Рушійні сили підприємництва.

Підприємництво відображає відносини, що склалися в су­спільстві, джерелом розвитку яких є внутрішні суперечності способу виробництва. Як відомо, суперечності — рушійна сила будь-якого розвитку, в тому числі й підприємництва. Супе­речність між продуктивними силами і виробничими відноси­нами — найбільш загальна суперечність економічної системи суспільства і підприємництва, які містять у собі цілу систему суперечностей, що виникають між різними їх елементами (між виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можливі­стю задоволення їх, між різними формами власності, інтереса­ми, попитом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і засобами виробництва.

Як рушійна сила підприємництва, суперечності водночас самі потребують розв'язання, оскільки, нагромаджуючись до "критичної маси", вони можуть виплеснутися у вигляді різних криз. Формою розв'язання суперечностей як внутрішніх чин­ників саморозвитку економічних процесів і явищ виступає під­приємництво, яке є системним явищем і має власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), систему забезпечення і від­творення (прямі зв'язки суб'єктів ділових відносин), інфра­структуру (біржі, банки, інформаційні системи, консалтингові та аудиторські компанії, навчальні заклади тощо), систему управ­ління (менеджмент), систему вивчення контрагентів (маркетинг), систему оцінки діяльності (гроші). Отже, володіючи власною внутрішньою логікою і здатністю до саморозвитку, підпри­ємництво само собою стає рушійною силою. Підприємництво — це соціально-економічна і ділова твор­чість людини. Саме в ній, у самій людині, в її особистій ініціа­тиві, енергії, активності, відповідальності, порядності, винят­ковій працьовитості закладені рушійні сили підприємництва. Прагнення людини реалізувати свої ідеї, винаходи, виявити себе, задовольнити своє здорове честолюбство, залишити після, себе слід на землі спонукають її до підприємницької діяльності. Історія розвитку підприємництва показує, що без ризику бізнесу не буває. Ризик притаманний тільки людині. Це інтуї­ція, гра, обґрунтований розрахунок, змагання в конкурентній боротьбі. Це радість перемоги розуму і розрахунків або гіркота поразки і прорахунків, але те й інше стимулює бізнес. Одних ризик надихає, інших — загартовує, але виграє, як правило, І суспільне виробництво, оскільки неухильно створюється багатство для людей і суспільства.

Прагнення до створення матеріальних і духовних благ, до збільшення багатства також є рушійною силою підприємницт­ва, тому що задовольняє потреби не тільки самого підприємця, а й суспільства. Потреби мають здатність випереджати рівень виробництва. Це пояснюється тим, що розвиток суспільства, а отже, і підприємництва, породжує такі потреби, які не мо­жуть бути задоволеними наявними продуктивними силами. Зростання цих потреб наштовхується на вузькі рамки можли­востей задоволення їх, що зумовлює потребу в нових продук­тивних силах (технологія, техніка, впровадження нових про­фесій та ін.). Таким чином, потреби виступають рушійною си­лою як суспільства в цілому, так і підприємництва зокрема.

Важливими рушійними силами підприємництва є також економічний інтерес та економічна конкуренція (рис. 1).

Рис. 1 Основні рушійні сили розвитку підприємництва.

Економічний інтерес — це форма реалізації потреби, це ко­ристь, вигода, яка досягається у процесі реалізації економіч­них відносин. Якщо економічні відносини не реалізують еконо­мічних інтересів, суб'єкти господарювання намагаються досягти своєї вигоди поза діючими економічними відносинами (по­рушують закони, розвивають тіньову економіку тощо).

Особистий економічний інтерес винятково багатогранний, ва­ріативний, як і потреби, що лежать у його основі. Людина є но­сієм всіх економічних інтересів — особистого, колективного, суспільного, групового, сімейного та ін. Через особистий еко­номічний інтерес можна реалізувати інтерес сім'ї, колективу, суспільства, ефективно вирішити суперечності між ними. Осо­бистий інтерес являє собою усвідомлене відображення об'єк­тивних економічних відносин у діяльності суб'єктів підприєм­ництва. Ігнорування його є основним гальмом розвитку підпри­ємництва. Реалізувати свій інтерес людина може, лише вклю­чившись у суспільне виробництво.

Цільова спрямованість ділової діяльності людей полягає у задоволенні потреб та інтересів. У цих двох категоріях перехрещуються всі аспекти підприємництва, і з цього погляду вони є загальними, тобто наявними скрізь, де розвивається підприєм­ництво. Специфіка потреб та інтересів, а отже, і підприємниц­тво визначаються економічним та соціальним становищем людей. Підприємництво є водночас реалізацією їх інтересів і за­доволенням потреб. Бажання підвищити свій добробут заохо­чує людину працювати ефективніше і продуктивніше, і це зро­зуміло, тому що така праця, як правило, дає кращі результати. Система стимулів — надзвичайно важлива характеристика системи підприємництва. Очікування винагороди виступає як рушійна сила підприємництва, що стимулює підприємців ви­робляти більше, а роботодавців — витрачати ресурси раціональ­но. Стимули, виконуючи свою роль з обслуговуванням підпри­ємництва, мають різний вплив на ставлення людей до праці. Так, матеріальні стимули спонукають до праці в надії на винагоро­ду, духовні — на суспільне визначення, соціальні — на кращі умови. Проте, незважаючи на різні способи впливу на суб'єктів підприємництва, функція у стимулів одна — активізувати підприємницьку діяльність. Саме в умовах підприємництва у людини з'являється можливість створити власну справу, зай­нятися тією працею, яка їй подобається, де вона може реалізу­вати власні ідеї, інтереси, потреби, де праця стає стимулом її діяльності.

Економічна конкуренція — це суперництво, змагання за до­сягнення найкращих результатів, економічна боротьба між фірмами (підприємцями) за найбільш вигідні умови виробниц­тва та збуту товарів. Економічна конкуренція — це суперницт­во між підприємцями щодо задоволення власних інтересів, по­в'язаних із продажем виробленої продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

У своєму прагненні до задоволення потреб споживачів під­приємець реалізує власний економічний інтерес, лише вступа­ючи у змагання за споживача, намагаючись виштовхнути свого суперника зі сфери виробництва. Конкуренція є об'єктивною закономірністю становлення і розвитку підприємництва, важ­ливою передумовою впорядкування цін, сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному пере­групуванню ресурсів, захищає споживача від диктату вироб­ників.