Відповідальність підприємця.

Відповідальність — це пра­вове та етичне відношення підприємців до суспільства (до гос­подарюючих суб'єктів, до споживачів тощо), яке характеризу­ється виконанням правових норм (правил). Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає:

- за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення;

- за охорону навколишнього середовища;

- за додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії;

- за заподіяну шкоду і збитки.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний су­дом або арбітражем банкрутом, якщо майна, яке йому нале­жить, не вистачає для покриття заборгованості й немає перспек­тив для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівникові, який втратив працездатність, підприємець за­безпечує відшкодування витрат у випадках і в порядку, перед­бачених законодавством.

Як бачимо, підприємництво спрямоване на ефективне веден­ня господарства, сприяє вияву і розвитку особистості людини, її здібностей і потреб, передбачає персональну економічну й ад­міністративну відповідальність підприємця. Воно несумісне з втратами, некомпетентністю, крадіжками. У підприємницькій діяльності повною мірою використовуються комерційний та­лант людини, її честолюбство. Особливе місце в цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах займають чесність і порядність.

Тому є очевидним, що не варто займатися підприємницькою діяльністю людині, яка не схильна до сумлінної праці, ігнорує свої права, не виконує відповідні обов'язки, не несе ніякої пер­сональної відповідальності, не відчуває необхідності постійно вчитися і поповнювати свої знання, не має особистого тяжіння до творчої праці та ініціювання нових ідей і проектів, не здатна до самопожертви заради свого бізнесу. Справжній і відчутний підприємницький успіх не прийде до людини, котра не вірить у себе, свою підприємницьку ідею, ставиться з підозрою до лю­дей і не здатна на повагу, партнерство і дружбу, не утруднює себе виваженою аналітичною діяльністю, не сприймає чужих думок і пропозицій.

Це ще раз підтверджує об'єктивну необхідність висунення надзвичайно великих вимог до фігури підприємця, що у свою чергу обумовлює високу професійну та морально-етичну підго­товку людей, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю. А з іншого боку, це можливо лише за умов актив­ного сприяння держави підготовці підприємницьких кадрів, навчанню майбутніх підприємців, інформованості їх з питань підприємництва, що, відповідно, вимагає відкриття спеціаль­них навчальних закладів, організації інформаційних центрів, бізнес-інкубаторів. Підготовка і підвищення кваліфікації під­приємницьких кадрів набувають особливого значення на етапі активного реформування економіки України на ринкових засадах. Саме висококваліфікований, економічно та юридично під­готовлений майбутній підприємець повинен стати ключовою постаттю (фігурою) ринкової економіки.

Для входження у світ підприємництва підприємцям-початківцям необхідні знання, ентузіазм, велике вміння та бажання знайти своє місце у складному світі бізнесу. Велике значення у цьому має знання таких основних заповідей підприємця.

1. Постійно генеруйте ідеї.

2. Вмійте збагачувати власність.

3. Не бійтесь конкуренції.

4. Працюйте на споживача, його вимоги.

5. Не бійтеся зменшити ціну, бійтесь її збільшити.

6. Створіть команду на довірі.

7. Складіть бізнес-план.

8. Рекламуйте не стільки товар, скільки імідж своєї фірми.

9. Не бійтесь брати кредити (якщо їх дають).

10. "Не тримайте всі яйця в одному кошику" (здійснюйте диверсифікацію виробництва).

11. Будьте доброзичливі.

12. Безперервно вчиться і творіть.

13. Пам'ятайте, найголовніший ваш капітал — це ви самі.

 

Підприємство і держава.

Державне регулювання підприємництва — це об'єктивна потреба, яку слід знати та враховувати. Роль держави в еконо­мічному житті суспільства сьогодні значно посилюється. Це виявляється у розробці системи нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання ринку, підприємницької діяль­ності, митних правил, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення.

З розвитком товарного виробництва, його монополізацією і ускладненням відтворювальних процесів обмежуються можливості регулювання ринкового механізму. В економіці почина­ють виявлятися суттєві недоліки — тривалі порушення рівно­ваги між сукупним попитом і пропозицією, інфляція, безробіт­тя. Усе це позначається на функціонуванні підприємницьких структур. Не всі суб'єкти підприємницької діяльності можуть пристосуватися до такої економічної ситуації. У цих умовах виникає об'єктивна потреба активізації ролі держави в регулю­ванні економіки та у функціонуванні суб'єктів підприємництва.

Державне регулювання підприємництва — це вплив держави на діяльність підприємницьких структур із метою сприяння та забезпечення нормальних умов їх функціонування.

Об'єктивна потреба регулювання підприємництва сьогодні в Україні зумовлена цілями економічної політики держави, зокрема:

- поступовим переходом до ринкової економіки;

- створенням сприятливих умов для вільної творчої праці, реалізації підприємницької ініціативи;

- підпорядкуванням суспільного виробництва потребам та інтересам людей;

- підвищенням престижу підприємництва;

- забезпеченням високої ефективності діяльності підприєм­ницьких структур та ін.

Підприємництво, як і ринкова економіка, не має природже­ного імунітету проти монополізму, інфляції та спадів ділової активності. Якщо держава залишається байдужою, ці процеси починають прогресувати, завдаючи чималих економічних і со­ціальних збитків. Підприємництво також не може самостійно вирішувати складні регіональні проблеми, що виникають під впливом історичних, національних, демографічних та інших неринкових факторів. Для їх вирішення потрібне втручання держави, її відповідна регіональна політика.

Отже, без втручання держави, без державного регулювання підприємництво ніколи не зможе зробити виробництво еконо­мічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економіч­них прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспро­порції та ін.

Для здійснення ефективного державного регулювання під­приємництва необхідні відповідні механізми.

Механізми державного регулювання підприємництва — це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. До цієї системи входять правовий і фінансовий механізми, механіз­ми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, покликані займатися діяльністю суб'єктів підприєм­ництва.

Державне регулювання здійснюється за допомогою системи норм та заходів, які регламентують поведінку суб'єктів підпри­ємницької діяльності, як використовуючи адміністративні ме­тоди впливу (закони, укази, накази, постанови, інструкції, по­ложення тощо), так і через систему економічних методів та ре­гуляторів (податки, ціни, банківські проценти, пільги, санкції та ін.).

Державне регулювання підприємництва має свої функції,
інструменти (методи) та відповідні органи (рис.4).

 

Рис.4. Чинники, що впливають на суб'єктів

підприємницької діяльності.

 

Основні функції державного регулювання підприємництва такі:

1) підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання;

2) підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні за­ходи;

3) перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.

До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать:

- податково-бюджетна система (фіскальна);

- цінове регулювання;

- кредитно-грошове регулювання;

- зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Органами державного регулювання підприємництва є цен­тральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи вико­навчої влади та органів самоврядування, які реалізують дер­жавну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку під­приємництва. Зокрема, основним центральним органом влади стосовно здійснення державного регулювання і підтримки під­приємництва та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Існують й інші центральні органи влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва, зо­крема функції координатора макроекономічної політики дер­жави в Україні виконує Міністерство економіки України, фун­кції контролю за дотриманням антимонопольного законодав­ства, захисту суб'єктів підприємництва й споживачів від його порушень — Антимонопольний комітет України тощо.

За засобами впливу механізми регулювання підприємництва можуть бути прямими, тобто такими, що здійснюються за допо­могою прийняття Верховною Радою України законодавчих актів, на яких ґрунтуються дії виконавчої влади, та непрямими, котрі ґрунтуються на використанні різних економічних, фінансових важелів (цін, податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

- податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення - ставок податків і процентів за державними кре­дитами;

- податкові пільги, ціни і правила ціноутворення, цільові дотації;

- валютний курс; розміри економічних санкцій;

- державне мито і систему резервів, ліцензій, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи;

- науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми;

- договори на виконання робіт і постачань для державних потреб.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке підприємництво?

2. Назвіть характерні ознаки підприємництва.

3. Які основні принципи на підставі яких здійснюється підприємництво

4. Назвіть основні види підприємницької діяльності. Дайте їм характеристику.

5. Назвіть основні функції підприємництва.

6. Назвіть права та обов’язки підприємця.

7. Відповідальність підприємця.

8. Дайте визначення державному регулюванню підприємництва.

9. Назвіть основні функції державного регулювання підприємництва.

10. Назвіть основні органи державного регулювання підприємництва.