Розвиток сприймання та розуміння мовлення.

Розуміти звернення дорослої людини.

Уміти відповісти на звернення простим поширеним реченням, а далі коротко.

Розуміти розповіді товариша, вихователя. Відтворювати її кількома реченнями із вживанням прикметників та дієслів у теперішньому, минулому та майбутньому часі.

Слухати прочитані вихователем та заучувати короткі вірші, лічилки, пісеньки, самостійно їх відтворювати.

Розвивати уміння складати речення за малюнками із зображенням дій за допомогою вихователя, а далі самостійно.

Відтворювати за вихователем складно-підрядні речення, що характеризують причиново-наслідкові зв’язки (Ната лежить у ліжку, тому що вона захворіла).

Закріплювати у пам’яті узагальнюючі словв (Транспорт наземний, водний, повітряний. Літак, гелікоптер летять – це повітряний транспорт).

Уміти розрізняти за значенням спільнокореневі слова (слова-родичі): ліс-лісок-лісовий, дерево-дерев’яний) та вживати їх у мовленні.

Сприймати та розуміти питальні речення та будувати речення за аналогією:

Ворона каркає, а соловейко?

Ворона каркає, а соловейко співає.

Кролик їсть сіно, а лисиця?

Кролик їсть сіно, а лисиця їсть курей.

Сприймати, розуміти та відтворювати речення за певною темою. Наприклад, за темою «Тварини» пропонуємо доповнити речення: У білки народилося … (білченятко).

Розвивати мовлення на основі узагальнення предметів за різними ознаками (на основі ігрової ситуації та малюнків). Активно включати дитину у переказ казки, додавання певних елементів її змісту.

Умінти входити в образ при участі в інсценівках за казками.

Вдосконалювати навички самоконтролю за власним мовленням. Розвиток активного мовлення .

Виховувати уміння вступати у невимушену розмову з дорослими за темами: Знайомство, У колі друзів, У дитячому садку, Ранок, вечір, У магазині, У їдальні тощо.Самостійно звертатися до дорослих.

Уміти вступати у розмову з дітьми, підтримувати розмову.

Складати невеличкі описи-розповіді про предмети, живі істоти за планом: 1)зовнішні властивості (колір, форма, величина) та зовнішня будова – частини, їхнє розміщення; 2) ознаки, що характеризують внутрішній стан – матеріал, з якого зроблений предмет; 3) функціональні властивості та призначення предмета; 4) родову та видову приналежність. (Щоб дитина змогла оволодіти планом опису, вона повинна засвоїти узагальнюючі назви, тобто слова: форма, колір, величина, зовнішня будова, внутрішня будова, частини предмета тощо).

Розвивати активне мовлення у процесі сюжетно-рольової гри: дитина сама визначає, в яку гру вона бажає грати. Які іграшки їй для цього потрібні. Які роль вона виконує, який одягає одяг.

Спонукати дітей до вживання у активному мовленні прийменників, відносних понять, що характеризують просторове розміщення предметів. (Такі слова як: ближче-далі, вище-нижче, праворуч-ліворуч та ін.. дитині легше буде засвоїти у процесі гри на складання цілого із частин. Виконувані дії оновлюються. Цьому сприятимуть ситуації розміщення меблів у іграшковій кімнаті і т. ін..)

Спонукати дітей до висновків на основі прослуханої казки, оповідання: що сподобалося і що ні та чому.

Робота з книгою. Малятам цього віку варто продовжувати читати казки, у яких персонажі діти і тварини. Читання чи розповіді слід супроводжувати відповідною тональністю, емоціями. Дитина вчиться слухати казку, визначати кількість дійових осіб у ній, давати коротку характеристику кожного персонажа. Порівнювати казкових героїв між собою, робити висновки про них – хто з них хороший, а хто ні, аргументувати свої думки.

На основі прочитаної казки чи оповідання діти розігрують інсценівку, самі визначають кількість персонажів, діалоги між ними, яким має бути їхній одяг тощо.

На протязі дошкільного віку казка виступає одним із головних джерел пізнання і засвоєння навколишнього світу. ЇЇ зміст визначається уявленнями про моральні ідеали, про добро і зло, вміщені в позитивних і негативних образах. У результаті добро перемагає зло. Це створює для дитини позитивний життєвий фон. Виховний вплив казки полягає в тому, що вона діє на почуття дитини. Слухаючи казку, дитина ідентифікує себе з позитивними героями.

Слід уважно ставитися до того, якщо співпереживання дитини зв’язане з впливом негативних персонажів, це свідчить про психологічне неблагополуччя.

У казок є багато функцій. Вони сприяють розвитку у дитини розуміння внутрішнього світу людей, є засобом зняття тривожності, виховують впевненість у собі.

Казки можуть допомогти дитині із ЗПР подолати негативні сторони у формуванні її особистості

Поради батькам:

Допомагайте дитині оволодівати новими словами під час ліпки, малювання.

Звертайте увагу дитини на неправильно вимовлений звук, тактовно пропонуйте повторити слово з цим звуком.

Навчайте дитину доповнювати складні речення, що потребує характеристики причиново-наслідкових залежностей. (Катруся сьогодні одягла шапку чому? Тому, що прийшла зима, т ому, що стало холодно.)

Допомагайте дитині складати розповідь за спостереженнями, за малюнками.

Запитуйте дитину, як вона прожила день, Що цікавого вона дізналася. Хваліть за відповіді, якщо вони навіть не зовсім правильні.

Розповідайте, що цікавого бачили, чули ви.

Намагайтеся розмовляти з дитиною мовою загадок. Наприклад: Я поспішала додому і побачила, що хтось літає, схожий на гарну квіточку. Ти здогадався, хто це?

Створюйте природні ситуації для спілкування з дитиною, збуджуйте в ній позитивні емоції, які спонукають її до мовлення.

Виховуйте любов до книги, до культурного поводження з нею.

Створіть власну бібліотечку або поличку з книгами, що збудить у дитини інтерес до книги.

Попросіть дитину, яка ще не знає жодної букви, почитати вам казку. Можливо вона стане «читати», тобто розповідати, перегортати сторінки, розглядаючи малюнки. Важливо дуже уважно при цьому її слухати.

Організовуйте програвання ситуацій за змістом прочитаної казки Розділіть між собою ролі. Допоможіть дитині «увійти» в образ, визначити запитання, відповіді, певні висловлювання, дотримуватися відповідної інтонації при висловлюванні.

Гра за певним сюжетом мусить бути недовготривалою, посильною і цікавою для дитини.

Сюжетно-рольова гра привчає дитину регулювати свою поведінку, сприяє загальному мовленнєвому розвитку.

Вчіть дитину слухати ритмомелодику поетичного мовлення потішок, забавлянок, віршиків, дитячих пісень.;

привчайте дитину вживати пестливі назви членів родини: мамуня, мамонька, татко татусь, дідусь, бабуся;

допоможіть дитині оволодіти назвою своєї вулиці, міста;

привчайте чемно вітатися і прощатися, ввічливо звертатися;

знайомте дитину з тваринним світом, привчайте доглядати за тваринами, збагачуйте її словник звуконаслідувальними словами (нявкати, нявчати, гавкати, мукати, мекати; навчайте утворювати пестливі слова і розрізняти пари слів (заєць-зайчик, білка-білочка, лялька-лялечка, тихо-тихесенько тощо).

Результати навчально-виховної роботи:

- мовлення дітей чітке, виразне, правильна вимова переважної більшості звуків;

- діти вживають у мовленні узагальнюючі поняття, якими позначають групи рослин і тварин, предмети одягу та взуття, домашнього вжитку тощо;

- називають ряд вжиткових предметів, пояснює їхнє призначення;

- у розмовному мовленні діляться враженнями про предмети довкілля;

- у власному мовленні користуються простими реченнями, мають певний лексичний запас, збагачений епітетами, порівняннями, синонімами, антонімами;

- можуть розповісти про свою родину, називає членів родини за іменами;

- вживають слова, що виражають згоду, заперечення, відмову. Вміють коректно звернутися до незнайомих людей;

- називють своїх товаришів, розповідають про них, виділяючи їхні чесноти, вади;

- називають частини свого тіла, деякі внутрішні органи та органи чуттів;

- передають словами свій фізичний та психічний стан;

- знають назви основних продуктів харчування, напоїв гігієнічних засобів, найпоширеніших захворювань;

- орієнтуються у назвах основних емоцій. Розповідаєють про ситуації, пов’язані з ними;

- висловлюють бажання, називають власні чесноти і вади;

- здатні контролювати правильність власної вимови звуків, складів і слів, а також вимови дітей;

- визначають кількість звуків у односкладових та двоскладових словах;

- володіють умінням будувати найпростіші питальні речення;

- з допомогою вихователя аналізують предмети за визначеною схемою;

- виявляєютьбажання вступати у рольову гру, визначає свою роль у грі;

- спроможні запам’ятати й відтворити невеличкі поетичні твори;

- розуміють поняття «загадка»; беруть участь у відгадуванні загадок.

 

 

«ДИТИНА І НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»

Навчально-виховні завдання:

- продовжувати формувати свідоме ставлення до обов’язків у сім’ї;

- формувати уявлення про моральні норми відносин між людьми;

- виховувати інтерес до явищ суспільного життя;

- виховувати ініціативність у встановленні товариських стосунків з однолітками.

- розширювати знання про рідне місто;

- збагачувати досвід дітей знаннями про взаємини людей.

Зміст педагогічної роботи

Про себе і свою сім’ю. Діти мають знати своє повне ім'я, прізвище, вік, домашню адресу, ім'я та по батькові своїх батьків, імена інших членів сім’ї, називати знайомих на ім’я, розуміти значення слів: ім’я, вік, батьки, сім’я.

Формувати уявлення у дітей про сім’ю як основу життя людини. Привчати дітей звертати увагу на емоції та почуття членів сім’ї (засмучення, радість, занепокоєння, поганий настрій), допомагати їм.

Розвивати турботливе ставлення до маленьких дітей та людей похилого віку: гратися з малюками, з розумінням ставитися до їхніх бажань; ввічливо вітатися з літніми людьми, пропонувати допомогу.

Розширювати знання про сімейні свята та традиції.

Розширювати знання про предмети домашнього вжитку та правила користування ними.

Дитячий садок. Удосконалювати вміння дітей орієнтуватися в приміщенні і на ділянці дитячого садка (кімнати інших груп, кабінет завідувача, лікарня, кухня, в найближчому оточенні (магазин, поліклініка, дитячий садок, школа).

Виховувати у дітей потребу поводитись у групі, на вулиці, в громадських місцях відповідно до встановлених правил культури поведінки: бути привітним з дорослими та однолітками, без нагадування вітатися і прощатися; звертатися до вихователя, няні на ім’я та по батькові; ввічливо виражати своє прохання, дякувати за допомогу; не перебивати розмову того, хто говорить; тактовно виражати свою незгоду.

Формувати уявлення про моральні норми відносин між людьми: доброзичливість, турботливість, чесність. Виховувати гуманні почуття: чуйність (уміння запропонувати свої послуги, допомогу, поспівчувати, поступитися), справедливість (при розподілі ролей, іграшок, враховувати інтереси однолітків, правильно оцінювати власні вчинки і товаришів), чесність (визнавати свою провину, говорити правду). Привчати налагоджувати доброзичливі стосунки з незнайомими дітьми, з дорослими.

Розширювати знання про пожежну безпеку (як треба поводитися з вогнем, про його небезпеку для життя людини, її майна).

Збагачувати уявлення дітей про працю дорослих, її значення, різноманітність професій. Викликати бажання діяти самостійно.

Рідне місто. Розвивати знання дітей про рідне місто: походження назви, визначні місця, головну вулицю.

Формувати у дітей уміння розпізнавати різні види транспорту. Пояснювати значення транспорту у життєдіяльності людини.

Ознайомлювати з деякими правилами дорожнього руху: вулицю потрібно переходити разом з дорослими у спеціальних місцях (пішохідні наземні і підземні переходи), йти на зелене світло.

Розвивати свідоме виконання правил культури поведінки на вулиці, громадських місцях.

Поради батькам:

Розширюйте знання дітей про самого себе (вік, стать, ім’я, прізвище) та про свою сім’ю (імена тата, мами, їхнє прізвище, імена бабусі, дідуся, братика, сестрички), про родинні та інші свята.

Разом з дітьми беріть участь у підготовці та святкуванні днів народження, інших свят; виготовляйте подарунки, виступи, родинні альбоми, малюйте дерево вашого роду тощо.

Закріплюйте правила культури поведінки у громадських місцях, вдома, дитячому садку, правила спілкування з дорослими та однолітками; пояснюйте їхнє значення. Контролюйте їх виконання дитиною.

Надавайте дитині право вибору. Діти полюбляють, коли їм дозволяють приймати рішення самостійно. Можна дозволити дитині не вітатися, але при цьому потрібно обов’язково пояснити, що відчуває людина, якій на сказали «Добрий день!», яскраво описати емоції людини, з якою не привіталися. Спитайте дитину, як вона буде себе почувати, якщо її не помітять і не скажуть хороших (чарівних) слів.

Хваліть дитину. Похвала для дитини є чудовим стимулом засвоювати правила поведінки. Наприклад, фрази «Мені сподобалося, як ти привітався з …» або «Зразу видно, що ти вже дорослий і розумієш, як важливо людям бажати добра!» допоможуть дітям прийняти правила людського життя.

Формуйте у дитини уявлення про себе як члена сім’ї, члена дитячого колективу, про людину серед інших у суспільстві (за власним прикладом життєвої позиції).

Сприяйте спілкуванню дитини з іншими дітьми, засвоєнню нею правил взаємодії. Дитина повинна навчитися поступатися, достойно програвати. Вона має уміти домовлятися і дотримуватися певних умов – правил гри, а по суті – правил дитячої взаємодії.

Будьте вимогливими, послідовними у вихованні дитини.

Підкреслюйте специфічність статевих відмінностей (спрямовувати увагу дівчаток на жіночність, уважність, хлопчиків – на сміливість, відповідальність).

Формуйте у дитини знання та уявлення про країну і місто, в якому вона живе, за допомогою читання книг, прогулянок, які супроводжуйте поясненнями та ін.

Результати навчально-виховної роботи:

- діти розуміють поняття сім’я, знають про стосунки у сім’ї, взаємини між різними поколіннями в сім’ї;

- знають назву рідного міста, визначні місця;

- виявляють гуманні почуття (чуйність, чесність, справедливість);

- дотримуються моральних норм у відносинах з однолітками та дорослими (доброзичливості, чесності, турботливості);

- розуміють значення праці людей різних професій, прагнуть виконувати доручення, відтворюють трудові дії в іграх.

«ГРА»

Навчально-виховні завдання:

- розвивати у дітей інтерес до різних ігор та вміння гратися в них;

- розвивати вміння використовувати уявлення про навколишній світ для створення сюжетів ігор;

- формувати спільну діяльність у невеликих групках (по дві – три дитини), розвивати дружні партнерські стосункі у грі;

- розвивати вміння використовувати іграшки та предмети відповідно до задуму;

- формувати вміння узгоджувати рольові дії з діями ровесників;

- розвивати мислення, зв’язне мовлення, збільшувати словниковий запас;

- розвивати вміння бережно поводитися з іграшками.

Зміст педагогічної роботи

Сюжетно-рольові ігри. Розвивати вміння приймати участь у спільних з вихователем іграх, які включають дві – три взаємодіючі ролі. Розвивати вміння вибирати тему гри, погоджуватися один з одним, виконувати дії, добирати предмети та атрибути відповідно до визначеної ролі. Розвивати вміння реалізовувати в іграх правила культурної поведінки, доброзичливості, взаємодопомоги.

Розвивати вміння дітей розгортати та позначати словами ланцюжок предметних дій. Стимулювати використання у грі предметів-замінників. Розширювати коло предметів-замінників. Збагачувати зміст і тематику ігор. Залучати до рольової взаємодії з партнером-ровесником.

Формувати вміння самостійно розвивати нескладні сюжети («Сім’я», «Дитячий садок», «Магазин», «Лікарня», «Перукарня», «Автобус», «Зоопарк»), що містять в собі одну – дві ситуації, застосовуючи знання, здобуті в результаті ознайомлення з навколишнім середовищем.

Формувати вміння визначати та сприймати настрій (веселий, сумний, гарний тощо), ставлення людей (доброзичливе, байдуже), наслідувати їх у зовнішньому вигляді, у словах.

Залучати дітей до театралізації, драматизації знайомих казок й сучасних літературних сюжетів, з використанням при цьому художньо-образних виразних засобів (інтонації, міміки, жестів, пози).

Формувати у дітей вміння за допомогою дорослого вибирати зручне місце для гри, організувати ігрову обстановку.

Розвивати вміння використовувати споруди з будівельного матеріалу в сюжетно-рольовій грі.

Дидактичні ігри. Сприяти розширенню кругозору, закріпленню та уточненню уявлень дітей про навколишні предмети та їх призначення, формуванню числових понять, закріпленню знань про природу, збагаченню словника, формуванню граматично правильної мови, розвиткові дрібної моторики, мислення.

Розвивати вміння дітей за допомогою слуху, зору, дотику визначати якості предметів (величина, форма, колір), порівнювати їх за зовнішніми ознаками, знаходити предмети за описом; групувати (меблі, одяг, взуття, іграшки, тварини, овочі, фрукти).

Розвивати вміння порівнювати частини предметів, відбирати однакові, розташовувати в порядку поступового зменшення або збільшення, закріплювати поняття «найбільший», «найменший»; знання дітей про матеріал, з якого зроблений предмет (пластмаса, скло, дерево, резина, метал).

Закріплювати знання про геометричні фігури (коло, квадрат, прямокутник, трикутник), навчати співвідносити предмет та геометричну фігуру, на яку він схожий (двері – прямокутник, яблуко – коло, ялинка –трикутник тощо).

Формувати поняття «вправо», «вліво», «вверх», «вниз»; «вчора», «сьогодні», «завтра».

Формувати інтерес до професій, навчати добирати знаряддя праці відповідно до професії (лікар, вихователь, перукар, продавець, водій тощо).

Конструктивно-будівельні ігри. Спонукати до створювання будівель, використовуючи знання про навколишній світ, знайомі способи конструювання. Порівнювати споруди, виділяти характерні ознаки певної конструкції властивими їй деталям.

Навчати обмірковувати задуми ігрових споруд, добирати потрібні деталі (за величиною, формою, кольором) відповідно до задуму, виконувати послідовність у будівництві, користуючись при цьому зразком.

Формувати вміння споруджувати найпростіші будівлі відповідно до розміру іграшки, використовувати їх у грі (ліжко для даної ляльки, гараж для цієї машини).

Розвивати інтерес до будови, її якості, зручності. Створювати споруди для здійснення ігрових задумів. Використовувати будови в іграх. Конструювати з крупного матеріалу, ящиків, дощечок (меблі, транспорт, будинки для ляльок, гаражі).

Розвивати вміння будувати з природного матеріалу (пісок, вода, сніг).

Рухливі ігри. Заохочувати до самостійних ігор з м’ячами, обручами; сприяти їх виникненню.

Формувати вміння користуватися гойдалками, качалками, гойдатися на них за допомогою дорослого.

Загальна тривалість рухливої гри для дітей 5-ти – 6-ти років 8 – 10 хвилин, кількість повторень – 6 – 8 разів.

Розвивати навички ходьби й бігу на місці, врозтіч, по прямій, по колу.

Розвивати вміння підлазити під шнур, дугу, лазити по гімнастичній стінці, перелазити через гімнастичну лаву, пролізати в обруч.

Розвивати вміння кидати та ловити м’яч обома руками, прокочувати м’яч обома руками знизу, передавати м’яч обома руками від грудей. Навчати прокочувати кулі однією рукою.

Розвивати вміння стрибати на обох ногах угору, довжину.

Розвивати увагу, спостережливість, пам'ять, вміння орієнтуватися у просторі, окомір, влучність, швидкість, спритність.

Поради батькам. Продовжуйте грати з дітьми. Для дошкільнят 5-ти – 6-ти років підбирайте іграшки, які відповідають сюжету гри; купуйте іграшки для активних ігор (м’ячі, кеглі); розрізні картинки з 6-ти – 10-ти частин; хрестоматію для дітей 4-х – 6-ти років; конструктори відповідно до віку.

Для того, щоб дитина почала гратися, наприклад, у перукарню, вона повинна мати деякі уявлення про те, що там відбувається. Тому спочатку відвідайте перукарню, при цьому зверніть увагу дитини на те, що роблять перукарі, які знаряддя праці використовують, як поводять себе клієнти. Повернувшись додому активізуйте знання за допомогою дидактичної гри та запитань, після чого із свіжими враженнями починайте сюжетно-рольову гру. Дорослий бере на себе організацію гри, проте головне завдання – стимулювати ініціативу дитини. Тому частіше потрібно звертатися до неї із запитаннями.

Так само грайтеся у пошту, попередньо її відвідавши й уважно роздивившись, чим там займаються; у лікаря – після відвідування дитячої поліклініки; у магазин – після відвідування магазину тощо. Таким чином у дитини закріплюються знання про різні справи, обов’язки, професії людей та вміння включатися в посильні завдання: опустити лист у поштову скриньку, набрати овочі у пакет тощо.

Обов’язково звертайте увагу дітей на стосунки між людьми; на почуття, з якими вони виконують свої професійні обов’язки (турбота, співчуття, зосередженість тощо). Батькам необхідно обнімати та цілувати своїх дітей, називати пом’якшеними іменами та казати, що люблять їх.

Дитяча гра – це школа життя та джерело розвитку дитини. Тому необхідно вибирати для неї час, виявляти щирість і безпосередність у грі, спонукаючи до цього дитину.

Результати навчально-виховної роботи:

- створюють ігрові образи, наслідуючи дії дорослих або через рольове спілкування. Володіють елементарними навичками жестів;

- за допомогою дорослого можуть вибрати сюжет гри, розподілити ролі, дібрати необхідні для цього іграшки, домовитися про правила та місце гри.У спілкуванні з учасниками гри виявляють увагу, співчуття, допомогу іншим;

- створюють споруди для ігор, користуються ними у грі;

- уміють відбирати один або кілька предметів за кольором, величиною, формою. Розпізнають геометричні фігури.

«КОНСТРУЮВАННЯ»

Навчально-виховні завдання:

- розвивати інтерес до конструктивної діяльності й потреби брати участь у ній;

- розвивати вміння впізнавати предмет у конструкціях, створених із використовуваного будівельного набору;

- розвивати вміння обігравати створені споруди й використовувати знайомі споруди у будівельних, сюжетно-рольвих іграх;

- розвивати вміння сприймати просторові властивості об'єктів, порівнювати їх за розміром (вживаючи при цьому слова великий – маленький, більше – менше, довгий – короткий, довше – коротше, високий – низький, вище – нижче), за розташуванням (вживаючи при цьому слова внизу – вгорі, поряд, біля, близько – далеко, далі – ближче);

- формувати вміння використовувати нові конструктивні матеріали для конструювання знайомих об'єктів (пластмасовий конструктор з невеликими за розміром деталями, залізний конструктор);

- формувати вміння виконувати споруди за зразком чи словесною інструкцією, за допомогою дорослого визначати послідовність виконання;

- формувати вміння виконувати конструктивні дії у колективній діяльності, спільно виконувати будування, налагоджувати стосунки партнерства у процесі створення конструкцій, а також у процесі подальшої гри, навчати домовлятися й координувати спільні зусилля;

- розвивати словесну регуляцію у процесі конструювання, звертаючи особливу увагу на формування вміння планувати наступні дії (послідовність, матеріали, обов'язки при спільному спорудженні та давати словесні звіти про виконану роботу);

- розвивати вміння самостійно виділяти та називати частини конструкції й пояснювати, з чого вони зроблені;

- розвивати вміння порівнювати побудовану конструкцію із зразком;

- розвивати дрібну моторику; розвивати координацію рухів обох рук, зорово-рухову координацію;

- розвивати вміння доводити роботу до кінця;

- розвивати вміння радіти успіху;

- формувати вміння надавати допомогу іншим дітям у процесі виконання колективних робіт.

Зміст педагогічної роботи

Конструювання з будівельного матеріалу. Заохочувати дітей розрізняти і правильно називати основні будівельні деталі (цеглинка, кубик, пластина, призма, брусок), споруджувати нескладні будівлі, застосовуючи раніше сформовані вміння (накладання, прикладання), використовувати у будівлях деталі різного кольору.

Розвивати вміння викладати цеглинки горизонтально й міцно прикладати одну до одної, розміщуючи їх на площині в одну або дві лінії (стежка до будинку, дорога для машини, залізнична або трамвайна колія).

Розвивати вміння ставити цеглинки, вертикально (по колу, прямокутнику), щільно одна до одної або на певній відстані одна від одної (паркан, ворота); змінювати будівлі двома способами: замінювання одних деталей іншими; добудуванням споруди у висоту, довжину (низькі й високі паркани, низькі й високі будинки).

Розвивати вміння аналізувати зразок споруди: виділяти складові частини й розрізняти їх за кольором, величиною, формою, встановлювати просторове розташування частин одна відносно одної.

Формувати вміння споруджувати найпростіші будівлі відповідно до розміру іграшки, використовувати їх у грі (ліжко для ляльки, гараж для машини).

Будувати меблі для ляльок (великі й малі), будинки (високі й низькі), мости (довгі й короткі, широкі й вузькі), машини, гаражі, ворота (високі і широкі) тощо.

Поради батькам:

Навчайте дитину сюжетному конструюванню, сутність якого полягає у підпорядкуванні конструювання грі. Для цього відразу демонструйте будь-яку ігрову дію з готовою конструкцією-зразком, не акцентуючи спочатку уваги на способах її створення. Після засвоєння ігрової дії із зразком пропонуйте дитині побудувати аналогічну конструкцію. Конструювання у цьому випадку є складовою частиною гри й стає засобом для досягнення ігрової мети, а сам процес конструювання, будівельні деталі – засобом створення конструкції. Діяльність набуває предметно-опосередкованого характеру. Таким чином відбувається використання раніше набутого досвіду, його узагальнення.

Використання конструювання з ігровою метою збагачує сюжетно-рольові ігри. У дітей поступово виникає будівельна гра, що свідчить про розвивальний ефект запропонованого методу навчання. Метод сюжетного конструювання сприяє такій організації діяльності, яка будується з урахуванням поставленої мети й забезпечує розвиток мислення.

Результати навчально-виховної роботи:

- діти виявляють бажання будувати різні споруди;

- правильно називають основні будівельні деталі, споруджують нескладні будівлі за словесною інструкцією;

- володіють прийомами накладання,прикладання;

- розрізняють колір, форму, величину, встановлюють просторове розміщення деталей;

- уміють практично застосувати виготовлені споруди;

- будують і граються разом, обіграють у поєднаних певним сюжетом іграх власноруч побудовані будівлі, поважають працю однолітків, діляться з ними матеріалом, допомагають одне одному;

- правильно розрізняють і називають просторові ознаки споруд.

 

«ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ»

Навчально-виховні завдання:

- виховувати позитивно-емоційне ставлення до різних видів образотворчого мистецтва;

- розвивати зорове, слухове, дотиково-рухове сприймання. Розвивати сприймання просторових та якісних властивостей предметів;

- розвивати фіксуючу та супроводжуючу функції мовлення. Формувати плануючу функцію мовлення;

- формувати вміння орієнтуватися в способах виконання практичних дій, вміння доводити виконання до кінця;

- поширювати активний словник вихованців;

- формувати способи художньо-образного відображення предметів, явищ, використовуючи колір, форму, композицію;

- розвивати технічні навички образотворчої діяльності;

- формувати вміння вихованців колективно виконувати завдання;

- виховувати оцінювальне ставлення до власних та чужих робіт;

- формувати інтерес до образотворчого мистецтва, вміння емоційно сприймати репродукції картин, ілюстрації, українське декоративно-прикладне мистецтво. Навчати впізнавати образи художніх персонажів на картині, ілюстрації.

Орієнтовні твори: С.Шишко «Осінь», «Парк взимку», М.Ткаченко «Весна», О.Новаківський «Натюрморт», Т.Бойчук «Біля яблуні», М.Бурачек «Золота осінь», О.Шовкуненко «Повінь. Конча-Заспа», А.Петрицький «Квіти», Ф. Манайло «Новий хліб», І. Шишкін «Дубовий гай», «Корабельна роща», І. Левітан «Березовий гай», «Золота осінь», О. Рилов «Зелений гомін», українське народне декоративно-прикладне мистецтво – рушники, сорочки, гончарні вироби.

Зміст педагогічної роботи

Малювання. Розвивати вміння рівномірно проводити штрихи, не натискуючи дуже на олівець; добре насичувати пензель фарбою, тримати його похило до паперу, під час малювання тонких ліній, крапок тримати його вертикально; малювати пальчиком, ватною паличкою.

Формувати вміння малювати олівцем контур предметів, зафарбовувати малюнок олівцем або фарбою рівномірними легкими рухами, змінюючи при цьому напрям штрихів або мазків, відповідно до форми предмета за зразком чи словесною інструкцією.

Формувати вміння передавати будову, форму, колір знайомих предметів (багатоповерховий будинок, дерева, автобус, вантажна машина тощо), відносну величину частин та їх розташування. Малювати людину в анфас за зразком чи словесною інструкцією.

Формувати вміння малювати різні за розміром, будовою, пропорціями предмети (дерева високі і низькі, зі стовбуром тонким і товстим) за зразком чи словесною інструкцією.

Розвивати вміння малювати технікою штампування (листя, яблука).

Навчати передавати в малюнках зв’язний зміст, співвідношення 2 – 3 предметів за величиною, просторові відношення предметів, розташовуючи їх по різному: внизу – ті предмети, які знаходяться на землі; вгорі – ті, що в повітрі, в небі, розташовувати предмети по всьому аркушу паперу.

Навчати зображувати осінні, зимові, весняні спостереження, враження від прослуховування казок, оповідань, віршів за зразком чи словесною інструкцією.

Розвивати вміння малювати окремі елементи українського орнаменту, використовуючи прямі лінії різної ширини, мазки різної величини, кола, крапки, дуги; наносити мазки всією ворсою пензля. Формувати вміння орієнтуватися у візерунку, знаходити середину, розрізняти верх, низ, ліву, праву сторони, кути, додержуватись симетричної побудови візерунка.

Малювати візерунки на смужці паперу, квадраті, використовуючи рослинні елементи (квіти, ягоди, листя) – тканина, доріжка, рушник, хустка, серветка, скатертина тощо.

Навчати малювати з натури після попереднього обстеження предметів (квіти, фрукти, овочі, іграшки), виразно передавати обриси форм, відносну величину предметів, їх розміщення, а також забарвлення, спираючись на знання кольорів (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, синій, фіолетовий, коричневий, чорний, білий).

Створювати умови для колективного малювання (осінній ліс, новорічна ялинка тощо).

Ліплення. Розвивати вміння ділити солоне тісто (глину) на різні та однакові за величиною частини, розкачувати, сплющувати, вдавлювати, защипувати, загинати, загострювати та заокруглювати форми, скріплювати частини в ціле за зразком та словесною інструкцією.

Розвивати вміння передавати характерні ознаки предметів, працюючи під час ліплення всією кистю руки та пальцями.

Розвивати вміння ліпити з цілого шматка, користуючись стекою, з окремих частин та комбінованим способами (фрукти, овочі, гриби, посуд, тварини, риби, ляльки).

Формувати вміння ліпити з натури після попереднього обстеження предмета (фрукти, овочі).

Формувати вміння зображувати сюжет із 2 – 3 предметів за мотивами літературних творів, на теми з оточуючого середовища, розміщуючи фігури на підставці.

Розвивати вміння розфарбовувати виліплені предмети відповідним кольором за зразком чи словесною інструкцією.

Аплікація. Навчати впізнавати,виділяти, називати фігури.

Формувати вміння за допомогою вихователя правильно тримати ножиці та діяти з ними: регулювати рухи рук, різати рівно папір по окресленій прямій, розрізати впоперек (одним змахом ножиці) паперові смужки різної ширини, викладати та наклеювати з них предмети (парканчик, драбина).

Розвивати вміння викладати і наклеювати предмети, що складаються з 4 – 6 готових частин (лялька, ведмедик) та візерунки з рослинних елементів, геометричних форм на смужці, квадраті, крузі, використовуючи елементи візерунків з української кераміки, вишивки за зразком чи словесною інструкцією.

Поради батькам:

Проводьте ігри на удосконалення сприймання форми, кольору, розміру предметів та їх частин; навчайте порівнювати предмети за формою, кольором, розміром; називати основні кольори (червоний, зелений, синій, жовтий, чорний), форми (коло, квадрат, трикутник, овал, прямокутник), розмір (довгий – короткий, високий – низький, товстий – тонкий, великий - маленький).

Після попереднього обстеження предметів продовжуйте навчати дітей малювати і ліпити з натури; виконувати завдання з аплікації.

Навчайте елементарному плануванню своєї діяльності, вмінню відповідати на запитання про послідовність виконання.

Розглядайте з дітьми ілюстрації до казок та оповідань, народні іграшки.

Грайте у пальчикові ігри.

Результати навчально-виховної роботи:

- володіють технікою роботи олівцем, аквареллю, пальцем;

- компонують малюнок на аркуші;

- малюють з натури після попереднього обстеження предмета, за мотивами літературних творів, оточуючого середовища;

- володіють різними способами ліплення, виготовляють знайомі предмети;

- створюють декоративні аплікації на геометричних та предметних формах;

- з інтересом прилучаються до колективної роботи.

«ПРАЦЯ»

Навчально-виховні завдання:

- закріплювати та удосконалювати засвоєні навички самообслуговування;

- формувати уміння ставити мету праці;

- виховувати самостійність і послідовність виконання трудових дій;

- виховувати позитивне ставлення до праці; бажання співробітничати з однолітками; бережливе ставлення до предметів.

Зміст педагогічної роботи

Самообслуговування. Удосконалювати раніше набуті навички одягання, роздягання. Закріплювати вміння застібати і розстібати ґудзики, зашнуровувати та розшнуровувати взуття, розміщувати одяг на спеціально відведених для цього місцях, стежити за станом свого одягу. Виховувати охайність, самостійність.

Заохочувати дітей допомагати один одному, звертатися за допомогою до дорослого, до однолітків.

Господарсько-побутова праця. Продовжувати привчати дітей до дотримання порядку у груповій кімнаті: класти на місце іграшки, книги, робочі матеріали, мити іграшки, прати лялькову білизну, витирати пил зі столів, стільців. Виконувати обов’язки чергових по їдальні (розставити тарілки з хлібом, склянки з серветками, чашки, біля кожної тарілки справа класти ложки та виделки) під контролем вихователя.

Залучати дітей до праці у куточку природи (годувати тварин, поливати рослини, витирати листя від пилу), на майданчику (підмітати доріжки, протирати лави, столи та ін.).

Художня праця. Формувати у дітей уміння виготовляти вироби з паперу, картону, природних та штучних матеріалів. Розвивати конструктивне мислення дітей, кмітливість, уміння планувати та контролювати хід роботи: привчати дітей у процесі художньої праці використовувати навички та уміння, отримані на заняттях з конструювання; знайомити з основними властивостями матеріалів. Виховувати у дітей цілеспрямованість – уміння доводити розпочату справу до кінця.

Вироби: закладки для книжок, прапорці, коробочки, іграшки-саморобки на ялинку, різноманітні іграшки з природного матеріалу (шишок, жолудів, листя тощо), подарунки дорослим до свята та ін.

Поради батькам:

Систематично нагадуйте дитині правила особистої гігієни, охайності, порядку.

Залучайте дитину до надання допомоги іншим, нагадувати (або пояснити, показати) що і як потрібно робити. Це надає впевненості дітям у власних силах, запевняє в умінні. (Наприклад: «Зроби все так, як ти робиш це для себе, щоб було охайно, правильно, гарно».)

Для того, щоб зацікавити дошкільника у самообслуговуванні, господарсько-побутовій праці використовуйте заохочення (наприклад, дитина почала самостійно вмиватися, їй дарують зубну щітку: «Тепер ти добре вмиваєшся, майже як дорослий, можна учити тебе чистити зуби»). Тільки не потрібно раніше обіцяти будь-що, ніби купувати працю. Привчаючи дитину до праці, необхідно постійно її перевіряти, заохочувати її успіхи, повідомляти про них іншим членам сім’ї, показувати, що праця корисна не тільки для неї, а й для всіх. При цьому потрібно пам’ятати: аналогічні вимоги повинні пред’являтися до всіх членів сім’ї. Тоді дитині буде легше зрозуміти їх необхідність: не від неї одної вимагають, а від усіх членів сім’ї.

Аби не робити зауважень і не сварити за погано виконану роботу зробіть так, щоб дитина на власному досвіді дізналася, до яких результатів призводить безвідповідальність. (Наприклад, «Не поставив біля батареї чоботи – вони залишилися мокрими і ми не підемо на прогулянку».)

Спочатку діти легко забувають про те, що їм потрібно зробити. Тому, вигадайте будь-які сигнали - «нагадування». Наприклад, дзвін будильника або картинка (на тему) на дверях, яка натякатиме, що потрібно погодувати рибок в акваріумі.

Зацікавлюйте дитину різноманітністю праці, створюйте позитивну емоційну атмосферу, заохочуйте і об’єктивно оцінюйте її діяльність.

Результати навчально-виховної роботи:

- з допомогою дорослого визначає мету праці;

- намагається самостійно виконувати дії, пов’язані із самообслуговуванням, досягає позитивних результатів;

- виконує доручення з господарсько-побутової праці: допомагає дорослим доглядати за тваринами, рослинами у куточку природи; допомагає прибирати на майданчику;

- починає взаємодіяти вдвох-втрьох, намагається допомагати своїм одноліткам;

- виявляє емоційно-позитивне ставлення до праці.

 

«МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ. РИТМІКА»

Слухання музики. Для дітей 5-6 років слухання музики перетворюється на звичайний процес. Діти на цей час вже уважно і свідомо слухають музичний твір до кінця. Можуть відповісти на запитання стосовно характеру, настрою, жанру, образу. Поступово в дітей розвивається потреба в слуханні музичних творів мистецтва різножанрових, різнохарактерних. На цей час в дітях треба продовжувати: збагачувати та накопичувати музичний досвід, зацікавлювати новими творами вже зі складнішим розвитком музичного образу; вчитидітей розрізняти верхній та нижній регістри, вступ та закінчення, закріплювати вміння визначати характер, темп, динаміку та жанр музичного твору;

розвивати здатність слухати музику уважно з зацікавленістю, стежити за розвитком музичного образу, дослуховувати музичний твір до кінця, впізнавати твори за вступом та мелодією, знати автора та назву твору;

виховувати інтерес та любов до музики, бажання її слухати в повсякденному житті.

Орієнтовний репертуар: «Ранок», «Танок Анітри», «В печері горного короля», «Пісня Сольвейг» з оркестрової сюїти Е.Гріга «Пер Гюнт», «Сміливий вершник» Р. Шуман, «Місячне сяйво» К. Дебюссі, «Серенада», «Аве Марія» Ф. Шуберт (голос, фортепіано), «Народний танець» М. Скорик, «Веснянка» В. Уманець, «Гопак» укр. нар. танець, «Козачок» В. Кирейка, «Полька – Янка» біл. нар. мелодія, «Турецьке рондо» В. Моцарт, «Менует» Й. Бах, «Менует» Л. Боккеріні, «Неаполітанська пісенька» П. Чайковський, «Вальс» С. Майкапар, «Маленький вальс» Н. Леві, «Вальс» Ф. Шопен (на вибір 2 твори), музичні твори з фортепіанної сюїти «Картинки з виставки» (на вибір) М. Мусоргський, «Колискова» зі збірки «Дитячі пісні» А. Лядов, «Ой ходить сон» укр. нар. пісня в обр. Л. Ревуцького, «Котику сіренький» укр. нар. пісня, «Сонько – дрімко» укр. нар. пісня в обр. А. Мігай, «Колискова» Й. Брамс.

Співи. В 6 років діапазон голосу дитини вже більш менш розвинений, деякі малюки вже можуть достатньо добре володіти голосом і чисто співати.

В дітях треба продовжувати: розвивати діапазон голосу (ре – сі, до)з більш складнішими інтервальними ходами, формою та змістом;

вчити співати без напруження голосу, легким звуком, протягувати довгі звуки, одночасно з усіма вступати та м’яко і тихо закінчувати кінці фраз; прислухатися до співу інших дітей, інструменту, вчитися співати в унісон; учити співати виразно, передаючи характер звучання, динамічні відтінки, темп твору; слідкувати за положенням тулуба під час співу (спина рівна, без напруги, ноги в упорі під час сидіння), брати правильне дихання між фразами

Співочий репертуар: Співаночки: «Диби – диби», «Вода, вода холодная», «Ой дзвони дзвонять», щедрівки, колядки, веснянки (на вибір), «Росте буряк» муз. І сл.. В. Верховинця, «Лис», «Мишка та кіт» укр. нар. пісні в обр. Я. Степового.

Пісні: «Гарна наша Україна» укр. нар. пісня в обр. С. Файнтуха, «Українська мова» муз. Ю. Михайленко, сл. Ю. Косинської, «Мама» муз. Н. Рубальської, сл. С. Грицюка, «Вишиваю рушничок» муз. А. Мигай, сл. Т. Єліної, «Козачата» муз. М. Ведмедері, сл. О. Яворської, «Пісня сонячних промінців» муз. І сл.. Н. Рубальської, «Весняний вальс» муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної, «Пісенька про бабусю», «Мамин день» муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної, «Краплинки» муз. і сл. Н. Ткаченко, «Кленові листочки» муз. і сл. Н. Грановської, «Яблучка» муз. Т. Шутенко, сл. Л. Реви, «Збирай урожай» муз. А. Філіпенка, сл.. Т. Волгіної, «Перший сніг» муз. Г. Гембери, сл. В. Чорної, «Зимонька» муз. К. Мяскова, сл. Г. Бойка, «Ой метелиця – зима» муз. Ю. Михайленко, сл. Т. Мезенцевої, «Пісня про дружбу» муз. Ю. Рожавської, сл. Г. Гриненка, «Прощання з дитячим садочком» муз. І сл. Н. Рубальської.

Музично-ритмічні рухи. В 5 – 6 років в дітей вже гарно розвинений руховий апарат. Відтворювання рухів вже більш легке,пластичне, чітке і правильне. Діти вже вміють контролювати своє тіло, гарно орієнтуватися в просторі, швидко реагувати на зміни, передбачувати та готуватися до зміни рухів. На цей час в дітях можна:

продовжувати формувати музично – ритмічні навички (боковий галоп, колупалочка, підскоки та високий крок, утворення маленьких кіл, ведення кривої лінії, обмін партнерами, рух по діагоналі, тощо);

заохочувати до цілісного сприймання твору, розвивати вміння створювати виразний музично – ігровий образ, музично – пластичний образ за рахунок використання музично – рухових навичок;

опановувати спрощені варіанти народних танців («Метелиця», «Плескач», «Шум»).

Танці. Поглиблювати відчуття танцювального характеру музики, розвивати виконавські хореографічні здібності (виразність, координація, вміння взаємодії один з одним);

розвивати вміння узгоджено рухатись в гуртових танцях та хороводах, використовувати вступ як емоційне налаштування для виконання танцю;

виховувати пластичну виразність рухової сфери кожної дитини, культуру рухів;

виховувати сприйняття танцю, як емоційне дійство, виховувати виконавські навички (виразні танцювальні рухи, міміка);

продовжувати розширяти обсяг естетичних емоцій;

вчитися розуміти логічний зв’язок між назвою танцю і його характером, настроєм, рухами, музичною формою та будовою танцю;

захоплювати настроями сучасної музики, сучасного ритму.

Танцювальний репертуар: Музично – ритмічні рухи: «Знайди своє місце в колоні» муз. В. Шишакова, «Марш» муз. М. Богословського, «Бадьорий крок і біг» муз. Ф. Надененка, «Біг парами» муз. Ф. Шуберта, «Підстриби та високі кроки» муз. В. Косенко, «Сміливий вершник» муз. Р. Шумана (прямий галоп), «Дрібушечки» л.. Нар. Пісня (крок всією ступнею).

Танці: «Народний танець» муз. М. Скорик, «Веснянка» муз. В. Уманець, «Гопак» л.. Нар. Танець, «Полька – Янка» біл. Нар. Мелодія, «Лєтка – єнка» нар. Танець, «Хоровод з віночками» муз. І л.. Н. Рубальської, «Танець сніжинок» муз. Д. Шостаковича, «Вальс» А. Абелян, «Колискова» Й. Брамса (танок з іграшками), «Неаполітанська пісенька» П. Чайковський (танок з кастаньєтами), «Оплески» муз. Ю. Слонова, «Танець петрушок» муз. О. Даргомижського, «Ввічливий танець» нім. Нар. Мелодія, «Ранок» муз. Е. Гріга (мілкий хороводний крок, утворення кіл).

Гра на дитячих музичних інструментах. В дітей цього віку вже багатий музичний досвід гри на різних інструментах. Вони професійно підходять до виконання завдання, яке ставлять перед ними. Діти достатньо відчувають ритмічну пульсацію твору, сильні та слабкі долі, розрізняють розміри в яких звучить твір. На данному етапі з дітьми треба:

закріплювати основи музичної грамоти (вводити поняття «мелодія» та «аккомпанімент», «солюючий голос», «тутті», «соло», «унісон», особливості гри на інструментах, продовжувати розвивати відчуття метро – ритму, види слуху (мелодичний, ритмічний, гармонічний, ладовий, звуко – висотний);

продовжувати разом з дітьми створювати та використовувати підручні засоби як музичний інструментарій (маракаси з фісташок, скляний посуд, ключи);

продовжувати навчати дітей опановувати засоби музичної виразності (темп, ритм, регістр, артикуляція, динаміка),визначати характер твору;

викликати інтерес до слухання музики, музикальних інструментів, які використовуються під час занять;

продовжувати розширювати обсяг естетичних емоцій виконавця;

вільно розрізняти на слух музичні інструменти (ложки, ксилофон, металофон, трищітка, дзвіночки, фортепіано, барабан, кастаньєти);

створювати музичні привітання, коротенькі мелодії певного змісту, характеру, ритмічні імпровізації на різних інструментах;

вчити працювати в колективі, прислухатися до інших дітей, їх виконання (при грі на інструментах).

Репертуар з гри на дитячих музичних інструментах: «Пасакалія» Г. Гендель, «Дід Мороз» Р. Шуман, «Ранок», «Танок Анітри», «В печері горного короля» з оркестрової сюїти Е. Гріга «Пер Гюнт», «Сміливий вершник» Р. Шуман (гра на ложках, клацання язиком, щелчки пальцями), «Місячне сяйво» К. Дебюссі, «Полька – Янка» біл. Нар. Мелодія, «Турецьке рондо» В. Моцарт, «Вальс» А. Абелян, «Вальс» Ф. Шопен (на вибір), «Шарманка» Д. Шостакович, «Хлопець з гармошкою» Г. Свірідов, «Музична табакерка» А. Лядов (гра на скляному та металевому посуді), «Котику сіренький» укр. Нар. Пісня, «Сонько – дрімко» укр. Нар. Пісня в обр. А. Мігай, «Хазяєчка» О. Журлива (шумові інструменти, імітація звуків), «Син старого дуба» Г. Чічінадзе (шумові інструменти, імітація звуків).

Ритміка. В цьому віці такі заняття будуть вже включати моменти театралізації, гри на інструментах. Це вже не буде вивчення вірша з рухами. Такі заняття скоріше за все будуть нагадувати виступи дітей як акторів:

продовжувати повторювати та закріплювати основи музичної грамоти;

розвивати та розширювати тактильні відчуття, відчуття рухів тіла, удосконалювати ці моменти;

вводити непропорційні рухи (наприклад одночасно руками і ногами на різні долі, в різні сторони);

ускладнювати оркестрові партії, та вводити записи останніх на партітурах, або на дошці;

ввести поняття «канон».

Мовленнєві ігри. «Полювання» А. Костецький (оплески, тупання, стукотіння), «Сорока – білобока» Н. Забіла (рухи тілом), «Бруднуля» Г. Бойко (рухи тілом, мімічний етюд).

Рухливі та музичні ігри. «Галя по садочку ходила» (хороводна гра) музика та слова народні, «Про жабок і комара» (музично – рухлива гра) муз. А. Філіпенка, сл. невідомого автора, «Ми на луг ходили» (музично – рухлива гра) муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної, «Ми кривого танцю йдемо» укр. нар. пісня, «Що на нашій вулиці» укр. нар. пісня.

Театралізована діяльність. Для дітей 5 - 6 років треба вибирати дуже прості і невеликі п’єски, казочки, віршики, нескладні за змістом та легкі для сприймання. Їм ще дуже тяжко одночасно рухатися і виконувати якісь дії, тяжко зорієнтуватися в просторі на сцені. Вони ще не настільки самостійні і послідовні в своїх діях. Але малята вже можуть:

тонко відчувати настрій, емоційний стан героїв, вболівати за них, «входити в образ» та утримувати його деякий час;

надавати рухам, висловам, поведінці на сцені емоційно усвідомленого естетичного характеру;

з захопленням і дитячою безпосередністю передавати головні риси героїв мімічними рухами (насуплення брів, посмішка, прищурення очей), рухами тіла (руки в боки, тупання ногами, хитання головою);

виразно виконувати вірші, тексти (частіше за все віршовані);

активно використовувати атрибути;

наслідувати рухи які показує вихователь, повторювати за ним;

використовувати музичні інструменти, як засіб втілення та посилення образу.

Театральний репертуар: «Ходить гарбуз по городу» кр.. Нар. Пісня, «Курочка ряба» кр.. Нар. Казка (інсценізація), «Бджілки на розвідці» К. Ушинський (інсценізація), «Пахне літо» М. Пригара (емоційна замальовка), «Де ночує водяна лілія» В.Сухомлинський, «Про двох цапків» М.Коцюбинський, «Веселі гуси» кр.. Нар. Пісня, «Теремок» рос. Нар. Казка (театралізація).

Поради батькам:

Сприяти музично – естетичному розвитку дитини:

відвідувати дитячі лялькові вистави;

вдома стимулювати дітей до самостійної музичної творчості: ігор з музичними іграшками, музикування, наспівування;

слухати дитячі пісні, підспівувати;

малювати ілюстрації до пісень, вивчених в садочку;

відвідувати батьками ранки та тематичні заняття.

Результати навчально-виховної роботи:

- діти вже вміють слухати музичний твір від початку до кінця, можуть відповідати на питання стосовно характеру, образу, настрою жанру твору;

- стежать за розвитком музичного образу, знають назву твору, впізнають музичний твір за вступом та мелодією;

- можуть проводити паралелі з навколишнім світом, знаходять спільні настрої, образи, стани в музиці, живопису, поезії;

- співають без напруження голосу, протягуючи довгі звуки, одночасно з усіма вступаючи та закінчуючи;

- рухи більш пластичні, легкі та чіткі, діти починають контролювати своє тіло, орієнтуються в просторі, швидко реагують на зміни рухів та характеру музики;

- малята вже можуть розуміти логічний зв'язок між назвою танцю та його характером, настроєм, рухами, музичною формою, будовою танцю;

- достатньо відчувають ритмічну пульсацію, розрізняють сильні та слабкі долі, розміри;

- знають і розуміють значення понять «мелодія», «аккомпанімент», «соло», «тутті»;

- вільно розрізняють на слух музичні інструменти (ложки, ксилофон, дзвіночки, фортепіано, барабани);

- діти надають рухам, висловам, поведінці на сцені емоційної усвідомленості, естетичного характеру, можуть передавати головні риси героїв мімікою, рухами тіла;

- виразно вже можуть розказувати вірші, співати пісні;

- починають формуватися та розвиватися естетичні почуття, естетичний та критичний смак.

ПІДГОТОВЧА ГРУПА (6-7-РІЧНІ ДІТИ)