До місця розтину трупи перевозять на спеціально обладнаних автомобілях: кузов оббивають оцинкованим залізом, після використання його обов’язково дезінфікують. Перед транспортуванням в природні отвори трупів вставляють ватні тампони, змочені дезинфікуючим розчином. Для вивезення частин трупа після розтину використовують водонепроникливі ящики або їх спалюють на місці.
На сьогодні для безпечного знищення трупів застосовують 3 метода: переробка трупного матеріалу на ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах, спалювання трупів та знезараження в біотермічних ямах (ямах Беккері). Захоронення трупів в скотомогильниках не забезпечує повного знезараження матеріалу, тому такий спосіб утилізації не рекомендується.
Найбільш ефективним у ветеринарно-санітарному і економічному відношенні є метод знищення трупів тварин на ветеринарно-санітарних заводах з послідуючим виготовленням м’ясо-кісткового борошна. Утилізація може здійснюватись вологим та сухим способом.
Утилізація вологим способом здійснюється в дві фази:
перша фаза – розварювання та стерилізація в спеціальних автоклавах, при цьому утворюється жир і бульйон (останній перероблюється на клей). Тривалість фази – 4-6 годин;
друга фаза – висушування: розварені м’ясо та кістки при постійному подрібненні та помішуванні висушуються та пересіюються, при цьому отримують м’ясо-кісткове борошно. Тривалість фази 4-6 годин.
Таким чином, при вологому способі утилізації одержують технічний жир, тваринний клей і м’ясо-кісткове борошно.
Утилізація сухим способом здійснюється в три фази:
перша фаза – попереднє зневоднення під вакуумом при температурі 700С на протязі 2-3 годин в вакуум-котлах;
друга фаза – розварювання та стерилізація під тиском при температурі 112-1150С на протязі 2-3 годин;
третя фаза – висушування під вакуумом при температурі 75-800С на протязі 1,5 годин.
Таким чином, цей спосіб дає можливість отримати технічний жир та високоякісне м’ясо-кісткове борошно.
Спалювання трупів здійснюється в спеціальних печах або в траншеях. Печі будують з вогнетривкої цегли, трупи спалюють на колосниковій решітці на відкритим полум’ям. Для усунення неприємного запаху будують високі димові труби.
Спалювання в траншеї здійснюють таким чином: хрестовидно викопують дві траншеї довжиною 2,6 м, шириною 0,6 м, глибиною 0,5 м, на дно кладуть дрова, стик траншей закладають дерев’яними колодами або залізничними рейками, на які кладуть труп. Труп обкладають дровами, обливають рідким паливом і запалюють.
При утилізації в біотермічних ямах (ямах Беккері) трупи розкладаються при участі термофільних бактерій. При цьому температура досягає 65 – 700С і спорові мікроорганізми в трупі спочатку переходять у вегетативні форми, а потім гинуть (не спорові гинуть в першу чергу). Знищення всіх мікроорганізмів в трупі відбувається на протязі 40 діб.
Яму Беккері обладнують наступним чином: розмір ями 3x3 м при глибині 9-10м. Стіни і дно обкладають водонепроникливим матеріалом (дерево, цегла, цемент). Перекриття ями складається з 2-х кришок, які знаходяться на відстані 30 см одна від одної, простір між ними в холодний період року утеплюють. Біля ями влаштовують бетонний майданчик 4x5 м для розтину трупів. Навколо біотермічних ям (вони повинні знаходитись не ближче, ніж 0,5 км від житлових будівель, пасовищ, водоймищ...) споруджують міцну огорожу висотою не менше 1,5 м, з внутрішньої сторони якої виривають рів глибиною 1,4 м та шириною не менше 1 м. Під’їзд повинен бути вільним, для якого через рів будують місток. Ворота замикають на ключ, який повинен знаходитись у відповідального за охорону і утримання ями. На кожну таку споруду складається ветеринарно-санітарна картка.
Методи розтину трупів
Розроблено три метода розтину трупів тварин: метод ізольованого видалення органів, метод повної евісцерації за Г.В.Шором та метод часткового розчленування органокомплексів.
Метод ізольованого видалення органів (розроблено Р.Вірховим) передбачає видалення і дослідження кожного окремого органу. Цей метод легко виконується, але недоліком його є те, що порушується взаємозв’язок органів при досліджені.
Метод повної евісцерації (розроблено Г.В. Шором) – видалення органів голови, шиї, грудної, черевної і тазової порожнини проводиться єдиним комплексом без розчленування. Метод дозволяє досліджувати органи, не порушуючи анатомо-фізіологічних та системних зв’язків. За цим методом розтинають трупи дрібних тварин та свиней.
Метод часткового розчленування органокомплексів з урахуванням анатомо-фізіологічних та системних зв’язків застосовують при розтині великих тварин. Як правило, видаляють окремо органи ротової порожнини, шиї і грудної порожнини, селезінку, шлунок (передшлунки у жуйних), дванадцятипалу кишку з печінкою та підшлунковою залозою, порожню та клубову кишки, ободову та сліпу кишки, пряму кишку з органами тазової порожнини, нирки з сечоводами та наднирниковими залозами.
Іноді застосовують частковий розтин. Це буває тоді, коли по різним причинам не можна отримати цілий труп.
При організації та проведенні патологоанатомічного дослідження трупу тварини дотримуються певної послідовності: реєстрація, зовнішній огляд, внутрішній огляд. Про це більш детально викладено в “Методичних вказівках до виконання курсової роботи з паталогічної анатомії” (2003р.)
