Серед методів конкретно-соціологічного дослідження є такі методи:
ОПИТУВАННЯ – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.
За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина – безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища чи процесу.
При опитуванні надто важливою є взаємодія соціолога та опитуваного. Дослідник втручається у поведінку респондента, що, звичайно, не може не позначитися на результатах дослідження. Інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних.
Для одержання достовірної інформації необхідні такі чинники:
Щоб опитуваний:
а) сприйняв потрібну інформацію;
б) правильно зрозумів її;
в) зміг згадати, за необхідності, події минулого;
г) обрав достеменну відповідь на поставлене запитання;
д) зміг адекватно висловитися.
Щодо достовірності зібраної інформації опитування передбачає такі основні фази:
– адаптація;
– досягнення поставленої мети;
Завершення опитування.
Основні види опитування:
За характером взаємозв'язків соціолога і респондента:
заочні (анкетні);
очні (інтерв'ю).
За ступенем формалізації:
стандартизовані;
нестандартизовані;
За частотою проведення:
одноразові;
багаторазові.
за охопленням об'єкта:
Суцільні
Вибіркові.
АНКЕТУВАННЯ.
Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.
Типи анкет:
За структурою:
Закриті (респонденту дають повний перелік варіантів відповідей, пропонуючи обрати один або декілька з них. Їх поділяють на альтернативні (коли необхідно вибрати тільки один варіант відповіді) і неальтернативні («питання-меню», які допускають вибір кількох варіантів відповідей);
Відкриті (не пропонують жодних варіантів відповідей, і респондент може висловлюватися на власний розсуд);
Напівзакриті (запитання в переліку запропонованих відповідей мають позиції «інше» або «що ще?»).
За формою:
прямі (дають змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента);
непрямі (коли від респондента необхідно одержати критичну думку про нього, інших людей, негативні явища життя);
За функціями:
основні запитання (спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища);
неосновні запитання (спрямовані на з'ясування основного запитання (запитання-фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей респондента (контрольні запитання), встановлення контакту з респондентом (контактні).
За змістом:
запитання про факти поведінки (спрямовані на виявлення вчинків, дій та результатів діяльності людей);
запитання про факти свідомості (виявляють думки, мотиви, оцінки, очікування, плани респондентів на майбутнє);
запитання про особистість респондента (соціально-демографічний блок запитань, що виявляють вік, стать, національність, освіту, професію, сімейний стан та інші статусні характеристики респондентів).
Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40-50 хвилин.
Види анкетування:
Роздаткове (респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення).
Поштове (полягає в розсиланні анкет та одержанні на них відповідей поштою. Його перевага полягає у відносно низькій вартості, простоті організації, дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі у важкодоступних районах).
Друковане у пресі анкетування (кількість повернутих анкет при цьому незначна, як правило, не більше кількох відсотків читачів конкретного видання. Але за значного тиражу можна одержати велику кількість заповнених анкет).
ІНТЕРВ’Ю.
Соціологічне інтерв'ю – метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.
Метод інтерв'ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є здебільшого зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв'ю.
Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією.
Види інтерв’ю:
За місцем роботи (дослідження виробничих або навчальних колективів, коли предмет дослідження пов'язаний з їх діяльністю);
За місцем проживання (предмет опитування стосується проблем, про які зручніше вести мову в неофіційній обстановці (політика, відпочинок, побут)).
За технікою проведення:
вільне (тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань);
формалізоване (спілкування інтерв'юера і респондента регламентовано детально розробленим питальником та інструкцією інтерв'юера, який зобов'язаний точно дотримуватися сформульованих запитань та їх послідовності);
напівстандартизоване (поєднує в собі тривалу бесіду за загальною програмою без чіткої деталізації запитань і спілкування інтерв'юера і респондента за детально розробленим питальником та інструкцією).
За процедурою:
панельне (багаторазове інтерв'ю одних і тих самих респондентів з одних і тих самих питань через певні проміжки часу);
групове (запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі);
клінічне (довготривала, глибока бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні спонуки, мотиви, схильності респондентів);
фокусоване (короткочасна бесіда, мета якої в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію).
За типом респондентів:
інтерв’ю з відповідальною особою;
інтерв’ю з експертом;
