Соціологічне спостереження – метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.
За допомогою соціологічного спостереження вивчають діяльність окремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті.
Особливості застосування соціологічного спостереження:
– застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими, як аналіз документів, опитування і т.д.;
– специфіка в порівнянні з іншими методами полягає у здатності давати багаті конкретними деталями, враження про об'єкт, що досліджується.
– дає можливість одержати дані про поведінку респондента.
Характерні риси спостережень: систематичність, планомірність, цілеспрямованість, синхронність з досліджуваним явищем, процесом.
Сфери застосування методу спостереження:
у виробництві (реакція трудового колективу на умови, організацію праці, ставлення до існуючої системи оплати праці, стосунки робітників з керівництвом, конфліктні ситуації тощо);
у навчанні (поведінка учнів, студентів на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу, що викладається, стосунки між ними і викладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо);
у громадському житті (участь населення у різних формах суспільно-політичної діяльності – зборах, мітингах, демонстраціях, страйках тощо);
у дозвіллі (зміст і структура вільного часу, реальні та бажані види дозвілля, інтереси, потреби та інфраструктура вільного часу тощо).
Функції спостереження:
—наводить характеристику об'єкта спостереження: кількість осіб, що беруть участь у досліджуваній ситуації, соціально-демографічна структура групи, особливості стосунків, розподіл у ній тощо;
—описує місце проведення спостереження, типову поведінку членів групи, а також відхилення у ній;
—встановлює мету діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників групи;
—описує соціально-психологічний клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви і стимули діяльності її учасників;
—встановлює частоту і тривалість елементів досліджуваної ситуації, їх повторюваність, унікальність, типовість, складає висновки щодо цього.
Типи спостережень:
За ступенем формалізації:
структуроване (застосовується при наявності достатньої інформації щодо об'єкта дослідження і може заздалегідь виокремити всі важливі елементи досліджуваної ситуації, розробити чіткий план, спеціальні документи для реєстрації фактів, подій, явищ, процесів, надати чіткі інструкції спостерігачам);
неструктуроване (не передбачає чіткого плану дій спостерігача, а лише визначення загальних рис ситуації).
За місцем проведення:
польове (застосовують у реальній життєвій ситуації, використовуючи робоче приміщення або приміщення для зборів, аудиторію тощо);
лабораторне (умови його проведення визначає і створює дослідник з використанням допоміжних технічних засобів – фотоапаратів, магнітофонів, відеомагнітофонів, кінокамер тощо).
За місцезнаходженням дослідника:
невключене (дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостерігачем);
включене (дослідник певною мірою є учасником досліджуваного процесу).
За регулярністю здійснення:
систематизовані (проводять регулярно протягом певного періоду);
несистематизовані (проводять стосовно соціальної ситуації, дослідження якої не планувалося).
За метою:
монографічні (охоплюють велику кількість різноманітних взаємопов'язаних соціальних явищ);
пошукові (пошук певних фактів, необхідних для вирішення поставлених цілей і завдань дослідження);
самоспостереження (здійснює сам об'єкт дослідження, здатний до контролю за своїми емоціями, психомоторними діями, соціальною поведінкою тощо).
