Міністерство внутрішніх справ

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх є складовою частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ. Вона зобов’язана проводити роботу щодо запобігання правопорушенням неповнолітніх, виявляти, припиняти та розкривати злочини. Вчинені неповнолітніми, виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, брати участь у правовому вихованні неповнолітніх, розшукувати неповнолітніх, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для неповнолітніх та повертати їх до місця постійного проживання тощо

Приймальники-розподільники Це спеціальні установи для неповнолітніх органів внутрішніх справ, що призначені для тимчасового тримання окремих категорій неповнолітніх, яких необхідно ізолювати. В них можуть бути доставлені неповнолітні віком від 11 до 18 років на термін до 30 діб, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, якщо є потреба - негайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання, слідчого, санкціонованою прокурором або за постановою суду); згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для неповнолітніх; самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували.

Служба у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (обласної держадміністрації) є структурним підрозділом районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, який утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, підзвітний та підконтрольний голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації та службі у справах дітей відповідно обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Діяльність служби зорієнтована на реалізацію державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.

До закладів соціального захисту дітей відносяться: притулок для дітей служби у справах дітей; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей, соціально-реабілітаційні центри – дитячі містечка

Притулок для дітей служби у справах дітей – заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років, які потребують соціального захисту держави: заблукали, покинуті, залишилися без батьківської опіки, залишили сім¢ю чи навчально-виховні заклади, вилучені судами із сім¢ї, самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку. Не підлягають розміщенню неповнолітні, які перебували у стані алкогольного/ наркотичного сп¢яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, які вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесене компетентними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або поміщення в приймальник-розподільник для неповнолітніх. Притулки приймають дитину незалежно від наявності у неї документів. Мета – надання соціально-педагогічної, психологічної, медичної, правової допомоги неповнолітнім, що опинилися у складній життєвій ситуації, що вимагає допомоги спеціалістів

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей - заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги. Основними завданнями центру є:надання дітям комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги; проведення психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини; створення умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; сприяння формуванню у дітей власної життєвої позиції для подолання звичок асоціальної поведінки; здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів та можливостей; розроблення рекомендацій з питань соціально-психологічної адаптації дітей для педагогічних та соціальних працівників і батьків.

Соціально-реабілітаційний центр – дитяче містечко – заклад соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, що опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших видів допомоги та подальшого влаштування дітей (для тривалого (стаціонарного) або денного перебування)

Розв’язання другого завдання здійснюється на основі знань і умінь, одержаних під час вивчення дисципліни «Технології соціальної роботи». Технології соціальної роботи можна розділити на три великі групи:

1) загальні та приватні технології, що відповідають функціям, напрямам соціальної роботи: соціальна діагностика, соціальна терапія, соціальна реабілітація, соціальна профілактика, соціальний контроль, соціальне страхування, соціальне обслуговування, соціальне посередництво, соціальна опіка та піклування

2) технології соціальної роботи з різними групами, прошарками, спільнотами, а також з окремою особистістю (їх зміст зводиться до виявлення особливостей застосування технологій першої групи з урахуванням знання специфіки даної групи об’єктів соціальної роботи);

3) технології соціальної роботи у різних сферах життєдіяльності, які представляють собою систему знань застосування загальних та приватних технологій з урахуванням особливостей кожної сфери життєдіяльності (освіти, охорони здоров’я тощо).

Здійснений аналіз дає можливість визначити мету та завдання вашого проекту. Мета – це усвідомлений образ майбутніх результатів або станів, що задаються будь-якій системі. Мета формулюється в абстрактній формі з урахуванням об’єкта проектування та наявних обмежень (умов). Вона має бути конкретною, направленою на розв’язання вищезазначеної проблеми, досяжною для реалізації в межах запланованого часу і ресурсів, визначати кінцевий результат (піддаватись контролю, вимірюванню). Досягнення мети може здійснюватися у різний спосіб, з використанням різних ресурсів. Наприклад, забезпечити пільговий проїзд громадянам ми можемо через надання адресної допомоги відповідним категоріям громадян; а можемо відшкодовувати видатки перевізникові на оплату пільгового проїзду. Отже, формулюючи цілі та завдання проекту, автор має враховувати ціну ресурсів, їх доступність а також пам’ятати про сучасні вимоги управління якістю.

Завдання визначають послідовність досягнення мети. Кожний наступний крок повинен сприяти досягненню кінцевого результату. Вимоги до формулювання: конкретизувати очікуваний результат (1), об’єкт (2), термін досягнення цілі (3), зусилля, що плануються (4), кількісні характеристики результату, що очікується (5), що і коли має бути зроблено. Наприклад, навчити протягом тримісячного (3) тренінг-курсу «Основи здоров'я» (4) учнів школи, які мають досвід куріння (2), навичкам відмови від нього (1))

Виконана робота складає зміст другого підрозділу, який може мати орієнтовну назву:Сучасні підходи до розв’язання проблеми….» або «Технологія соціальної реабілітації у вирішенні проблем безпритульних дітей»