На відміну від функцій соціального менеджменту як наукової дисципліни в даному випадку вони розглядаються в контексті функцій управління. Останні являють собою особливі види діяльності, котрі виражають напрямки або стадії здійснення цілеспрямованого впливу на зв’язки і відносини людей в процесі життєдіяльності суспільства і управління ним. В процесі виконання функцій менеджментом слід виокремлювати їх соціальний аспект при вирішенні управлінських проблем та шукати адекватні цьому методи.
Функції соціального менеджменту розглядаються на основі таких класифікаційних ознак:
- особливості самого управлінського процесу, тобто виокремлення в ньому ознак, притаманних менеджменту як соціальному явищу, які розкривають сутність законів та закономірностей його формування;
- процес соціального розвитку, спрямованість управління на конкретні елементи цього процесу або сфери, об’єкти життєдіяльності суспільства.
До основних функцій соціального менеджменту належать:
- планування (прогнозування), яке є формою прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей. Це передбачає напрацювання і постановку цілей та завдань у сфері соціального менеджменту, а також визначення шляхів і засобів реалізації складених планів для досягнення поставлених цілей;
- організація - форма прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає створення нових і впорядкування функціонуючих організаційних структур менеджменту як елементів процесу реалізації планів і цілей соціального менеджменту;
- координація (регулювання) - форма прояву цілеспрямованого впливу, яка передбачає забезпечення необхідної узгодженості дій персоналу як елементу процесу реалізації накреслених цілей.
У практиці соціального менеджменту координація не може здійснюватись інакше, ніж шляхом організаційних настанов, які забезпечують узгодженість взаємного стану працівників; планових завдань, що встановлюють відповідність їхньої діяльності конкретному змісту, темпам і пропорціям; регуляторних актів управління, котрі ліквідують відхилення від встановленого порядку діяльності, темпів і пропорцій розвитку соціальної системи.
Координація має місце там, де здійснюються процеси управління. Причому вони проявляються у всіх елементах, стадіях, циклах, фазах. У процесі координації здійснюється маневрування ресурсами живої і уречевленої праці, фінансовими ресурсами у відповідності до завдань, які змінилися.
Стимулювання (активізація) та навчання (інструктаж) – теж форми цілеспрямованого впливу на людей шляхом їх спонукання і підготовки до діяльності, що передбачає зростання ефективності системи менеджменту як елементу процесу реалізації цілей управління.
Стимулювання – це не особливий вид впливу, а необхідна і суттєва сторона будь-якого акту управлінського впливу. Стимулюючий момент механізму соціального менеджменту міститься в самих актах організації, плануванні, регулюванні, і не виокремлюється як особлива функція. Тому обґрунтування і формулювання цілей організації оцінюється управлінською групою не тільки з точки зору їхньої відповідності очікуваним параметрам управління, а й з точки зору їхньої стимулюючої здатності.
Основні функції соціального менеджменту діють в єдності і взаємозв’язку. Але перехід від одного рівня соціального менеджменту до іншого супроводжується зміною співвідношення їх змісту і ролі. Наприклад, провідна дія міністерського рівня – функція прогнозування - на рівні цеху замінюється функцією організації і т.д.
Конкретні функції притаманні тим або іншим елементам соціальної системи. Виробничо-господарська діяльність може бути поділена на три стадії: підготовчу, виробничу і завершальну. Кожна з них, відособлюючись, є об’єктом управління. Визначення кількості об’єктів управління є основою для окреслення окремих функцій управління відповідно до виділених об’єктів управління.
У практичній діяльності менеджерів періодично постає проблема удосконалення системи управління. Для цього здійснюється аналіз її функцій, що передбачає:
- чітке визначення і структурне відособлення об’єктів управління на основі розроблених критеріїв;
- вичленування конкретних функцій управління, видів робіт і операцій;
- чіткий поділ праці між функціональними і лінійними ланками керуючої системи;
- наявність в організації положень про структурні ланки і посадових інструкцій;
- розробка моделі процесу управління на основі реалізації і врахування всіх основних функцій менеджменту;
- обґрунтування шляхів порівняння моделі процесу управління організацією з фактично здійснюваною управлінською діяльністю основних напрямів удосконалення системи управління.
При цьому слід дотримуватись таких етапів:
- виділення об’єктів і конкретних функцій управління організацією;
- побудова моделі процесу управління;
- виявлення фактично виконуваного складу робіт, операцій і процедур у процесі реалізації функцій менеджменту;
- зіставлення фактичного складу управлінських робіт з об’єктивно необхідними, виявлення розбіжностей з побудованою моделлю.
Отже, функції соціального менеджменту виражають його сутнісні характеристики та відіграють вирішальну роль у практиці управління організацією.
