До першого питання. У чинній Інструкції про єдиний облік злочинів, відповідно до п. 20 якої “до категорії нерозкритих злочинів минулих років належать злочини, справи по яких зупинені за п. 1 ст. 206 (ст. 207), п. 3 ст. 206 (ст. 209) КПК України у попередні роки і у звітному періоді не подані документи первинного обліку про їх розкриття”.
Формально до нерозкритих злочинів минулих років належать ті, кримінальні справи про які були порушені та досудове слідство зупинено раніше 1 січня поточного року. Тобто в зміст зазначеного поняття не включаються злочини поточного року, навіть якщо з моменту зупинення слідства у справах пройшло 9–10 місяців, і в той же час ним охоплюються діяння, вчинені незадовго до нового року, слідство по котрих уже встигли зупинити.
До другого питання. На відміну від структури типової криміналістичної методики, що являє собою комплекси криміналістичних рекомендацій з ведення слідства від порушення кримінальної справи (і навіть раніше) до її закінчення, методика розслідування нерозкритих злочинів минулих років не пропонує рекомендації особливостей проведення дослідчої перевірки, слідства на початковому етапі чи до моменту зупинення слідства у кримінальній справі. Не слід до структури комплексу рекомендацій, що стосуються досить вузької сфери діяльності в межах окремого етапу розслідування, тобто розслідування нерозкритих злочинів, включати криміналістичну характеристику.
До третього питання. Однією з найважливіших форм роботи по нерозкритих злочинах є аналіз матеріалів зупиненої справи.
В процесі повного та глибокого аналізу можливе прийняття двох рішень:
- по-перше, продовжити роботу по зупиненій справі без її відновлення.
- по-друге, відновити розслідування згідно ст.210 КПК України для проведення слідчих дій, необхідність яких виникла в зв'язку з аналізом матеріалів кримінальної справи або в силу інших обставин.
До четвертого питання. З проявом об'єктивних і суб'єктивних причин процес розкриття злочину сповільнюється адекватно посиленню їх впливу. Якщо вплив достатньо активний, злочин залишається нерозкритим. Тобто через дію зазначених причин виключено можливість виявлення ідеальної сукупності криміналістично вагомих ознак злочину з усіма зв'язками та взаємозалежностями між ними. Наприклад, неякісно проведений із вини слідчого огляд місця події (суб'єктивна причина) може дати результат у вигляді неповно виявлених слідів. Якщо, крім цього, злочинець ще спеціально вжив заходів до приховування, мінімізувавши тим самим ризик їх виявлення (об'єктивна причина), то обопільна дія названих причин швидше за все призведе до невиявлення взагалі яких–небудь слідів.
Не всі причини об'єктивного та суб'єктивного характеру, що впливають на розкриття злочину, діють постійно. Різні з них до зупинення слідства виявляються протягом нього або на його окремих стадіях. Деякі, в основному об'єктивні, найчастіше діють на самому початку, інші більш тривалий період. Але, так чи інакше, їх вплив невідривний від часу в цілому, а конкретніше, від часу, що пройшов із моменту вчинення злочину. Тривалість часу може послабляти або зовсім усувати дію одних, і, навпаки, посилювати дію інших причин. Окремі з них, по проходженню певного періоду, можуть змінювати свою дію з негативної, що заважає розкриттю на початку слідства, на позитивну, котра допомагає йому. Таким чином, між причинами, які впливають на розкриття злочину, та часом, що минув із моменту його вчинення, існує залежність.
Завдання для індивідуальної роботи..
1. Ознайомитися з особливостями призначення судових експертиз при розслідуванні даної категорії злочинів.
2. Вирішення ситуативних завдань за фабулами, запропонованими викладачем
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1.Конституція України. – К., 1996.
2.Кримінальний кодекс України. – К., 2001, 167 с.
3.Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами на 1 вересня 2010 року). – Х.: ООО «Одиссей», 2010. – 288 с.
4.Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ зі змінами і доповненнями, внесеними 13 січня 2000 року // ВВР. – 2000. – 13 січ.
5. Быков В.М. Деятельность следователя по приостановленным делам. Автореф. дис. канд. юрид. наук. - Свердловск, 1972.
6. Быков В.М. Расследование нераскрытых преступлений прошлых лет. Лекция, Ташкентская высшая школа МВД СССР, НИиРИО, Ташкент, 1984
7. Гаврилов А.К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии. - Волгоград, 1976.
8. Жбанков В.А. Криминалистические средства и методы раскрытия неочевидных преступлений. • М., 1987.
9. Лавров В.П. Использование материалов архивных уголовных дел при расследовании преступлений. - М.. 1971.
10. Лавров В.П. Особенности расследования нераскрытых преступлений прошлых лет. - М.. 1972.
11. Лускатов О.В. Теорія та практика розслідування нерозкритих злочинів минулих років: Монографія. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 192 с.
12. Криминалистика: Учебник / Под ред. проф. Р.С. Белкина и проф. И.М. Лузгина, в 2 томах, М.: Академия МВД СССР, ред.изд.отдел, т.2, 1980.
13. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Юрид.лит., 1986. – 544 с.
14. Робозеров В.Ф. Раскрытие преступлений, совершенных в условиях неочевидности. - Л., 1990.
15. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений /под ред. Лисиченко В.К./ К., 1988.
16. Осмотр места происшествия при расследовании отдельных вндов преступлений:Учебное пособие / Под ред. проф. Н.И. Клименко. — К.: «НВТ Правник», 2001.
