) вступ, який містить обґрунтування теми роботи, її актуальність, цілі, огляд літературних джерел;
2) основна частина, де розкриваються ключові питання дослідження,
3) висновки;
4) список літератури, що була використана,
5) додатки, які не є обов’язковими, але іноді можуть бути доцільними і оформлятися у вигляді таблиць, схем, ілюстрацій.
При користування електронними інформаційними джерелами та мережею Internet необхідно максимально обережно ставитися до так званих „банків рефератів”, які вони пропонують. У більшості випадків такі реферати мають низьку якість, містять суперечливі висновки, безліч фактичних, логічних, стилістичних, граматичних помилок, викривлюють цитати і прізвища окремих науковців. Більшість рефератів неправильно оформлені. Саме через це механічне використання таких рефератів неприпустиме, не може вважатися повноцінною самостійною роботою, не дає позитивних навчальних результатів та права студенту претендувати на високу оцінку.
Підготовка доповідей
В організації самостійної роботи студентів з дисципліни особливе місце посідає доповідь – порівняно коротке повідомлення (на 5 – 10 хвилин), що є доповненням до головних питань навчального курсу з дисципліни «Психологія і педагогіка» та практикується переважно під час семінарського заняття.
Під час підготовки та виступу з доповіддю у студентів формуються й розвиваються:
· вміння працювати зі спеціальною науковою літературою,
· здатність аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал,
· навички полемізувати та відстоювати особисту точку зору,
· культура мовлення.
Робота над доповіддю схожа на роботу над рефератом: ти ж самі етапи та структура. Складність роботи полягає у тому, що чітке й виразне викладення змісту доповіді повинно надаватися за короткий відрізок часу. Тому викладання повинно бути логічним та послідовним, не перевантажуватися невиправданими статистичними даними та зайвими подробицями. Бажаним є наявність наочного матеріалу.
Після доповіді обов’язковим є її обговорення, під час якого відповідним чином оцінюється активність усіх студентів, що брали у ньому участь.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
| № з/п | Назва теми та перелік питань для самостійного вивчення | Кількість годин | |
| дфн | зфн | ||
| Тема 1. Вступ до курсу. Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки 1. Місце психолого-педагогічної підготовки у професійній підготовці сучасного фахівця 2. Основні напрями удосконалення психолого-педагогічної підготовки. | |||
| Тема 2. Психологія та педагогіка як науки 1. Місце педагогіки та психології в системі наук та їх зв’язок з іншими науками. 2. Головні суперечності педагогічного процесу та шляхи їх розв’язання | |||
| Тема 3. Психіка та її розвиток 1. Умови розвитку психіки. 2. Динамічний стереотип. 3. Перша та друга сигнальні системи. 4. Особливості й форми прояву психіки в поведінці: інстинкти, навички, інтелектуальна поведінка. 5. Спілкування і «мова» тварин. | |||
| Тема 4. Форма вияву психіки: психічні процеси, стани і властивості. 1. Механізми психіки: відображення, проектування, опредметнення. 2. Рівні прояву психічного стану: фізіологічний; моторної сфери; емоційний, когнітивний; поведінковий; соціальний | |||
| Тема 5. Рівні вияву психіки: свідомий та несвідомий 1. Роль праці та спілкування у виникненні свідомості. 2. Сутність відмінностей психіки тварин і людини. 3. Несвідомі психічні процеси, психосоматичні явища. 4. Рівні прояву неусвідомлюваних психічнихявищ. | |||
| Тема 6. Особистість. Структура особистості 1. Підструктури особистості: спрямованість особистості; досвід; особливості психічних процесів; біопсихологічні властивості. 2. Мотиви. Види мотивів. 3. Потяги й схильності. | |||
| Тема 7. Розвиток особистості та «Я-концепція». 1. Спрямованість особистості. Форми прояву спрямованості 2. Формування особистості. Рушійні сили розвитку особистості. 3. Формування особистості як процес і результат її розвитку. 4. Формування особистості як цілеспрямоване виховання. | |||
| Тема 8. Діяльність як форма активності особистості Опанування діяльністю. Навички і вміння. 1. Етапи та чинники продуктивності формування навичок. Взаємодія навичок. Перенесення й інтерференція навичок. 2. Уміння як використання знань і навичок для досягнення мети діяльності. 3. Навичкияк дія, виконання якої стало потребою. Звички. | |||
| Тема 9. Спілкування та міжособистісні стосунки. Педагогічне спілкування 1. Стадії педагогічного спілкування: моделювання майбутнього спілкування; початок взаємодії; корекція і уточнення прийомів впливу, вербальне та невербальне спілкування; керування спілкуванням і корекція; аналіз здійсненої системи спілкування; моделювання майбутньої діяльності. 2. Педагогічний такт і стиль спілкування. 3. Спілкування людей у групах. 4. Міжособистісні стосунки у групах і методи їх виявлення. Конфлікти, шляхи їх розв’язання. | |||
| Тема 10. Освіта в культурі людства. Система управління освітою в Україні 1. Нова парадигма освіти XXI століття. 2. Ліцензування, атестація та акредитація навчальних закладів. Освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні. 3. Основні положення Закону України «Про освіту», «Про вищу освіту». 4. Національна доктрина розвитку освіти в Україні. 5. Законодавство України в контексті євроінтеграції. | |||
| Тема 11. Сучасні освітні тенденції 1. Післядипломна освіта: основні концепції та їх реалізація в економічно розвинених країнах. 2. Освіта й бізнес. Участь корпорацій в освітньому процесі. | |||
| Тема 12. Навчання та виховання – шляхи розвитку особистості 1. Філософські й психологічні основи процесу навчання. Співвідношення процесів пізнання (навчання) та викладання. 2. Характеристика різних рівнів педагогічних технологій на сучасному етапі. | |||
| Тема 13. Виховання – підготовка до дорослого життя 1. Перевиховання та самовиховання 2. Економічне виховання, його зміст та методи. | |||
| Тема 14. Управління та самоуправління навчальною діяльністю 1. Контроль успішності навчання і самонавчання, його функції, види й форми. 2. Тестування результатів навчання: переваги й недоліки 3. Психолого-педагогічні основи рейтингової системи контролю успішності навчання. 4. Причини неуспішності в навчанні: соціальні, педагогічні та біопсихологічні. Дидактичні засоби профілактики неуспішності в навчанні. 5. Студентське самоуправління як чинник навчально-виховної діяльності. | |||
| ІНДЗ | |||
| Разом |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
