Порядок здійснення аналізу небезпеки й оцінки ризику

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.

Терміни та визначення

У Методичних рекомендаціях застосовуються такі терміни та їх визначення:

Аналіз ризику аварії – процес виявлення небезпек і оцінки ризику аварії на об'єктах підвищеної небезпеки для людей, їх майна та довкілля.

Громадськість – одна або декілька фізичних чи юридичних осіб;

Небезпека аварії – загроза, можливість заподіяння збитків людині, майну і (чи) довкіллю внаслідок аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.

Об'єкт «турботи» – реципієнти, негативний вплив аварій на які створює небезпеку для життєдіяльності населення та для довкілля і зачіпає інтереси громадськості.

Оцінка ризику аварії – процес визначення ймовірності та вагомості наслідків реалізації небезпек аварій для здоров'я людини, майна і довкілля.

Прийнятний ризик – ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки і за його межами гранично допустимого рівня.

Ризик – ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки та/або за його межами.

Основними кількісними показниками ризику аварії є:

– індивідуальний ризик – імовірність загибелі людини, що знаходиться в даному регіоні, від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки протягом року з урахуванням імовірності її перебування в зоні ураження;

– територіальний ризик – імовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться в конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки;

– соціальний ризик – імовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки, з урахуванням імовірності їх перебування в зоні ураження.

Збитки від аварії – втрати (збитки) у виробничій і невиробничій сфері життєдіяльності людини, шкода довкіллю, заподіяні в результаті аварії на об'єкті підвищеної небезпеки й обчислювальні в грошовому еквіваленті;

Крім термінів, наведених вище, вживаються терміни в значенні, що надається у таких законодавчих і нормативних актах:

– Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»;

– ДСТУ 2156-93. Безпека промислових підприємств. Терміни і визначення;

– ДСТУ 2960-94. Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни і визначення.

Порядок здійснення аналізу небезпеки й оцінки ризику

Аналіз небезпеки та ризику аварій на об'єкті підвищеної небезпеки включає такі основні етапи:

–постановка завдання аналізу небезпеки та оцінки ризику;

– аналіз небезпеки та умов виникнення аварій;

– оцінка ризику (ймовірності) виникнення аварій;

– аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварій;

– визначення масштабів наслідків;

– оцінка ймовірності наслідків аварій;

– оцінка прийнятності ризику та прийняття рішень щодозменшення ризику.

♦. Постановка завдання містить у собі такі основні етапи:

– визначення мети і завдань дослідження ризику;

– виділення об'єктів, для яких необхідно, виходячи з цілей і завдань дослідження, виконати аналіз небезпеки та ризику;

– визначення реципієнтів і виділення з них об'єктів «турботи» суспільства.

♦. Завданнями дослідження ризику є:

– встановлення рівня ризику, що зумовлений експлуатацією об'єкта підвищеної небезпеки;

– управління ризиком шляхом зіставлення рівня ризику з прийнятним та вибір рішень щодо його зниження.

♦. Для виділення об'єктів, для яких необхідно при виконанні дослідження ризику з метою розробки декларації виконати аналіз небезпеки та ризику, належить:

– визначити ті апарати чи установки, на яких можливі аварії з найбільшим викидом небезпечних речовин;

– визначити ті з них, на яких аварії з ураженням та нанесенням збитків можливі за межами підприємства;

– установити зони максимального ураження, вид і масштаб можливих наслідків негативних впливів;

– визначити реципієнти, що потрапляють у зону ураження, і визначити об'єкти «турботи».

♦. Головним об'єктом «турботи» є людина. Необхідно визначити загрозу для людини, для чого виділити місця проживання, підприємства й організації, що потрапляють у зону ураження.

З урахуванням особливостей небезпечних речовин, що застосовуються на об'єкті підвищеної небезпеки, апаратурного та технологічного оформлення об'єкта підвищеної небезпеки, географічного розташування, рельєфу і кліматичних умов місцевості тощо, місцеві ради можуть встановлювати прийнятний ризик для інших об'єктів «турботи» (крім людини).

Як інші об'єкти «турботи» слід розглядати:

– соціально важливі об'єкти;

– елементи екосистеми;

– майно юридичних і фізичних осіб.

Як соціально важливі об'єкти слід розглядати:

– місця великого скупчення людей (стадіони, кінотеатри, лікарні тощо);

– природоохоронні об'єкти (заповідники, парки тощо);

– зони відпочинку (рекреаційні зони);

– об'єкти культури (музеї, палаци, пам'ятники архітектури тощо);

– об'єкти життєзабезпечення (станції водопідготовки, об'єкти енергопостачання, об'єкти комунального господарства, транспортні магістралі тощо);

– місця розташування органів місцевого самоврядування, державної адміністрації й інших органів управління життєдіяльністю.

Як елементи екосистеми, де можливий негативний вплив аварій, слід розглядати:

– флору і фауну;

– атмосферу;

– водне середовище (ріки, водойми, морська акваторія);

– землю, включаючи ґрунтові води;

– інші об'єкти впливу.

Як майно юридичних і фізичних осіб можуть розглядатися:

– житлові та господарські будівлі;

– транспортні засоби;

– дачні та садові ділянки;

– будівлі, споруди та устаткування підприємств;

– майно промислових підприємств, організацій та установ;

– орні землі, домашня худоба й інші сільськогосподарські об'єкти;

– сировина та продукти виробництва, у тому числі посіви та урожай;

– інше рухоме та нерухоме майно.

Крім цього необхідно виділити інші об'єкти «турботи», що потрапляють у зону небезпечного впливу аварії.

♦. Для кожного об'єкта аналізу оцінюється можливість впливу зовнішніх сил, виходячи з особливостей місця його розташування.

Зовнішні впливи та їх імовірність не залежать від умов експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки. Тому визначається достатність заходів для забезпечення стійкості об'єкта до зовнішніх впливів і зменшення негативних наслідків. Кількісна оцінка ризику при цьому не виконується.

Складається перелік можливих зовнішніх впливів.

♦. Аналіз небезпеки та умов виникнення аварій виконується тільки для тих небезпек, що пов'язані з порушенням умов безпечної експлуатації об'єкта.

У кожному об'єкті підвищеної небезпеки аналізуються технологічне середовище і наявність у ньому небезпечних речовин, їх фізико-хімічні, хімічні, теплофізичні та інші властивості, наведені в науково-технічній, довідковій і нормативно-технічній літературі, що свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядається не тільки можливість прояву небезпечних властивостей при виході речовин за межі апаратури та контакті з атмосферою, але й можливість небезпечних процесів в апаратах і трубопроводах, у тому числі можливість протікання некерованих реакцій.

В усіх випадках виділяються речовини з небезпечними властивостями відповідно до категорій небезпечних речовин, встановлених "Нормативами порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки".

Визначаються режими та відхилення в технологічній системі, що є причиною виникнення умов, за яких можлива реалізація небезпечних властивостей речовин.

На підставі аналізу можливих відхилень виявляються небезпечні події, що призводять до виникнення та розвитку аварій (події, ініціюючі виникнення аварій). Складається перелік подій, ініціюючих виникнення аварії.

Для аналізу експлуатаційної небезпеки можуть використовуватися такі методи аналізу:

– «що буде, якщо»?;

– «перевірочний лист»;

– аналіз експлуатаційної небезпеки;

інші наведені в науково-технічній і нормативній літературі методи.

♦. Для оцінки ризику (імовірності) виникнення аварій для кожної ініціюючої аварію події на потенційному джерелі аварії виконується оцінка імовірності її реалізації протягом одного року. Під час розгляду можливих відхилень параметрів процесу можуть використовуватися:

– дерево "відмов";

– аналіз видів і наслідків відмов;

– обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи, що відповідають специфіці об'єктів підвищеної небезпеки чи виду діяльності;

– експертні оцінки імовірності виникнення події, що розглядається, виконані за певною методикою;

– інші обґрунтовані методи оцінки.

Під час розгляду причин відхилень розглядаються відмови устаткування, арматури, поломки, можливі технологічні причини, обумовлені порушенням режимів роботи функціонально пов'язаних систем, а також помилки персоналу.

Якщо імовірність виникнення аварії є неприйнятною величиною, то відшукуються рішення щодо її зниження.

♦. Наступним етапом оцінки ризику є аналіз умов і оцінка імовірності та розвитку аварій.

У разі реалізації хоча б однієї із розглянутих ініціюючих аварію подій, запобігти їй за допомогою контролю і регулювання параметрів технологічного процесу стає неможливим. Розвиток небезпечних неконтрольованих процесів може призвести до всіляких напрямів розвитку аварій з різними масштабами ураження і наслідками, в залежності від того, які засоби стримування аварії (протиаварійного захисту та локалізації аварії) застосовуються та від результатів їх реалізації.

На цьому етапі аналізу ризику на основі оцінки ймовірності спрацьовування і відмови засобів стримування аварії та помилок персоналу визначається ймовірність різноманітних наслідків аварії. Для цього можна використовувати:

– дерево подій;

– аналіз видів і наслідків відмов;

– експертні оцінки імовірності виникнення події, що розглядається, виконані за певною методикою;

– інші обґрунтовані методи оцінки.

Для кожного результату визначаються можливі умови реалізації (параметри витікання чи інші умови викиду, час витікання чи викиду, маса викиду, площа протоки, погодні умови і т.ін.), за яких моделюються аварії та визначаються значення вражаючих факторів, зони їх дії та можливі наслідки у фізичному вираженні.

♦. Визначення масштабів наслідків аварій включає аналіз можливих впливів на людей, майно і довкілля. Для оцінки можливих наслідків і наступної оцінки ризику необхідно моделювати аварії для кожного можливого її результату, визначеного при виконанні аналізу розвитку аварій.