Форми економічної свободи.

Економічна свобода на практиці означає право розпочинати або припиняти власну справу, купувати будь-які ресурси, ви­користовувати будь-яку технологію, виробляти будь-яку про­дукцію і пропонувати її до продажу за будь-якою ціною, вкла­дати свої кошти на власний розсуд. Слід розуміти, що ці права-свободи не гарантують успіху для кожного підприємця. Він може виробляти будь-яку продукцію, встановлювати на неї будь-яку ціну. Проте немає гарантії, що хтось її купить, оскіль­ки споживачі також користуються економічною свободою, тобто свободою особистого вибору, яка не менш важлива, ніж сво­бода підприємництва. Кожний споживач має право вільно ку­пувати будь-який товар або послугу, пропонувати свої послуги для виконання будь-якої роботи, відмовлятися від будь-якої роботи, використовувати власні ресурси за умови, що не пору­шує прав інших людей. Ці права-свободи також не дають нія­ких гарантій, тобто підприємець має право запропонувати свої послуги, але нікого не можна змусити прийняти їх. Економічні свободи підприємців тісно взаємопов'язані. Коли підприємство у приватному володінні, то зазіхання на свободу підприємництва — це фактично зазіхання на свободу володаря власності. Без економічної свободи не може бути свободи особи.

Підприємцем може бути лише економічно відокремлений, самостійно господарюючий суб'єкт. Свобода господарської ді­яльності (економічна свобода) неможлива без ринку так само, як ринок не може існувати без економічної свободи. Саме ри­нок через різні механізми функціонування забезпечує реальні умови для економічної самостійності підприємця. Іншими сло­вами, ринковий механізм господарювання об'єктивно передба­чає свободу господарювання.

Складовими економічної свободи є: економічна самостій­ність, економічна відповідальність, економічна рівноправність.

Економічна самостійність полягає у наявності у підпри­ємців права на власність, права на самостійний вибір форми власності та форми господарювання, на самостійне планування своєї фінансово-господарської діяльності, вільне розпоряджен­ня прибутком, самостійний вибір ресурсів, постачальників та споживачів виробленої продукції, встановлення різних форм, систем і, головне, розмірів оплати праці.

Економічна відповідальність полягає у відповідальності підприємця своїм майном за результати господарювання: про­дукцією (послугами), які підлягають реалізації на ринку, та прибутком, який залишається у розпорядженні підприємця піс­ля внесення платежів, встановлених законодавством. Невико­нання договірних зобов'язань за строками та якістю повинне покриватися штрафними санкціями, які включатимуть не лише прямі збитки, а й вигоду, що упущена. За завдані шкоду і зби­ток підприємець несе майнову та інші види відповідальності, встановлені законом.

Економічна рівноправність. Йдеться про рівні (однакові)! економічні умови для будь-якої господарської діяльності, незалежно від форми власності та форми господарювання. Під рівними економічними умовами маються на увазі однакові для всіх ціноутворення, оподаткування, розподіл прибутку, інвес­тиційна та кредитна політика, держконтракт тощо. Держава повинна гарантувати всім підприємцям, незалежно від обра­них форм підприємницької діяльності, рівні права і створюва­ти рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фі­нансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресур­сів. Слід зазначити, що деякі сфери діяльності або організаційні форми мають (або можуть мати) певні пільги. Так, певні пільги в оподаткуванні мають суб'єкти малого підприємництва або під­приємства, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, та ін.

Саме через ці основні принципи (економічна самостійність, економічна відповідальність та економічна рівноправність) ре­алізується в певному обсязі свобода господарської діяльності, яка є основною передумовою розвитку підприємницької діяль­ності.