Мета та види розтину трупів тварин

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНОГО РОЗТИНУ ТА СУДОВОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Дніпропетровськ - 2005

Методичні рекомендації до лабораторно-практичних занять з патологоанатомічного розтину та судової ветеринарної медицини / Дніпропетр.держ.аграрн.ун-т. – Дніпропетровськ, 2005. – 41с.

Патологоанатомічний розтин – невід’ємна частина комплексу діагностичних заходів в кожному випадку загибелі або вимушеного забою тварин. В даних рекомендаціях представлені мета, види, методи та методики розтину тварин, вимоги до місць розтину та правила безпеки при проведенні розтину, правила транспортування, утилізації трупів та відбору патологічного матеріалу для спеціальних (лабораторних) досліджень. В методичних рекомендаціях наведені також питання, які стосуються особливостей судово-ветеринарного розтину, правил призначення та оформлення документації такого розтину, а також приведені описання патологоанатомічних змін в органах і тканинах тварин, загиблих від причин, які потребують судового розслідування.

Методичні рекомендації підготовлені для студентів і магістрів факультету ветеринарної медицини.

 

 

Укладачі: В.В.Сентюрін, Е.В.Єсіна, доценти, кандидати ветеринарних наук, В.В.Слесаренко, асистент

 

 

Рецензент: Сухін В.М., кандидат вет. наук, доцент

 

 

Методичні рекомендації розглянуто і схвалено на засіданні кафедри нормальної і патологічної анатомії

Протокол № 6 від 16 лютого 2005 року.

 

 

Методичні рекомендації розглянуто і схвалено до друку науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ

Протокол № 4 від 22 лютого 2005 року.

 

©, Сентюрін В.В., Єсіна Е.В., Слесаренко В.В., 2005 р.

 

 

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНИЙ РОЗТИН

 

Патологоанатомічний розтин – всебічне дослідження загиблої або вимушено забитої тварини з метою підтвердження прижиттєвого або встановлення заключного діагнозу, визначення морфологічних змін в органах і тканинах та причин смерті організму.

При виникненні хвороб вирішального значення набуває сучасна і точна діагностика, на основі якої здійснюється цілеспрямовані лікувально-профілактичні міроприємства по оздоровленню тварин. Патологоанатомічний розтин загиблих або вимушено забитих тварин – один з обов’язкових методів діагностики інфекційних, інвазійних та незаразних захворювань.

В теоритичному відношенні всебічне патологоанатомічне дослідження трупів тварин збагачує ветеринарну науку новими даними про причини хвороби, дає можливість зробити оцінку морфологічних змін всіх органів і систем, сприяє розвитку матеріалістичних уявлень про етіологію, патогенез та суттєвість хвороб людини та тварин.

Розтин має комплексний характер: при його проведенні враховують анамнестичні дані, епізоотологію, клінічні ознаки, знайомляться з історією хвороби при її наявності. Якщо патологоанатомічних даних недостатньо для встановлення заключного діагнозу, проводять додаткові (лабораторні) дослідження: патогістологічні, бактеріологічні, вірусологічні, токсикологічні, біохімічні та ін. Заключний діагноз встановлюють на підставі всіх досліджень з обов’язковим врахуванням знайдених патологоанатомічних змін.

Розтин трупів тварин проводять як можна раніше після загибелі (трупний розклад зглажує прижиттєві зміни) і як можна повніше, щоб врахувати всі зміни в органах і тканинах і максимально точно встановити діагноз.

Мета та види розтину трупів тварин

В залежності від завдань, які ставляться при розтині, мета останього може бути різною. Розтин трупів може проводитись з діагностичною, науково-дослідною, судово-ветеринарною та навчальною метою.

Розтин з діагностичною метою виконують тоді, коли необхідно з’ясувати причини загибелі тварини або підтвердити правильність клінічного діагнозу. При інфекційних хворобах розтин трупів та вимушено забитих тварин дає змогу перевірити правильність та ефективність лікувально-профілактичних міроприємств, а в багатьох випадках встановити правильний діагноз та своєчасно розробити міроприємства з ліквідації захворювання.

З науково-дослідною метою розтин трупів тварин проводять наукові співробітники при проведені дослідів в науково-дослідних установах. За допомогою цього методу встановлюють морфогенез (динаміку морфологічних змін при розвитку хвороб різної етіології) і патоморфоз (зміну динаміки морфологічних змін під дією лікування, умов зовнішнього середовища та інше) захворювань, розробляють ефективні лікувально-прфілактичні міроприємства та інше.

З судово-ветеринарною метою розтин проводять в тому випадку, коли в загибелі тварин треба встановити провину тих чи інших робітників.

З навчальною метою розтин проводиться викладачами ветеринарних навчальних закладів для засвоєння студентами техніки розтину та суттєвості морфологічних змін при різних захворюваннях.

В залежності від мети виділяють і види розтину: діагностичний, науково-дослідний, судово-ветеринарний, навчальний.

Причини смерті

Основним завданням патологоанатомічного розтину є встановлення причин загибелі тварини. Згідно з класифікацією розрізняють основну (визначаючу) і безпосередню (найближчу) причини смерті.

Основні (визначаючі) причини – це дії зовнішнього середовища або пороки розвитку організму, які самі собою або через ускладнення викликали загибель організму. Це можуть бути механічні (травми, удари і т.д.), фізичні (дія високої або низької температури, електроструму і т.д.), хімічні (дія кислот, лугів, хімічних отрут і т.д.) та біологічні (збудники інфекційних та інвазійних захворювань) фактори.

Безпосередні (найближчі) причини пов’язані з припиненням діяльності життєво важливих органів. У відповідності з “вітальним трикутником Біша” до них відносять параліч серця, параліч дихального центру та загальний параліч центральної нервової системи. Але при складані протоколу розтину безпосередніми причинами можуть вважатися і інші зміни, які безпосередньо призвели організм до загибелі (крововиливи в мозок, заворот кишок, кровотечі при розриві капсули селезінки, печінки, асфіксія та інше.)

Вимоги до місць розтину

Трупи тварин розтинають ветеринарні спеціалісти одноосібно або в складі комісій в спеціально обладнаних приміщеннях (секційні зали при науково-дослідних установах, навчальних закладах, діагностичних лабораторіях та ін.) При цьому до таких приміщень висуваються такі вимоги:

1.Підлога та стіни виготовляються з водонепроникливого матеріалу, який легко миється і піддається дезинфекції (підлога з цементу, асфальту, кахелю, стіни обкладені кахелем, пофарбовані масляною фарбою).

2.В приміщені повинен бути водопровід з холодною і бажано з гарячою водою та каналізація. Стічні води повинні збиратися в спеціальний резервуар і знезаражуватися.

3.Приміщення повинно бути достатньо просторим і світлим (відношення площі вікон до площі підлоги – 1:4 - 1:5).

4.В приміщенні повинна бути встановлена примусова витяжна вентиляція, яка забезпечувала б повну заміну повітря на протязі 1 години.

5.Для розтину повинні бути встановлені міцні та стійкі столи, кришки яких виготовляють із водонепроникливого матеріалу (краще з мармуру, можна застосовувати цинкове залізо та алюмінієві листи), на краях яких повинні бути бортики. Кришка повинна мати ухил до центру, де передбачається стічний отвір, закритий сіткою (для затримки крупних часток). Для розтину органів використовують низькі препарувальні столики, які встановлюють на секційний стіл після вилучення органу.

6. В приміщенні повинні бути шафи і столи для інструментів, спецодягу, посуду, реактивів, умивальник з дезинфікуючими розчинами, ваги, гумовий шланг, з’єднаний з водопроводом, медична аптечка.

Розтин трупів тварин повинен проводитися при денному світлі або, в крайньому разі, при люмінесцентному освітленні, маючи на увазі те, що при штучному освітленні важко визначити колір органів і тканин.

Якщо спеціалізовані приміщення відсутні, розтин загиблих тварин виконують на землі або спеціально обладнаних майданчиках біля біотермічних ям з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог (з метою уникнення розповсюдження інфекції): на місці розтину повинна бути вода, дезінфікуючі розчини (2-3% розчин карболової кислоти, 4% розчин формальдегід, 10% розчин їдкого натру та інше). Якщо тварина загинула від інфекційного захворювання, після розтину верхній шар землі вибирають на 20-30 см та утилізують разом з трупом.

В тваринницьких приміщеннях, на пасовиськах та інших місцях зосередження тварин трупи розтинати заборонено.